Механізм та стратегії управління конкурентоспроможністю вітчизняних підприємств. Структурна політика держави та її вплив на конкурентні переваги суб’єктів господарювання. Конкурентоспроможність підприємств України на зовнішніх та внутрішніх ринках.
Аннотация к работе
Останнім часом в умовах глобалізації економіки спостерігається посилення конкуренції, притаманне для всіх країн і галузей економіки. Однією з головних причин низької конкурентоспроможності українських підприємств є недостатня здатність боротися за розширення своєї частки на внутрішньому та зовнішньому ринках, просувати свої товари та завойовувати споживача, поставивши інтереси останнього в центр своєї виробничої та комерційної діяльності. Проблема забезпечення конкурентоспроможності, як основи формування і забезпечення економічного зростання, займає важливе місце у стратегії розвитку економіки України. Найчастіше у теорії і практиці сучасних підприємств конкурентоспроможність розглядається як проблема техніко-технологічного рівня розвитку виробництва, побудови системи управління якістю продукції або формування і реалізації цінової політики. Конкуренція як обєктивне економічне явище, що притаманне діяльності субєктів господарювання, найчастіше визначається як суперництво між ними з метою успішного просування на ринок своєї продукції.Так, саме конкуренція примушує підприємства постійно шукати та знаходити нові види продукції, саме вона сприяє виробництву продукції високої якості, спонукає реагувати на потреби споживачів, сприяє розвитку науки та техніки, інформаційних систем та технологій. У Законі України ,, Про захист економічної конкуренції ”конкуренція визначається як ,,змагання між субєктами господарювання з метою здобуття завдяки власним досягненням переваг над іншими субєктами господарювання, внаслідок чого споживачі, субєкти господарювання мають можливість вибирати між кількома продавцями, покупцями, а окремий субєкт господарювання не може визначати умови обороту товарів на ринку ”[19]. Враховуючи, що критерієм адаптації підприємства до ринкових умов господарювання є рівень конкурентоспроможності, необхідно досліджувати взаємозвязок між конкурентоспроможністю країни в цілому, підприємств, конкретних товарів. Порівняльний характер дослідження та оцінка рівня конкурентоспроможності підприємства, слідує з приведеного вище загального розуміння цього поняття, тобто конкурентоспроможність може бути визначена тільки при порівнянні з конкурентами. Конкурентоспроможність продукції є обовязковою, але недостатньою умовою конкурентоспроможності підприємства, тому що в деяких випадках продукція може бути конкурентоспроможною при її реалізації по цінам, які не компенсують витрати на виробництво і збут (використання цінових знижок, сезонного розпродажу, збут застарілої продукції, реалізація цінової стратегії проникнення на ринок з високим рівнем конкуренції).Конкурентна стратегія - це спосіб забезпечення стійких конкурентних переваг підприємства шляхом конкурентної боротьби, задоволення різноманітних потреб споживачів краще, ніж це роблять конкуренти. Конкурентна стратегія підприємства дозволяє дати відповідь на такі ключові питання, а саме: як підприємство конкурує на ринку і за рахунок чого вона отримує перемогу в конкурентній боротьбі? Варто відмітити, що конкурентоспроможність підприємства чи фірми характеризується дією цілої системи факторів зовнішнього та внутрішнього середовища його функціонування (рис. У внутрішньому середовищі рівень конкурентоспроможності підприємства визначається ключовими факторами - виробничий потенціал (організаційно-технічні, фінансово-економічні чинники та маркетинг) та інвестиційний потенціал (розмір власних джерел інвестування та можливість залучення додаткових фінансових ресурсів) Ця стратегія передбачає використання світових досягнень науки и технології, наявність власних наукових доробок, можливість фірми швидко пристосовуватися до нових технологічних можливостей.Головною (генеральною) метою державної структурної політики є формування й підтримка сучасної ефективної безпечної раціональної структури економіки , яка конкретизується за такими основними узагальненими (на прикладі національної економічної системи України) напрямками державної структурної політики [8, c.60-66]: - установлення оптимальних макроекономічних пропорцій; Реалізація державної структурної політики залежно від міри втручання держави у структурні зрушення в економіці може відбуватися за двома сценаріями, які визначають тип структурної політики: - пасивна; Пасивна державна структурна політика полягає здебільшого у створенні державою сприятливої правової бази для конкуренції та вільного "переливання" капіталу й ресурсів з одних галузей, видів діяльності, регіонів тощо в інші під впливом ринкового механізму, ринкових чинників (стимулів) і традиційних засобів (правових та економічних), що їх модифікують, без безпосереднього втручання держави в інвестиційні процеси (в окремих галузях, регіонах, видах діяльності, проектах тощо), тобто у кругообіг ресурсів, доходів, продуктів в національній економічній системі. Ринковий механізм через взаємодію попиту й пропозиції та "переливання" капіталу й ресурсів забезпечує вирівнювання норм прибутку на різних ринках (у різних галузях) до середнього рівня в еко
План
ЗМІСТ
ВСТУП
РОЗДІЛ 1. Концептуальні основи управління конкурентоспроможністю підприємств в умовах глобалізації
1.1 Сутність, показники та чинники конкурентоспроможності підприємств
1.2 Механізм та стратегії управління конкурентоспроможністю вітчизняних підприємств
РОЗДІЛ 2. Структурна політика держави та її вплив на конкурентні переваги субєктів господарювання
2.1 Структурна політика держави: цілі, завдання та напрямки реалізації
2.2 Вплив структурних змін економіки на конкурентоспроможність підприємств
РОЗДІЛ 3. Конкурентоспроможність підприємств України на зовнішніх та внутрішніх ринках
3.1 Конкурентоспроможність підприємств України на зовнішніх та внутрішніх ринках