Забезпечення обвинуваченому права на захист у кримінальному процесі Федеративної Республіки Німеччини та України (порівняльно-правове дослідження) - Автореферат

Членство в міжнародному і Європейському співтоваристві, зокрема в Раді Європи, зобовязує Україну дотримуватись загальноприйнятих у цій сфері міжнародних стандартів, закріплених в таких широко відомих актах, як Загальна декларація прав людини (1948 р.), Міжнародний пакт про громадянські та політичні права (1966 р.), а також Конвенція про захист прав і основних свобод людини (1950 р.) та інших. Дисертація виконана у контексті наукової теми "Удосконалення правового механізму реалізації та захисту прав та інтересів людини й громадянина в Україні”, яка виконується на юридичному факультеті Київського національного університету імені Тараса Шевченка. Це стосується, зокрема, положень, які повязані з порівняльним аналізом поняття, видів і значення захисту у кримінальному процесі, їх відповідності положенням Конституції України і міжнародно-правових актів; процесуальних гарантій права обвинуваченого на захист, а також місцем забезпечення обвинуваченому права на захист у системі принципів кримінального процесу ФРН та України; процесуальних гарантій права обвинуваченого на захист під час досудового розслідування і в судовому провадженні в кримінальних справах ФРН та України. Мета дисертації полягає в порівняльному вивченні найважливіших аспектів, повязаних з забезпеченням обвинуваченому права на захист, їх місцем у кримінальному процесі ФРН та України. зясувати місце забезпечення обвинуваченому права на захист у системі принципів кримінального процесу Федеративної Республіки Німеччини та України;Перший розділ "Поняття забезпечення обвинуваченому права на захист та його місце у системі принципів кримінального процесу ФРН та України" складається з пяти підрозділів. Під захистом у кримінальному процесі розуміється сукупність процесуальних дій та відносин їх учасників, які спрямовані на повне або часткове спростування висунутої підозри у вчиненні злочину чи предявленого обвинувачення, забезпечення справедливості і послідовності в підході до прийняття відповідних рішень, гарантій прав і юридично охоронюваних інтересів цієї особи у справі, згідно з законом. Характеризуються три види захисту: захист, який здійснює сам обвинувачений; захист, який надається органами досудового розслідування, прокуратури і судом; захист, який здійснюється захисником. У другому підрозділі "Поняття та зміст права обвинуваченого на захист у кримінальному процесі ФРН та України" розглядається поняття права обвинуваченого на захист, під яким розуміється надання обвинуваченому рівних змагальних можливостей у захисті своїх прав і законних інтересів при провадженні у кримінальних справах шляхом реалізації встановлених законом процесуальних прав. У третьому підрозділі "Процесуальні гарантії права обвинуваченого на захист у кримінальному процесі ФРН та України" аналізуються процесуальні гарантії, тобто передбачені кримінально-процесуальним законом умови і засоби забезпечення, з одного боку, вирішення завдань кримінального судочинства як України, так і ФРН, а з іншого, - охорони прав і законних інтересів осіб, які беруть у цьому участь.У висновках зазначається, що вивчення питань, повязаних з процесуальними гарантіями права обвинуваченого на захист, дає можливість виділити ряд особливостей кримінально - процесуального законодавства ФРН, за якими воно відрізняється від законодавства України, а саме: обовязкове призначення обвинуваченому захисника у випадку тримання його під вартою більше як три місяці (§ 117 КПК ФРН); максимальний строк попереднього увязнення не може перевищувати 6 місяців, а у виняткових випадках - 1 року (§ 122 КПК ФРН); Якщо цей строк не дотриманий, то підсудний має право вимагати відкладення розгляду справи (§ 217 КПК ФРН); захисник викликається до суду шляхом вручення письмового повідомлення не менш як за тиждень до початку судового розгляду.

Основний зміст роботи

У висновках зазначається, що вивчення питань, повязаних з процесуальними гарантіями права обвинуваченого на захист, дає можливість виділити ряд особливостей кримінально - процесуального законодавства ФРН, за якими воно відрізняється від законодавства України, а саме: обовязкове призначення обвинуваченому захисника у випадку тримання його під вартою більше як три місяці (§ 117 КПК ФРН);

максимальний строк попереднього увязнення не може перевищувати 6 місяців, а у виняткових випадках - 1 року (§ 122 КПК ФРН);

судовий розгляд повинен розпочатися не раніше ніж через тиждень після вручення підсудному виклику. Якщо цей строк не дотриманий, то підсудний має право вимагати відкладення розгляду справи (§ 217 КПК ФРН);

захисник викликається до суду шляхом вручення письмового повідомлення не менш як за тиждень до початку судового розгляду. Якщо цього строку не додержано, то він може вимагати перенесення дня розгляду справи (§ 218 КПК ФРН);

наявність у обвинуваченого права на виклик будь-якої особи як свідка, навіть при відхиленні такого клопотання головуючим суду (§ 220 КПК ФРН);

можливість допиту суддею свідка чи експерта в порядку прохання або доручення, якщо їх явці перешкоджають поважні причини, зокрема хвороба, велика відстань (§ 234 КПК ФРН);

закріплення принципу безпосередності (обовязковий допит судом будь-якої особи - § 250 КПК ФРН);

підсудний, якщо навіть за нього виступав захисник, повинен бути опитаний, чи бажає він брати участь в судових дебатах (§ 258 КПК ФРН);

доки не складено протокол судового засідання, вирок суду не може бути вручений (§ 274 КПК ФРН) та інші особливості, які можна віднести до позитивних.

Ці положення заслуговують на увагу їх вивчення при реформуванні кримінально-процесуального законодавства України. Водночас потребують більш критичного ставлення до себе ті нові положення КПК ФРН, у яких законодавець ФРН, виходячи з інтересів успішної боротьби зі злочинністю і протидії спробам перешкоджати встановленню істини у справі, вимушено закріпив у законі. Це, зокрема: ліквідація у 1974 році інституту попереднього слідства і перехід до прокурорського дізнання, що позбавило обвинуваченого в повному обсязі знайомитися з матеріалами справи і заявляти клопотання;

виключення захисника з процесу (§§ 138a, 138б, 138c КПК ФРН);

обмеження конституційного права на недоторканність житла, особисту свободу в звязку з розширенням підстав для обшуку житла, особи;

затримання не лише підозрюваних у вчиненні злочину, але й будь-якої особи, якщо це необхідно для забезпечення розслідування злочину;

оголошення лише резолютивної частини вироку (§ 268 КПК ФРН) та інші.

А в цілому, за винятком зазначених положень, право обвинуваченого на захист в ФРН є одним із проявів демократизму, виражає суть всієї системи кримінально-процесуального законодавства і встановленого порядку розслідування і розгляду кримінальних справ. Аналіз питань, повязаних з процесуальними гарантіями права обвинуваченого на захист, досвід ФРН з досліджуваного питання дозволяють глибше вивчити зарубіжне законодавство і чіткіше визначити переспективи удосконалення українського законодавства.

Основні положення дисертації викладені у таких публікаціях автора: 1. Молдован В.В., Молдован А.В. Порівняльне кримінально-процесуальне право: Україна, ФРН, Франція, Англія, США. Навчальний посібник. - К.: Юрінком Інтер, 1999. - 400 с.

2. (Молдован А.В. - автор підрозділів з кримінального процесу ФРН - 47 с.).

3. Молдован А.В. Роль захисника в здійсненні обвинуваченим наданого йому права на захист при провадженні попереднього розслідування у кримінальному процесі ФРН // Вісник Луганського інституту Внутрішніх справ МВС України. Спеціальний випуск. Част.3. - 1999. - С.34 - 39.

4. Молдован А.В. Конституційні засади недоторканності особи в нових державах Європи // Право України, 1999, № 9. - С.29-31.

5. Молдован А.В. Судоустрій Федеративної Республіки Німеччини // Вісник Київського університету. - Юридичні науки, № 37, 2000. - С.74-79.

6. Молдован А.В. Обовязок осіб, які проводять розслідування, забезпечити обвинуваченому права на захист за КПК ФРН // Острозька академія. Наукові записки. Серія "Право”. - Острог, 2002. - С.278 - 287.

7. Молдован А.В. Кримінально-процесуальний кодекс ФРН та його відмінності від Кримінально-процесуального кодексу України // Адвокат, № 3, 2003. - С.26-29.

8. Молдован А.В. Забезпечення обвинуваченому права на захист у кримінальному процесі ФРН // Проблеми права. Науково-практичний збірник. Вип.2, - Чернігів. - 1998. - С.46 - 51.

9. Молдован А.В. Право обвинуваченого на захист в судовому розгляді в кримінальному процесі Федеративної Республіки Німеччини // Матеріали міжнародної науково-практичної конференції 24 - 25 лютого 1999 року. Ужгород. - 1999. С.491 - 495.