Аналіз теоретико-методологічних особливостей та проблем класифікації та аналізу систем міжбанківських розрахунків. Характеристика основних механізмів забезпечення внутрішньоденної ліквідності в системах валових розрахунків у режимі реального часу.
Аннотация к работе
В дисертації зазначено, що розвиток сучасних систем міжбанківських розрахунків характеризується поглибленням таких важливих тенденцій, як значне зростання загального обсягу платіжних операцій, консолідація платіжних систем та їхніх учасників, зростання конкуренції між платіжними системами, особливо у сфері роздрібних платежів, автоматизація усіх розрахункових операцій банків і поява нових платіжних інструментів і систем, зокрема, в мережі Інтернету. У системі RTGS транзакції здійснюються в режимі реального часу завдяки коштам на рахунках оператора системи (як правило, ЦБ), значні резерви яких банки змушені зберігати. Показано, що як для центрального банку, так і для комерційних банків забезпечення внутрішньоденної ліквідності в системі RTGS залишається ключовим питанням, яке вони повинні вирішувати, оскільки ЦБ має постачати внутрішньоденну ліквідність системі в цілому для безперебійного виконання обробки та розрахунків за платежами, а отже, підтримки проведення операцій своєї монетарної політики, а комерційні банки занепокоєні вартістю отримання необхідної ліквідності, яка може виявитися вищою у системі RTGS, ніж у альтернативних системах розрахунків. Внаслідок порівняльного аналізу ТАРГЕТ з іншими системами та провайдерами послуг з розрахунків усередині ЄС автор дійшла висновку, що у ТАРГЕТ концентрується основна банківська ліквідність, оскільки з позицій вимог клієнтів і за критеріями надійності й тривалості операційного часу вона, безсумнівно, переважає усі інші платіжні системи, тому й використовується для здійснення усіх системно важливих і великих за розміром платежів у євро, взаємодіє з міжнародними системами розрахунків за операціями з цінними паперами, а також з системами масових розрахунків населення, забезпечуючи кінцевий розрахунок за операціями у них наприкінці дня або наступного дня. Якщо ще нещодавно для великого банку управління ліквідністю включало управління внутрішньоденною ліквідністю у звязку з його участю в системах RTGS, системах клірингових розрахунків та управління ліквідністю в кореспондентських мережах, то нині платіжні потоки поповнилися переказами транскордонних систем (наприклад, CLS) та механізмами поставки-проти-платежу в системах розрахунків за операціями з цінними паперами, що потребують забезпечення в режимі реального часу.Урізноманітнення механізмів проведення розрахунків, запровадження систем міжбанківських розрахунків RTGS класу, поява і розвиток транскордонних розрахункових систем разом з інтернаціоналізацією фінансових потоків зумовлюють потребу учасників цих систем у ліквідних ресурсах, а отже, необхідність у механізмах забезпечення їх, підтримки та управління нерідко у декількох взаємоповязаних системах для виконання ними міжнародних і внутрішніх розрахунків у режимі реального часу. Для підтримки функціонування євро було створено або удосконалено національні системи валових розрахунків у режимі реального часу країн-членів ЄС, запроваджено приватну систему клірингових розрахунків Євро-1, відрегульовано правові аспекти переказу коштів. Визначальну роль у забезпеченні розрахунків у режимі реального часу в системах RTGS відіграє достатній резерв ліквідних коштів, тобто внутрішньоденна ліквідність. Управління внутрішньоденною ліквідністю реалізується шляхом розвязування цілої низки задач, які полягають у визначенні характеристик сукупних платіжних потоків і ліквідної позиції банку, управлінні розрахунковими і кореспондентськими рахунками, а також спрямуванні платіжних потоків (очікування на вхідні та затримки вихідних платежів) і формуванні джерел фінансування потреби у додатковій ліквідності. У багатьох системах запроваджено механізми управління чергами, реорганізації та оптимізації потоків платежів, що забезпечує учасникам значну економію ліквідності.
Результати проведеного дослідження дозволяють зробити низку висновків й рекомендацій науково-теоретичного і практичного характеру.
1. Тенденції розвитку світових фінансових ринків у другій половині ХХ - на початку ХХІ ст. сприяють формуванню та поглибленню концепцій платіжних систем. Урізноманітнення механізмів проведення розрахунків, запровадження систем міжбанківських розрахунків RTGS класу, поява і розвиток транскордонних розрахункових систем разом з інтернаціоналізацією фінансових потоків зумовлюють потребу учасників цих систем у ліквідних ресурсах, а отже, необхідність у механізмах забезпечення їх, підтримки та управління нерідко у декількох взаємоповязаних системах для виконання ними міжнародних і внутрішніх розрахунків у режимі реального часу.
2. Введення єдиної валюти євро для Європейського економічного і валютного союзу значно змінило структуру ринку платежів у зоні євро. Для підтримки функціонування євро було створено або удосконалено національні системи валових розрахунків у режимі реального часу країн-членів ЄС, запроваджено приватну систему клірингових розрахунків Євро-1, відрегульовано правові аспекти переказу коштів. Як ключову систему механізму фінансової інтеграції у ЄС було визнано ТАРГЕТ, що обєднала національні RTGS системи 15 країн-членів ЄС. Подальше вдосконалення технологій розрахунків і консолідація платіжних систем у зоні євро та загалом у ЄС зрештою мають на меті створення в межах зони євро Єдиного європейського платіжного простору.
3. Визначальну роль у забезпеченні розрахунків у режимі реального часу в системах RTGS відіграє достатній резерв ліквідних коштів, тобто внутрішньоденна ліквідність. Ключовим питанням забезпечення внутрішньоденної ліквідності для окремого банку є її вартість.
Управління внутрішньоденною ліквідністю реалізується шляхом розвязування цілої низки задач, які полягають у визначенні характеристик сукупних платіжних потоків і ліквідної позиції банку, управлінні розрахунковими і кореспондентськими рахунками, а також спрямуванні платіжних потоків (очікування на вхідні та затримки вихідних платежів) і формуванні джерел фінансування потреби у додатковій ліквідності.
У розпорядженні банків є широкий спектр сучасних засобів поповнення їхніх потреб у додатковій ліквідності протягом дня, що забезпечується можливостями системи. У багатьох системах запроваджено механізми управління чергами, реорганізації та оптимізації потоків платежів, що забезпечує учасникам значну економію ліквідності. Важливим зовнішнім незалежним джерелом поповнення банком ліквідності є міжбанківські кредитні ринки.
4. Вартість внутрішньоденної ліквідності для банку також залежить від того, які інструменти для її забезпечення обирає центральний банк, що є монопольним постачальником додаткової ліквідності у систему.
Серед різноманітних за своєю суттю і призначенням механізмів і заходів головну роль відіграють платні або забезпечені овердрафти рахунків центральних банків (їхні внутрішньоденні кредити). Вибір між незабезпеченим платним і забезпеченим безоплатним кредитами зумовлений ступенем готовності центрального банку взяти на себе кредитний ризик. Через складність питань, що вирішуються, побудова оптимальної архітектури платіжної системи є надзвичайно важким завданням, особливо в середовищі фінансових ринків, що постійно прогресують.
5. ТАРГЕТ дозволяє гнучко управляти ліквідними ресурсами за низьких витрат. У системі склався найкращий баланс між усуненням ризику (завдяки забезпеченню кредитів заставою) і ефективністю (завдяки широкому колу активів, що приймаються у забезпечення, і наявності різноманітних засобів управління та економії ліквідності). Внаслідок створення загальноєвропейського механізму забезпечення внутрішньоденною ліквідністю банків-учасників відбулося суттєве підвищення ефективності системи ТАРГЕТ.
6. В очікуванні на євро фінансові інституції країн ЄС запровадили ряд заходів у процес управління своєю внутрішньоденною ліквідністю, що дозволяє їм попереджувати виникнення проблем із ліквідністю під час розрахунків та ефективно розвязувати їх, а саме: раціоналізація кореспондентських рахунків, розвиток механізмів системного моніторингу, динамічне управління чергами, резервування ліквідності та її миттєве поповнення і перерозподіл між системами. Ці заходи підпорядковані контролю за поточним станом ліквідності й уникнення її дефіциту.
7. Оцінка заходів з реструктуризації платіжних і розрахункових систем нових країн-членів ЄС дозволяє зробити висновок, що в ході підготовки до вступу в інфраструктуру ЄС усі десять нових країн-членів запровадили або вдосконалили існуючі системи RTGS таким чином, що вони вже здатні забезпечити виконання платежів за допомогою системи ТАРГЕТ, сприяти інтеграції грошових ринків у розширеному ЄС і служити цілям грошово-кредитної політики ЄЦБ. Щодо забезпечення внутрішньоденної ліквідності в платіжних системах цих країн, то в цілому за останні роки запроваджено всі основні механізми керування ліквідними коштами, включаючи й такі з них, як надання забезпеченого внутрішньоденного кредиту центральними банками та механізми управління чергами.
8. Незважаючи на те, що в структурі вітчизняних систем міжбанківських розрахунків Система електронних міжбанківських переказів НБУ (СЕМП) займає ключове місце й є досить ефективною, існування певного часу у проходженні платежу, невідповідність між списанням і зарахуванням, відволікання коштів у незавершені розрахунки становлять її основні недоліки.
9. В Україні технологічний рівень розрахункової системи НБУ не дозволяє якісно використовувати більшість із засобів підтримки внутрішньоденної ліквідності. Доступ до джерел поповнення ліквідності (наприклад, такого важливого з них, як овердрафт рахунку центрального банку) закритий, а механізми її перерозподілу, зокрема, на ринку міжбанківських кредитів, без активного втручання НБУ часто виявляються неефективними.
Як можливу альтернативу міжбанківському кредитному ринку в умовах гострої потреби у ліквідних засобах вбачається доцільним створення механізму надання внутрішньоденних кредитів (овердрафтів) центральним банком під забезпечення цінними паперами.
10. Потреба у створенні загальної системи транскордонних розрахунків у рамках СНД, або навіть ЄЕП, не набула для України тієї ваги, як для деяких інших країн ЄЕП. Тому в стратегічному плані, на думку автора, більш важливою є перебудова власної платіжної системи відповідно до міжнародних стандартів і стандартів ЄС, а відтак на цьому й слід сконцентрувати зусилля. Але це зовсім неповинно заперечувати подальше співробітництво і взаємодію центральних банків ЄЕП та СНД у сфері розрахунків, що сприятиме розвитку і укріпленню взаємної торгівлі в рамках цих угруповань.
Список литературы
Плахіна А.М. Досягнення та проблеми функціонування системи міжбанківських розрахунків TARGET в ЄС // Зовнішня торгівля: право та економіка. Збірник наукових праць. - № 1(5). - К.: УАЗТ, 2001. - С. 365 - 370.
Плахіна А.М. Основні домінанти та протиріччя функціонування сучасної платіжної системи // Збірник праць вчених. Вип. 36. - К.: Інститут світової економіки і міжнародних відносин НАН України, 2002. - С. 163 - 169.
Дудченко М.А. Плахіна А.М. Система TARGET як фактор прискорення мобільності інвестицій в ЄС // Формування ринкових відносин в Україні: Збірник наукових праць Науково-дослідного економічного інституту. Спеціальний випуск”/ Наук. ред. І.К.Бондар. - №17. Ч.І. - К., 2002. - С. 78 - 82.
Плахіна А.М. Основні сучасні тенденції у сфері міжнародних розрахунків // Актуальні проблеми міжнародних відносин. - № 38. Ч. І. - К.:КНЕУ, 2002. - С. 140 - 142.
Плахіна А.М. Системний ризик в платіжних та розрахункових системах // Формування ринкових відносин в Україні. Збірник наукових праць Науково-дослідного економічного інституту. Спеціальний випуск до № 7-8 “Інвестиції ХХІ століття: соціальні орієнтири”/ Наук. ред. І.К. Бондар. - К., 2003. - С. 240 - 246.
Плахіна А.М. Грошово-кредитна політика Європейського центрального банку // Актуальні проблеми міжнародних відносин. - № 46. Ч. ІІ. - К.:КНЕУ, 2004. - С. 103 - 108.