Форсована примусова колективізація як фактор, що вплинув на зменшення сільського населення у західних прикордонних районах радянської України. Причини репресування компартійної номенклатури Мархлевського польського національного району у 1934 році.
Аннотация к работе
Мархлевський (до 1926 р. - Довбишанський) польський національний район УСРР був створений у загальному річищі політики «коренізації»/«українізації» відповідно до постанови Малої президії ВУЦВК від 21 липня 1925 р. з населених пунктів Новоград-Волинського, Баранівського, Пулинського, Чуднівського й Миропільського районів Житомирської округи з компактними масами польського населення. На пропозицію Польбюро агітпропвідділу (АПВ) ЦК ВКП(б) було вирішено назвати район іменем Ю. В обговоренні доповідей промовці наголошували на нагальних проблемах району: недостатній кількості й важкому матеріальному становищі шкіл, жахливому стані доріг і мостів (Мархлевськ був розташований у 13 верстах від шосе), відсутності медичної й агрономічної допомоги, браку приміщень для райвиконкому (тимчасово розташувався у будинку порцелянового заводу), сільрад, шкіл, шкільних підручників, особливо німецьких, малочисельності міліції (три співробітники на район), необхідності субсидій для розвитку району тощо. На момент створення Довбишанський польський національний район складався з 25 сільрад, 96 населених пунктів, 7 557 господарств з загальною кількістю населення 40 577 осіб, що з них поляків нараховувалося 28 336 (69,83%), українців - 8 098 (19,96%), німців - 2 805 (6,91%), євреїв - 1 319 (3,25 %); 18 осіб мешканців району репрезентували інші національності (0,05%). Характерно, наприклад, що 9 квітня 1935 р. секретаріат ЦК КП(б)У, розглянувши питання «Про школи в прикордонних районах», дав доручення культпропвідділу ЦК «внести пропозиції про реорганізацію ряду німецьких та польських шкіл в прикордонних районах в українські з польськими та німецькими групами в звязку з змінами в складі населення (внаслідок заходів в прикордонних районах по виселенню та доприселенню)».