Взаємовідносини держави і церкви в Московській державі в ХІV-XVII столітті - Магистерская работа

Церква в системі міжкнязівських відносин в період об’єднання руських земель навколо Москви (XIV-XV ст.) 1.1 Роль церкви в політичній боротьбі руських князів в пер. пол. XIV ст. 1.2 Взаємовідносини владних структур та церкви в др. пол. XIV ст. 1.3 Особливості розвитку державно-церковного життя в XV ст. Політична лінія церкви в епоху Івана ІІІ Розділ 2. Церква в період утворення Московської централізованої держави (XVIст.) 2.1 Вплив церкви на формування самодержавної ідеології в 30 - 40 - рр. XVIст 2.2 Боротьба за підкорення церкви державі в часи правління Івана Грозного (1547-1584 рр.) 2.3 Запровадження патріаршества в Московській державі в кін. XVI ст. Вплив епохи патріаршества на дилему взаємовідносин держави та церкви в XVII ст. 3.1 Період „Смути” ( 1590 - 1610-ті рр.) в історії держави та церкви 3.2 Зміцнення царської самодержавної влади. Соборне Уложення 1649р 3.3 Справа патріарха Никона. Церковний розкол 3.4 Світська і духовна влада в др. пол. ХVІІст Висновки Список використаних джерел та літератури Додаток Вступ Актуальність теми: Неможливо вивчати історію Російської держави без паралельного розгляду її складової частини - релігії. На протязі всього періоду розвитку держави, починаючи з часів Рюрика і до наших днів, кожен правитель демонстрував свою діяльність не лише в галузі державних справ, але й духовних. Поряд з великокнязівською чи царською владою постійно перебувала церковна особистість в сані митрополита чи патріарха, і саме від розвитку взаємовідносин між правителем держави і главою церкви неодноразово залежав не лише розвиток держави в цілому, але й її доля загалом. Церква робить великий внесок в розвиток держави і на сьогоднішній день, саме тому вивчення проблем та історичного розвитку державно-церковних взаємин в XIV - XVII ст. в Московській державі дає можливість зберегти та використати позитивні надбання предків та уникнути помилок, які вони допускали, а також знайти механізм вирішення сучасних проблем поліконфесійності та віротерпимості, адже саме в досліджуваний період зароджуються всі ідеологічні підвалини Російської державності та церковності, які й до сьогодні не втратили своєї ваги. Мета роботи: полягає у спробі автора проаналізувати та висвітлити основні аспекти еволюції стосунків держави і церкви у Північно-Східній Європі, як в обєднавчий період руських земель навколо Москви в XIV - XV cт., так і в період створення і зміцнення централізованої Московської держави XVI - XVII ст. У контексті загальної мети дослідження ми виділили основні завдання: - визначити роль церкви в політичній боротьбі руських князів в період об’єднання земель навколо Москви в ХІV - ХV ст.; - охарактеризувати взаємовідносини держави і церкви в період утворення Московської централізованої держави в ХVІ ст.; - проаналізувати еволюцію взаємовідносин в епоху патріаршества в Росії в ХVІІ ст. Предмет дослідження: полягає у висвітлені державно-церковних взаємин, що склались в Московській державі в ХІV - ХVІІ ст., які уособлюються в діяльності таких визначних осіб того часу: носіїв світської влади - Івана Калити, Дмитрія Донського, Івана ІІІ, Івана ІV Грозного, Олексія Михайловича та Петра Олексійовича, церковних ієрархів - Петра, Олексія, Макарія, Афанасія, Филипа, Іова, Філарета, Никона та Іоакима, які регулювали не лише церковне життя, але й політичне. Хронологічні межі: охоплюють період від ХІV по ХVІІ ст., який в історії Росії називається Московським, адже саме в цей період відбувається зародження та утворення централізованої Московської держави. Практичне значення: матеріалів магістерської роботи полягає в тому, що її результати можуть бути використані при вивченні тем з історії України і Росії в шкільному курсі історії, при вивченні курсу історія Північно-Східної Європи і Росії у вузах. Основна маса писемних джерел ХIV-XVII ст., які збереглись до нашого часу - літописів - пов’язана або із великокнязівською владою, або із митрополичим оточенням. В таких умовах спогади про політичний суверенітет митрополичої кафедри були недоречними, вони виокремлювались або упорядниками, або ж їх високопоставленими замовниками. Важливим елементом джерельної бази нашого дослідження є акти щодо питань внутрішнього управління - духовні та договірні грамоти князів. В духовних грамотах московських князів, написаних в XIV - XVI ст., містяться цінні відомості про діяльність князів, а також багатий матеріал для вивчення територіального росту та внутрішнього устрою Московського князівства. Історіографію дореволюційного періоду, складають праці прихильників церковного авторитету: 12-томна праця «Історія Руської Церкви» митрополита Макарія (Булгакова) [41-45], «Історія Руської Церкви» професора Е.Е. Голубінського [17-18]. Вагоме місце у розгляді даної теми займає і праця професора Московської духовної академії Е. Е. Голубінського «Історія Руської Церкви». Розробкою історії російської церкви займався і М. М. Нікольський. В 1960 році побачила світ робота Л. В. Черепніна «Утворення російської централізованої держави в XIV - XV ст.» [66], при