Використання в народному господарстві України десятків тисяч хімічних сполук. Групи небезпечності за ступенем токсичності при інгаляційному та пероральному шляхах попадання в організм. Безпека функціонування хімічно небезпечних обєктів та їх персоналу.
Аннотация к работе
Реферат на тему Забезпечення безпеки персоналу хімічно небезпечних об’єктів План Вступ 1. Безпека функціонування ХНО 3. Хімічно небезпечні обєкти Сьогодні в народному господарстві України використовуються десятки тисяч різних хімічних сполук, причому щорічно ця кількість збільшується на 200-1000 нових речовин. За ступенем токсичності при інгаляційному (через органи дихання) і пероральному (через шлунково-кишковий тракт) шляхах попадання в організм хімічні речовини можна розбити на шість груп: надзвичайно токсичні, високо токсичні, сильно токсичні, помірно токсичні, та мало токсичні, а за ступенем дії на організм людини - на чотири класи: надзвичайно небезпечні, високо небезпечні, помірно небезпечні, та мало небезпечні речовини. До найнебезпечніших (надзвичайно і високотоксичних) хімічних речовин належать: • деякі сполуки металів (органічні і неорганічні похідні мишяку, ртуті, кадмію, свинцю, талію, цинку та інших); • карбоніли металів (тетракарбоніл нікелю, пентакарбоніл заліза та інші); • речовини, що мають ціанисту групу (синильна кислота та її солі, бензальдегідціангідрон, нітрили, органічні ізоціанати); • сполуки фосфору ( хлорид фосфору, фосфін, фосфідин); • фторорганічні сполуки (фторетанол); • хлоргідрони (етиленхлоргідрон, епіхлоргідрон); • галогени (хлор, бром); • інші сполуки (етиленоксид, аліловий спирт, метил бромід, фосген, інші). Водночас призвести до масових санітарних втрат внаслідок аварій (катастроф), що супроводжуються викидами (виливами) хімічних речовин, можуть не всі хімічні сполуки, включаючи навіть надзвичайно, високо і сильно токсичні. Ці хімічні сполуки належать до групи ХНР. Крім того, безпека виробництва, використання, зберігання і перевезень СДОР в значному ступені залежить від рівня організації профілактичної роботи, своєчасності і якості планово-запобіжних ремонтних робіт, підготовленості і практичних навичок персоналу, системи нагляду за станом технічних засобів протиаварійного захисту.