Концептуальні положення з проблеми охорони банківської таємниці у кримінальному судочинстві. Встановлення меж розкриття таємниці, вироблення науково обґрунтованих рекомендацій з вдосконалення кримінально-процесуального законодавства України та практики.
Аннотация к работе
Кожний громадянин має право знайомитися в органах державної влади, органах місцевого самоврядування, установах і організаціях з відомостями про себе, які не є державною або іншою захищеною законом таємницею. Окремі категорії осіб законодавець зобовязує зберігати в таємниці певні відомості про громадян, які стали їм відомі у звязку зі здійсненням професійної діяльності (банкіри, лікарі тощо). Надання і розкриття інформації, що становить банківську таємницю, виїмка документів, які містять банківську конфіденційну інформацію, та деякі інші питання передбачені КПК України, законами України «Про банки і банківську діяльність», «Про боротьбу з тероризмом», «Про організаційно-правові основи боротьби з організованою злочинністю», «Про міліцію», «Про оперативно-розшукову діяльність», «Про заходи протидії незаконному обігу наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів та зловживання ними» тощо. До найбільш важливих результатів дослідження належать такі: вперше: - з метою встановлення єдиного правового режиму охорони відомостей, які становлять банківську таємницю, запропоновані авторські визначення: банківська таємниця - це особливо цінна інформація, умисно приховувана службовцями банку, яку вони отримують у процесі своєї роботи, зокрема під час обслуговування клієнтів банку, а також відомості про діючих клієнтів і про клієнтів, які припинили свої відносини з банком або за певних причин ними не стали; власник банківської таємниці - це клієнт банку, тобто фізична або юридична особа, яка в процесі співпраці з банківською установою надала їй відомості, що можуть становити банківську таємницю; утримувач банківської таємниці - це особа, яка при виконанні своїх службових обовязків отримує відомості, що становлять банківську таємницю; 62 Закону України «Про банки і банківську діяльність» положеннями: «Інформація щодо юридичних і фізичних осіб, яка містить банківську таємницю, розкривається на письмову вимогу органів дізнання та досудового слідства»; «На письмову вимогу прокурора інформація щодо юридичних і фізичних осіб, яка містить банківську таємницю, надається у звязку зі здійсненням нагляду за розслідуванням кримінальної справи»;Автор відмічає, що офіційне визначення банківської таємниці, встановлення механізму її збереження та порядку розкриття подано у Законі України «Про банки і банківську діяльність» (ЗУ «Про банки…») від 07.12.2000. Автор розмежовує поняття «конфіденційність» і «таємниця», доводить, що банківська таємниця є різновидом конфіденційної інформації. Власник банківської таємниці - це клієнт банку, тобто фізична або юридична особа, яка в процесі співпраці з банківською установою надала їй відомості, що можуть становити банківську таємницю; утримувач банківської таємниці - це особа, яка при виконанні своїх службових обовязків отримує відомості, що становлять банківську таємницю. Дисертант наводить більш широке розуміння інституту розкриття банківської таємниці - надання інформації про розміщення коштів, отриманих від незаконного обігу наркотичних засобів; проведення виїмки документів, що містять банківську таємницю, або обшуку у банківських установах; повідомлення банком про вчинені злочини або злочини, які готуються; допит працівників банківських установ про інформацію, що становить банківську таємницю. 62 ЗУ «Про банки…» положенням про те, що інформація щодо юридичних і фізичних осіб, яка містить банківську таємницю, розкривається банками на письмову вимогу уповноважених органів.На підставі викладених вище положень, виходячи з досягнутого рівня розробки проблематики, повязаної із забезпеченням охорони банківської таємниці у кримінальному процесі, а також проведеного комплексного аналізу наукових джерел, чинної нормативно-правової бази та регламентованих нею суспільних відносин можна сформулювати такі висновки, в яких містяться основні результати дослідження: 1. Банківська таємниця - це особливо цінна інформація, умисно приховувана службовцями банку, яку вони отримують у процесі своєї роботи, зокрема під час обслуговування клієнтів банку, а також відомості про діючих клієнтів і про клієнтів, які припинили свої відносини з банком або за певних причин ними не стали. Власник банківської таємниці - це клієнт банку, тобто фізична або юридична особа, яка в процесі співпраці з банківською установою надала їй відомості, що можуть становити банківську таємницю. Утримувач банківської таємниці - це особа, яка при виконанні своїх службових обовязків отримує відомості, що становлять банківську таємницю. Для охорони прав і законних інтересів громадян та забезпечення швидкого й повного розкриття злочинів сформований механізм розкриття банківської таємниці, який включає в себе визначенні Законом підстави витребування необхідних банківських документів, проведення їх виїмки, або обшуку у банківських установах; повідомлення банком за власною ініціативою про вчинені злочини або злочини, які готуються; допит працівників банківських установ про інформацію, що становить банківську таємницю, накладення арешту на вклади