Злочини проти миру: порушення законів та звичаїв війни, міжнародно-правове визначення найманства та вербування, насильницькі дії, геноциду, екоциду як загроз безпеки людства та міжнародного правопорядку при міжнародних збройних воєнних конфліктах.
Аннотация к работе
Міністерство освіти та науки України Миколаївський державний гуманітарний університет ім. П. Могили Юридичний факультет Кафедра історії та теорії держави і права Реферат з дисципліни: «Кримінальне право України» на тему: «Загальна характеристика і види злочинів проти миру, безпеки людства і міжнародного правопорядку» Підготувала студентка 352 групи Шевченко С. О. Перевірив к. юр. наук, доцент Сич В. О. Миколаїв - 2008 Список умовних скорочень КУ Конституція України КК Кримінальний кодекс ВРУ Верховна Рада України НПС навколишнє природне середовище Зміст Вступ І Поняття та загальна характеристика злочинів проти миру, безпеки людства та міжнародного правопорядку ІІ Деякі злочини проти миру, безпеки людства та міжнародного правопорядку 2.1 Порушення законів та звичаїв війни 2.2 Найманство: загальна характеристика злочину, передбаченого ст. 447 КК України та міжнародно-правове визначення 2.3 Екоцид. Порівняльний аналіз екоциду за нормами міжнародного кримінального права та Кримінального кодексу України Висновок Список використаних джерел Вступ Злочини проти миру, безпеки людства та міжнародного правопорядку вперше в історії національного кримінального права виділено КК України 2001 року в окремий розділ. До них, зокрема, належать: Статут Міжнародного військового трибуналу від 8 серпня 1945р., яким передбачено злочини проти миру (планування, підготовка, розв’язування чи ведення агресивної війни), проти людяності (жорстоке поводження з цивільним населенням, геноцид), воєнні злочини (порушення законів і звичаїв війни); Женевські конвенції від 12 серпня 1949 р. про поводження з військовополоненими, про поліпшення долі поранених і хворих в діючих арміях, про поліпшення долі поранених, хворих та осіб, які зазнали аварії на кораблі, із складу збройних сил на морі, про захист цивільного населення під час війни; Додаткові протоколи до Женевських конвенцій від 12 серпня 1949 р. (Протокол І щодо захисту жертв міжнародних збройних конфліктів від 10 червня 1977 р. і Протокол ІІ стосовно захисту жертв збройних конфліктів неміжнародного характеру від 10 червня 1977 р.); статути міжнародних кримінальних трибуналів по Югославії і Руанді; Римський статут Міжнародного кримінального суду та численні конвенції та резолюції ООН. Родовий об’єкт цих злочинів передбачає три окремі об’єкти: 1) мир - це становище (ситуація), що характеризується відсутністю ворожнечі, відкритих політичних суперечок між державами, війни та воєнних (збройних) конфліктів; 2) безпека людства - стан, за якого відсутня загроза війни, екологічної катастрофи, дій, наслідком яких може бути масове знищення людей, знищення умов для існування населення земної кулі тощо. Оцінка деяких із розглядуваних злочинів неможлива без встановлення їхнього предмета, яким можуть бути: - види зброї масового знищення, заборонені до застосування міжнародними договорами, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України (хімічна, біологічна, ядерна); - рослинний або тваринний світ, атмосфера, водні ресурси; - службові чи житлові приміщення осіб, які мають міжнародний захист. Обов’язкові ознаки об’єктивної сторони деяких із цих злочинів - засоби (наприклад, засоби ведення війни, заборонені міжнародним правом, - ст. 438) або способи (наприклад, насильство - ст. 446) вчинення злочину. В. Миронова вважає виділення одного з порушень правил поводження з цивільним населенням окупованої території в окрему форму недоцільним, оскільки це не виправдовується ні складністю характеристики цієї форми, ні підвищеною суспільною небезпекою і це діяння має бути визначено як одна із форм жорстокого поводження з цивільним населенням.