Співучасть у вчинені злочину: поняття та суть, об’єктивні та суб’єктивні ознаки. Співучасть у формі вчинення злочину групою осіб та групою осіб за попередньою змовою. Організована група як форма співучасті. Поняття та діяльність злочинної організації.
Аннотация к работе
Злочини скоєні в співучасті складають значну частину посягань на власність, зґвалтувань, деяких господарських та інших злочинів. Співучасть в більшості випадків значно підвищує суспільну небезпеку злочинного посягання, тому розроблення інституту співучасті займає важливе місце в кримінальному праві, особливо це стосується питання злочинної організації. Визначення співучасті, яке повно відображає характерні ознаки спільної злочинної діяльності, дозволяє правильно орієнтувати діяльність правоохоронних органів в їх боротьбі із злочинами. ю що здійснюються у співучасті, сприяє чіткому відмежуванню таких злочинів від індивідуальної злочинної діяльності, і тим самим, зміцненню законності в боротьбі із злочинністю. Проаналізувати співучасть у формі вчинення злочину групою осіб та групою осіб за попередньою змовою; Врахування формально-юридичного методу дозволило здійснити аналіз змісту правових норм кримінального законодавства, яке регулює питання щодо співучасті у вчинені злочину.Злочинна діяльність таких обєднань ретельно маскується, нерідко вона здійснюється професіоналами, збитки від злочинів, вчинених злочинними групами, бувають більш значними, способи здійснення злочину набувають більш витонченого характеру, чинять більший психологічний чи фізичний вплив на потерпілого, як, наприклад, при захопленні заручника, вчиненому організованою групою. Аналіз кримінального законодавства України дає змогу стверджувати, що співучасть є діяльністю, спрямованою тільки на вчинення навмисного злочину, оскільки тільки при навмисній формі вини злочинець повною мірою усвідомлює всю суспільну небезпеку свого діяння та настання породжуваних ним злочинних наслідків і бажає або свідомо припускає їх. Інститут співучасті дозволяє обґрунтувати кримінальну відповідальність не тільки осіб, які безпосередньо вчинили злочин (виконавців), а й осіб, які тією чи іншою мірою брали участь у вчиненні злочину, і хоча не були його виконавцями, але були організаторами, підбурювачами чи пособниками вчинення злочину. Як особлива форма злочинної діяльності співучасть характеризується обєктивними і субєктивними ознаками, відповідно до яких можна відрізнити співучасть від простого випадкового збігу дій декількох осіб при вчиненні того самого злочину (наприклад, при крадіжці інструментів з охоронюваного складу, вчиненій декількома працівниками, що мають доступ до цих інструментів по роботі). Таким чином, спільність діяльності співучасників полягає в тому, що вона має взаємодоповнюючий і взаємообумовлюючий характер - діяльність кожного із співучасників взаємоповязана з діяльністю виконавця чи інших співучасників (організатора, підбурювача, пособника) і спрямована на вчинення одного й того самого злочину, досягнення єдиного злочинного результату.Відповідно до поставленої мети в даній курсовій роботі було досліджено поняття та суть співучасті у вчинення злочину; виявлено обєктивні та субєктивні ознаки співучасті; проаналізовано співучасть у формі вчинення злочину групою осіб та групою осіб за попередньою змовою; визначено характерні ознаки організованої групи як форми співучасті у злочині; досліджено поняття злочинної організації. Обовязковими умовами співучасті у злочині є: наявність двох або більше осіб (співучасників); спільність дій співучасників у вчинені одного і того самого злочину; наявність умислу всіх співучасників на вчинення такого злочину; наявність причинного звязку між діями кожного співучасника і єдиним злочинним результатом. За сукупністю цих умов настає кримінальна відповідальність осіб, які спільно вчинили злочин, за правилами про співучасть і за статтею Особливої частини Кодексу, яка передбачає відповідальність за конкретний злочин Як особлива форма злочинної діяльності співучасть характеризується обєктивними і субєктивними ознаками, відповідно до яких можна відрізнити співучасть від простого випадкового збігу дій декількох осіб при вчиненні того самого злочину (наприклад, при крадіжці інструментів з охоронюваного складу, вчиненій декількома працівниками, що мають доступ до цих інструментів по роботі). Про відсутність попередньої змови свідчить той факт, що виконавці злочину до моменту його вчинення не приймають спільного рішення про вчинення такого злочину, не домовляються про спільність своїх дій.
План
Зміст цього визначення дає змогу стверджувати, що обовязковими умовами співучасті у злочині є:
Вывод
Відповідно до поставленої мети в даній курсовій роботі було досліджено поняття та суть співучасті у вчинення злочину; виявлено обєктивні та субєктивні ознаки співучасті; проаналізовано співучасть у формі вчинення злочину групою осіб та групою осіб за попередньою змовою; визначено характерні ознаки організованої групи як форми співучасті у злочині; досліджено поняття злочинної організації.
На основі вищевикладеного можна зробити наступні висновки: 1. На сьогодні, чинне законодавство, а саме ст. 26 Кримінального кодексу України (далі - КК України) визначає співучасть як умисну спільну участь декількох субєктів злочину у вчиненні умисного злочину
2. Обовязковими умовами співучасті у злочині є: наявність двох або більше осіб (співучасників); спільність дій співучасників у вчинені одного і того самого злочину; наявність умислу всіх співучасників на вчинення такого злочину; наявність причинного звязку між діями кожного співучасника і єдиним злочинним результатом. За сукупністю цих умов настає кримінальна відповідальність осіб, які спільно вчинили злочин, за правилами про співучасть і за статтею Особливої частини Кодексу, яка передбачає відповідальність за конкретний злочин
3. Як особлива форма злочинної діяльності співучасть характеризується обєктивними і субєктивними ознаками, відповідно до яких можна відрізнити співучасть від простого випадкового збігу дій декількох осіб при вчиненні того самого злочину (наприклад, при крадіжці інструментів з охоронюваного складу, вчиненій декількома працівниками, що мають доступ до цих інструментів по роботі).
4. Форми співучасті - це обєднання співучасників, які розрізняються між собою за характером виконуваних ролей і за стійкістю субєктивних звязків між ними.
5. Співвиконавство без попередньої змови полягає у спільному вчиненні злочину двома чи більше особами, які діють як виконавців злочину, без попередньої (тобто до початку вчинення злочину) змови між собою. У КК України ця форма співучасті передбачена ч. 1 ст. 28 та має назву «група осіб». Про відсутність попередньої змови свідчить той факт, що виконавці злочину до моменту його вчинення не приймають спільного рішення про вчинення такого злочину, не домовляються про спільність своїх дій. У таких випадках до діяльності одного виконавця своїми діями приєднується інший виконавець уже під час вчинення злочину, але до його закінчення.
6. Співвиконавство з попередньою змовою полягає у спільному вчиненні злочину двома чи більше особами, які діють як виконавці та заздалегідь домовились про спільне його вчинення. У КК України ця форма співучасті передбачена ч. 2 ст. 28, але прямо не виділена, а охоплена більш широким терміном «група осіб за попередньою змовою». Для цієї форми співучасті необхідна наявність попередньої згоди виконавців злочину на його спільне вчинення. Така згода повинна бути наявна до початку злочину, тобто до замаху на злочин.
7. Складною формою співучасті є злочинне угрупування у вигляді організованої групи та злочинної організації (ч. 3 і 4 ст. 28 КК). Такі угрупування утворюються за взаємною згодою його учасників і обєднуються на основі спільного плану їхньої діяльності, спрямованої на вчинення, як правило, ряду злочинів. Злочин визнається учиненим організованою групою, якщо в його підготуванні або вчиненні брали участь декілька осіб (три і більше), які попередньо зорганізувалися в стійке обєднання для вчинення цього та іншого (інших) злочинів, обєднаних єдиним планом із розподілом функцій учасників групи, спрямованих на досягнення цього плану, відомого всім учасникам групи.
8. Злочин визнається вчиненим злочинною організацією, якщо він скоєний стійким ієрархічним обєднанням декількох осіб (пять і більше), члени якого або структурні частини якого за попередньою змовою зорганізувалися для спільної діяльності з метою безпосереднього вчинення тяжких або особливо тяжких злочинів учасниками цієї організації, або керівництва чи координації злочинної діяльності інших осіб, або забезпечення функціонування як самої злочинної організації, так і інших злочинних груп.
9. Злочинну організацію відносять до найнебезпечніших форм співучасті у вчиненні злочину. Зокрема, це обумовлено, такою метою її створення та діяльності як вчинення тяжких чи особливо тяжких злочинів, у багатьох випадках наявністю міжнародних звязків, тривалістю існування, поширенням сфери впливу на найважливіші сектори економіки та суспільного життя. Також відсутніми є чіткі критерії розмежування злочинної організації від інших форм співучасті, насамперед від оганізованої групи, свідченням чого є офіційні звіти правоохоронних органів, що відображають спільні показники злочинів, скоєних організованими групами та злочинними організаціями.
Список литературы
1. Конституція України від 28.06.1996 р. №254к/96-вр // Відомості Верховної Ради - 1996- №30, ст. 141.
2. Кримінальний кодекс України від 05.04.2001 р. №2341-III // Відомості Верховної Ради - 2001- №25-26, ст. 131.
3. Абакумова Ю.В. Уточнення природи співучасті у злочині / Ю.В. Абакумова // Держава та регіони. Сер. Право. - 2012. - Вип. 1. - с. 143-149.
4. Абакумова Ю.В. Проблеми визначення ознак співучасті в теорії сучасного кримінального права / Ю.В. Абакумова // Держава та регіони. Сер. Право. - 2011. - Вип. 4. - с. 113-119.
5. Абакумова Ю.В. До проблеми визначення субєктивних ознак співучасті / Ю.В. Абакумова // Держава та регіони. Сер. Право. - 2012. - Вип. 2. - с. 143-148.
6. Абакумова Ю.В. До уточнення сутності спільності вчинення діяння як ознаки співучасті / Ю.В. Абакумова // Держава та регіони. Сер. Право та державне управління. - 2012. - Вип. 1. - с. 94-98.
7. Анохіна Л.С. Деякі аспекти класифікації співучасті у злочині згідно Кримінального кодексу України / Л.С. Анохіна // Ученые записки. - Симферополь, 2007. - Т. 20, N2 (59): Серия: Юридические науки. - С. 118-122.
8. Єфремов С.О. Організоване злочинне угруповання як вид злочинного обєднання / С.О. Єфремов ? ? Вісник Академії праці і соціальних відносин Федерації профспілок України. - 2003. - №1 (20). - С. 11-16.
9. Іванова Л.О. Юридична природа форм співучасті у злочині та питання їх кваліфікації за кримінальним законом України / Л.О. Іванова // Вісник Харківського національного університету імені В.Н. Каразіна №945. Серія «Право». - 2011. - Випуск №9. - с. 324-329.
10. Ільїна О.В. Особливості тлумачення кваліфікуючої ознаки «вчинення злочину за попередньою змовою групою осіб» корисливих злочинів проти власності / О.В. Ільїна // Часопис Київського університету права. - 2009. - №4. - с. 287-291.
11. Біла Ю.В. Проблемні питання кваліфікації злочинів, вчинених групою осіб за попередьою змовою / Ю.В. Біла // Науковий вісник Дніпропетровського державного університету внутрішніх справ. - 2009. - №4. - с. 167-175.
12. Кримінальне право України. Загальна частина. Навч. посіб. 2-ге вид. перероб. та доп. Станом на вересень 2011 р. - К.: Центр учбової літератури, 2012. - 320 с.
13. Кримінальне право України: Загальна частина: підручник / [Ю.В. Баулін, В. І. Борисов, В. І. Тютюгін та ін.]; за ред. проф. В.В. Сташиса, В.Я. Тація. - 4-те вид., переробл. і допов. - Х.: Право, 2010. - 455 с.
14. Кримінальне право України: Загальна частина: Підручник / М. І. Бажанов, Ю.В. Баулін, В. І. Борисов та ін.; Заред. проф. М. І. Бажанова, В.В. Сташиса, В.Я. Тація. - 2-е вид., перероб. і допов. - К.: Юрінком Інтер, 2005. - 480 с.
15. Кримінальне право України. Загальна частина: підручник / [Ю.В. Баулін, В.І. Борисов, Л.М. Кривоченко та ін.; за ред. проф. В.В. Сташиса, В.Я. Тація]. - [3-тє вид., перероб. та доп.]. - К.: Юрінком Інтер, 2007. - 496 с.
16. Кримінальне право України. Загальна частина: підручник / [Ю.В. Александров, В.І. Антіпов, М.В. Володько та ін.; за ред. М.І. Мельника, В.А. Климента]. - [5-те вид., перероб. та доп.]. - К.: Атака, 2009. - 408 с.
17. Науково-практичний коментар Кримінального кодексу України / за ред. М.І. Мельника, М.І. Хавронюка. - 4-те видання, перероблене та доповнене. - К.: Юридична думка, 2007.
18. Науково-практичний коментар до Кримінального кодексу України. ? [Відп. ред. С.С. Яценко]. - К.: 2006. - 848 с.
19. Постанови Пленуму Верховного Суду України у кримінальних справах (2-е вид., змін. і доп.). - К.: Видавничий дім «Скіф», 2006. - 492 с.
20. Сахнюк С.В. До питання про виділення форм співучасті у кримінальному праві України / С.В. Сахнюк // Держава та регіони. Сер. Право. - 2012. - Вип. 2. - с. 202-205.
21. Ткаченко В.В. Вчинення злочину за попередньою змовою групою осіб та вчинення злочину організованою групою: проблеми розмежування і кримінальному праві / В.В. Ткаченко // Ученые записки Таврического национального университета им. В.И. Вернадского. Серия «Юридические науки». - 2011. - Т. 24 (63), №1. - с. 337-344.
22. Фесенко Є.В. Форми вчинення злочину за співучасті: проблемні питання / Є.В. Фесенко // Проблеми правохнавства та правоохоронної діяльності. - 2009. - №3. - с. 95-99.
23. Щедров І.В. Кримінально-правова характеристика конститутивних ознак поняття «злочинна організація» / І.В. Щедров // Державо і право. - 2010. - Вип. 49. - С. 556-561.