Масова культура і її роль у сучасному світі. Відродження загальнолюдських цінностей і гуманізація культури. Становлення світової культури. Франкфуртська школа соціології. Художні течії: від романтизму до реалізму. Перехід від капіталізму до імперіалізму.
Аннотация к работе
Тема: „Західноєвропейська культура ХІХ-ХХ ст.” Зміст Вступ 1. Німецька філософія першої половини XIX століття як загальноєвропейське надбання 2. Художні течії: від романтизму до реалізму 3. Символізм в культурі ХХ ст.. Масова культура і її роль у сучасному світі 8. Відродження загальнолюдських цінностей і гуманізація культури. Становлення світової культури Висновки Список використаної літератури Вступ XIX ст. стало часом бурхливого розвитку світової культури. Цей розвиток торкнувся усіх боків життя суспільства і позначився на еволюції як матеріальної, так і духовної культури людства. Промислова революція, яка в XVIII ст. розпочалася у Великобританії та в окремих країнах Європи, набуває все більшої сили та розмаху й сягає далеко за межі західноєвропейських країн. Паровий двигун, сконструйований Джеймсом Уаттом, стає універсальною машиною, від якої живляться як засоби транспорту, так і механізми великих і малих підприємств, вугільних і залізних копалень, яких надалі все більше потребує зростаюча промисловість. Зростає соціальне розшарування, що надалі набуває все більшого розмаху в передових країнах світу. Упродовж століття збільшується клас пролетаріату, людей, які не мають власності й змушені за будь-яких умов найматися на роботу, щоб уникнути голодної смерті. Передусім слід згадати про реформу вищої університетської освіти, запроваджену спочатку в Німеччині В.Гумбольдтом, і скоро поширену в більшості країн Європи. Відтепер університети мали уособлювати усе найкраще не тільки в освітній, але й науковій сфері. Зростаюча економічна й політична інтеграція світу сприяє процесам культурного обміну між різними народами. Канта (1724-1804 рр.). Його творче життя можна поділити на два періоди: у першому, до 1770 року, І.Кант віддавав перевагу вивченню природничих наук, у другому його цікавлять передусім філософські проблеми. Важливе місце в історії філософії Німеччини посідає Й.Ґ. Фіхте (1762-1814 рр.). Це принципово новий аспект аналізу співвідношення філософії - етики - проблем творчості, особливо якщо враховувати, що Фіхте намагався поєднати кантівську чуттєво-«легальну» й раціонально-«моральну» людину шляхом піднесення чуттєвих потягів до рівня обовязку. Шелінгу започаткував тенденцію «естетизації» філософського мислення, розглядаючи мистецтво як вищу стадію розвитку світового начала. Філософські погляди Шеллінґа у другій половині XIX ст. стимулюватимуть дослідження безсвідомого, міфу, символу як внутрішнього змісту образів. Ф. Попри складність, неоднозначність і суперечливість філософських ідей Шеллінґа, не можна заперечувати силу їхнього впливу на світорозуміння інтелігенції Європи як у XIX, так і в XX столітті, адже відбиток шеллінгіанства є у філософських концепціях Геґеля і Фейєрбаха, Шопенгауера і Фрейда, Кєркеґрра і Берґсона. За своїми поглядами Геґель - обєктивний ідеаліст, головне досягнення його філософської концепції - теорія діалектики. Його філософія мала величезний вплив на Л. Фейєрбаха, К. Маркса і Ф. Енгельса, які вивчали й переосмислили раціональні сторони гегелівських ідей. Цим твором поет увів в англійську та й загалом у європейську літературу образ України та українського героя. Перу письменника належить поема «Мазепа». Гейне називав себе останнім поетом романтизму і першим поетом нового, реалістичного напрямку, «барабанщиком революції». Вершиною реалізму в оперному мистецтві Франції визнана опера «Кармен» (1874), яка стала однією з найпопулярніших у світовому оперному мистецтві. На це звернув увагу відомий російський філософ XX ст. М. Бердяєв (1874-1948). Художники стомились від вимог обєктивності та типізації. Пізніше радіоактивність вивчали такі вчені, як англієць Ернест Резерфорд (1871-1937) і данець Н.