Причини запровадження християнства як державної релігії Київської Русі. Спільні та відмінні риси язичницької та християнської ідеологій. Пристосування християнства до традиційного язичницького світогляду. Боротьба поганської та християнської віри.
Аннотация к работе
Датою офіційного запровадження християнства - як державної релігії Київської Русі - вважається 988 рік. Хрещення Руси-України за часів Володимира Великого в 10-му столітті вважається найважливішою подією в історії народу, яка спрямувала його на дорогу Христової науки й визначила напрямок розвитку української культури. Називають її поганською вірою або “язичництвом”, та якщо приглянемось до тої високої культури, до якої дійшли вже в ті часи мешканці Київської Русі: спосіб одруження, відношення між собою, шанування гостей, та, взагалі, величний селянський побут, який наука ще дотепер докладно не розглянула, то переконаємось, що стара українська віра, може, й не була такою злою, як її малюють, і можливо науковці ще проаналізують і виявлять реальні цінності старої віри українського народу.Словянське язичництво було однією із складових комплексу поглядів, вірувань та обрядів первісної людини впродовж багатьох тисячоліть. Термін “язичництво” досить умовний, але загалом добре підходить для визначення того багатоманітного кола явищ (магія, анімізм, демонізм, дуалізм та ін.), яке означає поняття “первісна релігія”. Основою словянського язичництва є обожнювання сил природи, віра в духів, що населяли природу і життя людини і супроводжували її від народження до смерті. Дохристиянські вірування не були незмінними - на різних етапах історичного розвитку словяни поклонялися різним богам, які уособлювали найважливіші сили природи. Крім віри у головних богів на різних етапах розвитку язичництва існувала віра в багатьох інших божеств, які населяли ліси, поля, води, були покровителями різних галузей господарства.Ось так про це згадується в літописах: “Підкоривши сусідні народи і через це занадто загордившись, вони (руси) тепер поміняли еллінську і безбожну віру (язичництво), якої раніше дотримувалися, на християнське вчення, ...і в них розгорілась така спрага віри і ревнощів, що з великим осердям виконують християнські обряди”. За князювання Ігоря християни переважали язичників і морально, і в значенні політичної ваги в державі. Ігор, безперечно, співчував новій вірі, без чого її успіхи були б неможливі, але сам лишався язичником. Зустрічається думка, що хрещення Ольги, по суті, означало і хрещення Русі, адже не могло бути такого становища, коли глава держави був би християнином, а його країна залишалась язичницькою. При ньому на Русі взяла гору тенденція нетерпимості до християнської ідеології, було зруйновано храми, розгромлено православні общини.Розглянуті в даній роботі матеріали різних історичних джерел та наукових праць дозволяють зробити певні висновки. Можна стверджувати, що коли Київська Русь увійшла до християнського світу як рівноправний партнер, то отримала значні позитивні імпульси, що безумовно сприяли розвиткові її культури загалом і релігійної свідомості зокрема.
План
План
Вступ
1. Спільні та відмінні риси язичницької та християнської ідеологій
2. Чому Русь прийняла християнство
3. Боротьба поганської та християнської віри
Висновки
Література
Вывод
Розглянуті в даній роботі матеріали різних історичних джерел та наукових праць дозволяють зробити певні висновки.
1. Можна стверджувати, що коли Київська Русь увійшла до християнського світу як рівноправний партнер, то отримала значні позитивні імпульси, що безумовно сприяли розвиткові її культури загалом і релігійної свідомості зокрема.
2. Водночас давньоруська епоха стала добою протистояння старої і нової релігійних систем, взаємопроникнення ідей, що спричинило появу такого духовного феномена, як двовірство. Розвинене в пору державотворення східнословянське язичництво не відразу поступилося місцем новій вірі.
3. Апарат церкви за підтримки світської влади поступово, але неухильно завойовував позиції в усіх куточках східнословянських земель і, зокрема, на території південноруських земель.
4. Функції язичницьких богів перебрали на себе окремі християнські святі, деякі православні свята наклалися на дідівські ритуали.
Список литературы
1. Моця О. Чому Русь прийняла християнство? // Людина і світ. - 1999. - №1. - С.21-23
2. Моця О., Ричка В. Київська Русь від язичництва до християнства. - Київ, 1996. -191 с.
3. Повесть временнх лет. - К.: Глобус, 1989. - 139 с.
4. Рыбаков Б.А. Язычество древних славян. - М., 1981. - 367с.
5. Толочко П. Київська Русь. - К.: Абрис, 1996. - 360 с.
6. Филатов С. Языческий вызов христианству // Дружба народов. - 1996. - № 3. - С. 139-143