Роль широкомасштабних репресивних акцій 1930-х років в упокоренні України в складі СРСР. Репресії проти польського населення України. Ерозія масової та особистої свідомості обивателя. Боротьба проти етнічних меншин, роль голодомору в положенні селян.
Аннотация к работе
Тоді, як голод ще лютував в українському селі, розпочалися широкомасштабні репресивні акції, що мали збалансувати суспільно-політичну ситуацію в республіці, забезпечити мовчазну зміну політичного бомонду УСРР та підвести кадрове підґрунтя під нову стратегію упокорення України в складі СРСР. Осередками концентрації підпільників були визнані Вінниця - 52 особи, Проскурів - 55, Старокостянтинів - 104, Городок - 33, Бердичів - 22, Теофіполь - 37, Шепетівка - 38, Полонне - 30, Славута - 7. Дослідники зазначають, що у 1934-1935 рр. вироки у «справах» українських або польських «контрреволюціонерів» були порівняно мякими й кара смерті застосовувалася радше як виняток, ніж правило. В 1933-1934 рр. в УСРР не лише були придушені окремі невеликі осередки антибільшовицького думання, а й внаслідок широкосяжних перетрушувань кадрів була фактично дезорганізована робота мережі радянських установ, що займалася нацменроботою. Вже на середину 30-х рр. особи, які стояли у витоків політики коренізації стосовно етнічних меншин в УСРР, за незначними винятками були усунуті від активного суспільно-політичного життя, їхнє місце посіла нова політична команда, яка прийшла до влади на хвилі боротьби зі «скрипниківщиною».