Закінчений та незакінчений злочин - Курсовая работа

Курсова робота Закінчений та незакінчений злочин Зміст Вступ Розділ 1. Закінчений та незакінчений злочин Розділ 2.Закінчений злочин Розділ 3. Незакінчений злочин Висновки Список використаної літератури Вступ Однією із відчутно значущих соціальних проблем для України є злочинність. З цією метою вживаються політичні, економічні, організаційні, законодавчі та інші заходи. Набирають силу небезпечні процеси зростання загальнокримінальної та економічної злочинності, лідерів злочинних групувань з корумпованими посадовими особами органів влади та управління, правоохоронних органів. Актуальність теми даної курсової роботи визначається тим, що юридичною базою боротьби зі злочинністю є кримінальне законодавство. Злочин, як і будь-яке інше правопорушення, є вчинком людини. Саме тому йому притаманні всі ті обєктивні і субєктивні особливості, що характеризують поведінку людини: фізичні властивості - той чи інший рух або утримання від нього, використання фізичних, хімічних, біологічних та інших закономірностей навколишнього світу; психологічні властивості - прояв свідомості і волі, певна мотивація поведінки, її цілеспрямованість. Метою даної курсової роботи є визначення сутності та тлумачення поняття закінченого та незакінченого злочину та його складових. Для досягнення визначеної мети, ми поставили перед собою ряд наступних завдань: · визначити, що є метою злочину та його ознаками; · висвітлити поняття закінченого злочину та його складу з моменту закінчення; · проаналізувати сутність поняття незакінченого злочину; · дати характеристику готуванню до злочину, замаху на злочин та добровільної відмови при незакінченому злочині. Джерельною базою нашого дослідження виступає ряд законодавчих та інших нормативно-правових актів, спрямованих на боротьбу з організованою злочинністю. Зокрема, це Закон України «Про організаційно-правові основи боротьби з організованою злочинністю», Закон України «Про оперативно-розшукову діяльність», Закон України «Про прокуратуру», Закон України «Про Службу безпеки України», Закон України «Про міліцію», Закон України «Про адвокатуру», Закон України «Про статус суддів», Указ Президента України «Про заходи щодо дальшого зміцнення правопорядку, охорони прав і свобод громадян», Указ Президента України «Про невідкладні додаткові заходи щодо посилення боротьби з організованою злочинністю і корупцією», Кримінально-процесуальний Кодекс України., Кримінальний кодекс України від 05.04.2001 року. Зокрема, Романюк Б.В., Андрусів Г.В., Бантишев О.Ф. «Кримінальне право України. Загальна частина», посібник, який представлений у формі відповідей на питання, компактно викладено навчальний матеріал з курсу загальної частини кримінального права України для вищих юридичних навчальних закладів. Штанько О.Ф., Кузнєцов В.В., Савченко А.В., Андрушко П.П., Джига М.В. «Сучасне кримінальне право України: нормативно-правові документи та судово-слідча практика», хрестоматія, у якій вперше подано саме в такій послідовності основні нормативні акти зі сфери кримінального законодавства, Рішення Конституційного Суду України, ухвали Верховного Суду України, узагальнення судової практики, нові постанови Пленуму Верховного Суду України з питань застосування кримінального законодавства. Крім цього у курсові роботі нами використано ряд статей таких авторів як Джужа О., Голосніченко Д., Кирилюк А., Журавльов В.П., Закалюк А.П. та інші. Саме ці дві кримінально-правові інституції визначають і утворюють зміст, характеристику, особливості, завдання та потребу кримінального законодавства, кримінально-правової охорони, кримінального правосуддя. Мета - це уявлення про бажаний результат, якого прагне особа, що визначає спрямованість діяння. Звідси очевидно, що, по-перше, про мету злочину можна говорити лише у разі вчинення умисних злочинів. По-друге, субєктивна сторона містить у собі не всі мотиви і мету, а тільки ті з них, що визначають суспільну небезпечність, антисоціальну спрямованість діяння, впливають на ступінь його тяжкості або ступінь суспільної небезпечності особи винного. Суспільна небезпека як ознака будь-якого злочину має характер і ступінь. Наприклад, злочини проти життя набагато небезпечніші, ніж злочини проти особистої власності. Визначається він суспільною цінністю обєкта посягання, а також злочинними наслідками, способом вчинення злочину, мотивом і формою вини. Малозначність вчиненого діяння в ч.2 ст. 11 КК розуміється такою, що кримінальна відповідальність та покарання в цьому випадку була б занадто великою та зайвою, не відповідною вчинку. М. Й. Коржанський, не заперечуючи тричленної схеми поділу злочинів за моментом закінчення, проте відмовляється від терміна «усічені злочини», пропонуючи визначати їх як «скорочені».