Забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб в Україні - Статья

Україна ж як правова держава, що визнає людину найвищою соціальною цінністю, гарантує її гідність, надає соціальну допомогу індивідам, що її потребують, та як основний суб’єкт забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб мала терміново вживати всіх можливих заходів щодо захисту та дотримання прав і свобод внутрішньо переміщених осіб, створення умов для добровільного повернення таких осіб до покинутого місця проживання або інтеграції за новим місцем проживання в Україні. Цими законами визначена система органів, які прямо чи опосередковано наділені повноваженнями з питань забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб, або приймають в ньому участь (зокрема це: Кабінет Міністрів України; центральні органи виконавчої влади; місцеві органи виконавчої влади; органи місцевого самоврядування), а також обов’язки цих органів щодо розв’язання першочергових потреб внутрішньо переміщених осіб у житлі, медичних послугах, освіті, пенсійному та соціальному забезпеченні, працевлаштуванні; оформлення документів, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її соціальний статус; відновлення втрачених документів; надання гуманітарної та благодійної допомоги; сприяння воззєднанню сімей внутрішньо переміщених осіб; забезпечення харчуванням; надання у тимчасове користування житлового приміщення або соціального житла, придатного для проживання тощо. Крім зазначених вище законів з питань забезпечення прав та свобод внутрішньо переміщених осіб, Верховною Радою України було прийнято ще низку законів, зокрема це: закони України “Про створення вільної економічної зони “Крим” та про особливості здійснення економічної діяльності на тимчасово окупованій території України” від 12 серпня 2014 року № 1636-VII; “Про внесення змін до Податкового кодексу України” від 2 березня 2015 року № 211-VII; “Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо деяких питань оподаткування благодійної допомоги” від 2 вересня 2014 року № 1668-VII; “Про внесення змін до деяких законів України щодо посилення соціального захисту внутрішньо переміщених осіб” від 5 березня 2015 року 245-VIII; “Про внесення змін до деяких законів України щодо державної підтримки учасників бойових дій та їхніх дітей, дітей, один із батьків яких загинув у районі проведення антитерористичних операцій, бойових дій чи збройних конфліктів або під час масових акцій громадянського протесту, дітей, зареєстрованих як ВПО, для здобуття професійно-технічної та вищої освіти” від 14 травня 2015 № 425-VIII; “Про внесення змін до деяких законів України щодо посилення гарантій дотримання прав і свобод внутрішньо переміщених осіб” від 24 грудня 2015 року № 921-VIII та ін. Проте, на превеликий жаль, слід визнати, що Комплексна державна програма щодо підтримки, соціальної адаптації та реінтеграції громадян України, які переселилися з тимчасово окупованої території України та районів проведення антитерористичної операції в інші регіони України, була прийнята тільки у грудні 2014 року попри те, що проблема внутрішньо переміщених осіб існувала вже майже два роки [8], а розробку політичних рішень та політичних програм, які повинні розв’язати проблеми внутрішньо переміщених осіб, профільним Законом покладено на Кабінет Міністрів України. У разі, коли особа, яка переміщується, розміщується регіональним штабом з питань, пов’язаних із соціальним забезпеченням громадян України, які переміщуються з тимчасово окупованої території та районів проведення АТО, посадова особа уповноваженого органу, залучена в установленому порядку до участі в роботі регіонального штабу, приймає від неї заяву на отримання довідки про взяття на облік внутрішньо переміщених осіб.