Поняття та види торговельних марок, способи їх захисту. Проблеми судового розгляду справ у спорах, пов’язаних із захистом прав інтелектуальної власності. Використання спеціальних знань при захисті прав на торговельну марку в господарському судочинстві.
Аннотация к работе
Зміст Вступ 1. Правова охорона торговельних марок в Україні 1.1 Джерела права інтелектуальнї власності стосовно торговельних марок 1.2 Поняття та види торговельних марок 1.3 Умови надання правової охорони знакам для товарів і послуг 1.4 Способи захисту прав на знак для товарів і послуг 2. Захист прав на торговельні марки в господарських судах України 2.1 Система і структура господарських судів 2.2 Порядок звернення до господарських судів України 2.3 Вирішення спорів, повязаних із захистом прав на знаки для товарів і послуг 2.4 Проблеми судового розгляду справ у спорах, пов’язаних із захистом прав інтелектуальної власності 3. Використання спеціальних знань при захисті прав на торговельну марку в господарському судочинстві 3.1 Поняття та види спеціальних знань 3.2 Експертиза у справах зі спорів, повязаних із захистом права інтелектуальної власності на торговельні марки 3.3 Проведення судових експертиз у спорах, пов’язаних із визнанням свідоцтва на торговельну марку недійним 3.4 Проведення судово-експертних досліджень у спорах щодо порушення прав власника свідоцтва на торговельну марку Висновки Рекомендації Список використаних джерел ВСТУП інтелектуальний власність захист У наш час бурхливо розвивається економіка, заснована на знаннях, в якій інтелектуальна власність стає основною з рушійних сил. Це обєктивний, закономірний процес розвитку сучасної цивілізації. Враховуючи чисельність існуючих зареєстрованих та незареєстрованих, на території України, торговельних марок, зростання випадків недобросовісної конкуренції, зловживання правом та ряду інших порушень добрих звичаїв ділового обороту, саме захист порушених прав у порядку господарського судочинства є достатньо актуальним та потребуючим детального вивчення. Торговельні марки є реалією сьогоднішнього українського ринку, бо завдяки своїй здатності відрізняти товари і послуги одних субєктів господарювання від інших викликають потрібні асоціації у споживача та надають можливість правовласнику отримувати конкурентні переваги у ринкових відносинах. У чинному законодавстві Україні використовуються три терміна, якими позначається один і той самий обєкт інтелектуальної власності: торговельна марка, знак для товарів і послуг, товарний знак. Цивільний кодекс України (далі - ЦК України) містить кодифіковані загальні норми прав інтелектуальної власності на торговельні марки та визначає сам термін «торговельна марка», згідно ст. 492 торговельною маркою може бути будь-яке позначення або будь-яка комбінація позначень, які придатні для вирізнення товарів (послуг), що виробляються (надаються) однією особою, від товарів (послуг), що виробляються (надаються) іншими особами. Такими позначеннями можуть бути, зокрема, слова, літери, цифри, зображувальні елементи, комбінації кольорів. Однак на сьогодні важливим є подальше удосконалення чинного законодавства щодо питань, повязаних із забезпеченням ефективного захисту прав на обєкти інтелектуальної власності, зокрема правозастосовної практики. Останнім часом, як результат економічного розвитку країни, спостерігається зростання кількості спорів з питань інтелектуальної власності, переважно це спори щодо знаків для товарів і послуг, що розглядаються в судовому порядку. Так, особливістю спорів, пов’язаних із захистом прав на об’єкти інтелектуальної власності, є те, що переважно вони не можуть бути вирішені судом без залучення фахівців-експертів. Саме у звязку з цим, виникла ідея про спеціалізацію суддів у системі господарських судів України, де розглядається переважна кількість справ у сфері інтелектуальної власності і для цього у Вищому господарському суді України була створена Судова палата з розгляду справ у спорах, повязаних із захистом прав на обєкти інтелектуальної власності, створені судові палати в апеляційних господарських судах, запроваджено спеціалізацію у місцевих господарських судах. У цілому фахівці (Паладій М., Москаленко В., Дорошенко 0., Філатов 0., Дубинський М. та інші) оцінюють створену в Україні систему судового захисту прав інтелектуальної власності, як досить ефективну, враховуючи, що ті проблеми, які виникають при розгляді таких справ в нашій державі вирішуються завдяки серйозній, ефективній, наполегливій діяльності судової палати Вищого господарського суду України з інтелектуальної власності, керівників судових органів та завдяки існуванню судової експертизи в цій сфері. Нормативною базою магістерської роботи є міжнародне законодавство у галузі інтелектуальної власності, зокрема Паризька конвенція з охорони промислової власності; Мадридська угода про міжнародну реєстрацію знаків, Ніццька угода про міжнародну класифікацію знаків тощо, а також національне законодавство в галузі інтелектуальної власності: Конституція України, Цивільний Кодекс України, закони “Про охорону прав на знаки для товарів і послуг”, “Про захист від недобросовісної конкуренції”, “Про судову експертизу” та інші, а також практика правозастосування господарських судів України. Дослідженням проблеми захисту прав інтелектуальної власності в різн