Характеристика культурно-аксіологічних передумов соціальної екології. Дослідження форм прояву взаємозв"язку соціальної екології з політикою, економікою та правом, при вирішенні задач щодо охорони навколишнього середовища в умовах сучасного суспільства.
Аннотация к работе
Соціальна значущість такого аспекту вивчення зазначеної проблематики і її недостатня дослідженість зумовлюють актуальність і необхідність вирішення наукової задачі, що виявляється в соціально-філософському дослідженні взаємозвязків соціальної екології з економікою, політикою, правом, соціальною антропологією, аксіологією та іншими науками. Метою дисертаційного дослідження є виявлення взаємозвуязків соціальної екології з економікою і правом, від характеру і степені функціонування яких у значній мірі залежить вирішення задач охорони навколишнього середовища, а також здійснення їх соціально-філософського аналізу. Здійснити соціально-філософський аналіз методологічних засад соціальної екології, представлених у працях зарубіжних і українських дослідників, і показати їхню значущість для вирішення нагальних задач охорони навколишнього середовища. Проаналізувати форми прояву взаємозвуязку соціальної екології з економікою і правом при вирішенні задач щодо охорони навколишнього середовища в умовах сучасного суспільства. Виходячи з того, що дослідження взаємозвуязку соціальної екології з економікою і правом здійснювалося у системному аспекті з позицій соціальної філософії, то з метою реалізації такого підходу використовувалися методи порівняльного аналізу розгляду цих проблем у різних галузях науки, зокрема у економіко-правових дослідженнях, що сприяло всебічності і повноті розкриття поставлених задач; історико-філософський та конкретно-історичний методи використовувалися при характеристиці особливостей проявів взаємозвуязку соціальної екології, економіки і права при вирішенні екологічних проблем у світовому масштабі в різні періоди розвитку суспільства і в різних країнах; з метою обґрунтування теоретичних положень дисертаційного дослідження використовувалися конкретні фактичні матеріали з інших наукових досліджень даної проблеми, а також ретроспективний, соціально-антропологічний та експертний аналізи.У першому розділі “Методологічна проблематика соціальної екології як науки” розкриваються теоретико-методологічні засади соціальної екології, визначається її понятійний апарат, аналізуються звуязки з соціальною антропологією. У першому підрозділі “Теоретико-методологічні засади соціальної екології” обґрунтовується думка про те, що вивчення загальних закономірностей взаємовідносин людини, навколишнього середовища і суспільства виокремилося у особливу галузь наукового пізнання, яка дістала назву соціальної екології (або екології людини ), основними поняттями якої є “навколишнє середовище”, “природа”, “людина”, “суспільство” та інші. У підрозділі значна увага приділяється генезі соціальної екології як науки, формуванню її методологічних засад і взаємозвуязків з іншими галузями науки, що вивчають людину в усіх її проявах, зокрема, з соціальною філософією, соціологією, соціальною психологією, економікою, політикою, правом та іншими. У підрозділі аналізуються також погляди на дану проблему мислителів Середньовіччя, епохи Відродження, періоду Нового часу, зародження і утвердження капіталістичних відносин, (зокрема, Ж.Ж.Руссо, К.А.Гельвеція, Т.Р.Мальтуса, Ч.Дарвіна, Ньютона, Гердера, Шеллінга та інших), завдяки діяльності котрих сформувалися різні точки зору на проблему взаємовпливу людини, природи і суспільства. Соціальна екологія досліджує також взаємовідносини між людиною, суспільством, географічно-просторовим, соціальним і культурним середовищем, виявляючи безпосередні і опосередковані впливи господарської діяльності людини на якісні властивості навколишнього середовища і, навпаки, впливи антропогенних і інших екологічно значущих факторів на фізичне і психічне здоровуя людини.У першому підрозділі “Правове забезпечення соціально-екологічної теорії і практики” звертається увага на те, що надмірне і науково не обґрунтоване зростання промисловості, яке часто супроводжується непродуманим втручанням людини у природні закономірності, інколи супроводжується екологічними кризами і катастрофами. Основну відповідальність за збереження навколишнього середовища, його охорону, раціональне і науково обґрунтоване природокористування несе держава, адже природа - необхідна умова біологічного існування людини і держава зобовуязана регулювати відносини в системі “людина - природа - суспільство” в такому напрямі, щоб зберегти її для майбутніх поколінь. У другому підрозділі “Правотворча діяльність соціальних екологів у сучасних умовах” розкривається значення діяльності суспільних обуєднань в напрямку правового забезпечення вирішення екологічних проблем. Інтернаціоналізація і глобалізація виробництва у нинішніх умовах трансформування суспільства, як доводиться у підрозділі, вимагає обуєднання зусиль екологів у світовому масштабі, оскільки негативні наслідки техногенних і інших катастроф не дотримуються кордонів тієї країни, у якій вони відбуваються, і це ставить світову спільноту в ситуацію необхідності обуєднання зусиль, спрямованих на вирішення соціально-екологічних проблем, в тому числі і на правотворчу діяльність у цьому напрямку. У висновках