Взаємовідносини асоціантів мукозної мікрофлори шлунка та дванадцятипалої кишки у хворих на запально-виразкову патологію гастродуоденального тракту - Автореферат

Приблизно половина, а в деяких розвинутих країнах навіть більша частина працездатного населення страждає від хронічного гастриту, а виразкова хвороба (ВХ) в епоху урбанізації розвивається в 10-20% дорослого населення, що є фактором ризику виникнення раку шлунка (Пелещук А.П., Передерий В.Г., Свинцицкий А.С., 1995; Комаров Ф.И., 1995; Yoshimura Т. ет al., 2000; Харченко Н.В., 2002; Шептулин А.А., 2003). Зазначений прогноз свідчить, що прийнята як наукове відкриття століття концепція щодо провідної ролі Helicobacter pylori (H.pylori) в розвитку ГДП “немає кислоти та Н.pylori - немає виразки” (D.Gragam, 1989; Циммерман Я.С., Зиннатуллин М.Р., 1997) поки що не підтверджується як єдино правильна теорія етіології та патогенезу ЗВП ГДТ. Складається враження, що розширення антибіотикотерапії в цьому напрямку мало перспективне, оскільки запропоновані схеми з метою ерадикації H.pylori вже включають 3-4 препарати широкого спектру дії, які досить часто призводять до важких ускладнень (токсичність, алергічні реакції, дисбіози) у хворих та появи резистентних популяцій мікроорганізмів (Adamsson I. et al., 1999; Березняков И.Г., 2001; Фадєєнко Г.Д., 2002). Останній аспект може мати важливе значення при визначенні механізмів виживання субпопуляцій H.pylori в асоціаціях з мукозною мікрофлорою в умовах застосування хіміотерапевтичних препаратів широкого спектру дії. Мета роботи - на основі вивчення видового складу, біологічних властивостей мукозної мікрофлори шлунка та дванадцятипалої кишки при запально-виразкових процесах, а також особливостей взаємовідносин її з H.pylori розробити наукові підходи до корекції мікробних асоціацій, що персистують у слизових оболонках шлунка та ДПК у хворих на гастродуоденіти та пептичні виразки.У дисертації наведено теоретичне узагальнення і нове вирішення наукового завдання щодо встановлення ролі різних видів мукозної мікрофлори шлунка та дванадцятипалої кишки в посиленні чи зменшенні негативної дії Н.pylori в мікробних асоціаціях при розвитку запально-виразкових процесів у гастродуоденальній зоні, у формуванні антибіотикорезистентних субпопуляцій хелікобактера під впливом мікробних асоціацій та регулюванні чисельності Н.pylori в мікробіоценозах. Визначено можливість розширення арсеналу протимікробних засобів при вказаній патології внаслідок обґрунтування доцільності застосування специфічних бактеріофагів і штаму Aerococcus viridans №167, що становить основу пробіотика А-бактерину, та визначення антагоністів Н.pylori, які є перспективними для розробки пробіотичних препаратів. 1. Н.pylori спільно із супутньою мукозною мікрофлорою вилучаються у 80,0% та 83,3% пацієнтів із „гострою” пептичною виразкою або ерозивним гастродуоденітом і у 17,2% та 53,1% хворих на виразкову хворобу або гастродуоденіт, перебіг яких не супроводжується утворенням дефектів слизових оболонок. Чутливість до ерадикаційних препаратів виявляють популяції Н.pylori (63,9% від загальної кількості штамів), які ізолюються у монокультурах чи у складі малокомпонентних асоціацій з (2,6±0,9) представників супутньої мікрофлори з низькою щільністю заселення (<lg 4,0 КУО/г біоптату) слизових оболонок. Резистентні ізоляти Н.pylori виявляються у складі мікробіоценозів з (4,4±1,5) представників супутньої мікрофлори, які у 95,5% випадків мають щільність заселення слизових оболонок більше за lg 4,0 КУО/г біоптату.

Основний зміст дисертації

У дисертації наведено теоретичне узагальнення і нове вирішення наукового завдання щодо встановлення ролі різних видів мукозної мікрофлори шлунка та дванадцятипалої кишки в посиленні чи зменшенні негативної дії Н.pylori в мікробних асоціаціях при розвитку запально-виразкових процесів у гастродуоденальній зоні, у формуванні антибіотикорезистентних субпопуляцій хелікобактера під впливом мікробних асоціацій та регулюванні чисельності Н.pylori в мікробіоценозах. Визначено можливість розширення арсеналу протимікробних засобів при вказаній патології внаслідок обґрунтування доцільності застосування специфічних бактеріофагів і штаму Aerococcus viridans №167, що становить основу пробіотика А-бактерину, та визначення антагоністів Н.pylori, які є перспективними для розробки пробіотичних препаратів.

1. Н.pylori спільно із супутньою мукозною мікрофлорою вилучаються у 80,0% та 83,3% пацієнтів із „гострою” пептичною виразкою або ерозивним гастродуоденітом і у 17,2% та 53,1% хворих на виразкову хворобу або гастродуоденіт, перебіг яких не супроводжується утворенням дефектів слизових оболонок. У 2,8% пацієнтів захворювання асоціюються лише з Н.pylori, а у 44,0% - лише з іншою мукозною мікрофлорою.

2. Чутливість до ерадикаційних препаратів виявляють популяції Н.pylori (63,9% від загальної кількості штамів), які ізолюються у монокультурах чи у складі малокомпонентних асоціацій з (2,6±0,9) представників супутньої мікрофлори з низькою щільністю заселення (<lg 4,0 КУО/г біоптату) слизових оболонок. Резистентні ізоляти Н.pylori виявляються у складі мікробіоценозів з (4,4±1,5) представників супутньої мікрофлори, які у 95,5% випадків мають щільність заселення слизових оболонок більше за lg 4,0 КУО/г біоптату.

3. Обрані мікробіологічні критерії комплексної оцінки мікробіоценозів шлунка та ДПК дозволяють виділити чотири групи мікробного заселення вказаних біотопів. У 75,0-89,7 % хворих на запально-виразкову патологію, окрім хелікобактерасоційованого ерозивного гастродуоденіту, перебіг хвороби супроводжується заселенням слизових оболонок багатокомпонентними (чотири та більше асоціанти) угрупуваннями мікроорганізмів у концентрації > lg 4,0 КУО/г біоптату із сумарною кількістю продукуємих ензимів більше чотирьох (ІІІ-IV групи мікробного заселення). Мікробіоценози, вилучені з біоптатів періульцерозної зони, у 49,0% випадків відносяться до IV групи мікробного заселення слизових оболонок.

4. У 78,6% хворих на „гостру” пептичну виразку ДПК зазначена патологія перебігає на тлі персистенції Н.pylori тільки в антральному відділі шлунка і лише в 21,4% хелікобактери вилучаються одночасно в слизових оболонках шлунка та дуоденального тракту. Подібність супутньої мікрофлори в зазначених відділах спостерігається в 38,8% досліджених біоптатів.

5. Уреазна активність біоптатів значною мірою залежить від присутності та концентрації Н.pylori та наявності продуцентів цього ензиму серед представників супутньої мукозної мікрофлори. У хелікобактерпозитивних біоптатах, що проявляють негативну реакцію на уреазу, персистенція Н.pylori встановлена тільки з уреазонегативними асоціантами, і навпаки при відсутності хелікобактерів накопичення тканинної уреази у 12 із 14 випадків відбувалось на фоні життєдіяльності УПМФ, що має здатність ферментувати сечовину.

6. У пацієнтів з дефектами слизових оболонок (ерозії, виразка) після уреазопозитивних ізолятів найбільш часто виділяються продуценти гіалуронідази (53,2% при пептичній виразці і 35,4% при ерозивному гастродуоденіті порівняно з 24,3% та 19,5% при іншій патології), тоді як гемолізини, лецитиназа, плазмокоагулаза визначаються з однаковою частотою в бактерій, вилучених від осіб із різними діагнозами.

7. Представники супутньої мікрофлори, що найчастіше вилучаються при гастродуоденальній патології та характеризуються високою ферментативною активністю, зокрема продукують гіалуронідазу та уреазу, проявляють низьку чутливість до препаратів, що застосовуються з метою ерадикації Н.pylori (18,5-58,2% чутливих штамів) та високу чутливість до специфічних бактеріофагів (лізуються 89,1% вказаних популяцій). Мікроаерофільні умови культивування знижують антибіотикочутливість та підвищують у 4-32 рази фагочутливість УПМФ.

8. Виявлені серед мукозної мікрофлори ГДТ антагоністи Н.pylori (бактерії родів Bacillus, Pseudomonas та штами Aerococcus viridans) одночасно виявляють конкурентні властивості стосовно бактерій, що персистують у патологічно змінених слизових оболонках і особливо в ульцерозній зоні, та характеризуються низькою ферментативною активністю.

9. Визначений стимулюючий вплив мікроаерофільних та капнофільних умов культивування на конкурентні властивості аерококів є показником перспективності розробки пробіотичних препаратів на основі цієї групи антагоністів та застосування пробіотика А-бактерину в терапії гастродуоденальної патології.

1. Ромашкина Л.Н., Скляр Н.И. Микробиоценозы желудка и двенадцатиперстной кишки при дуоденальных пептических язвах // Сучасна гастроентерологія. - 2003. - №1(11). - С.67-71. (Здобувач охарактеризував мікробіоценози ГДТ у хворих на дуоденальну ПВ, асоційовану з Н.pylori, статистично обрахував та проаналізував результати, підготував матеріали до друку).

2. Скляр Н.І. Мікробіологічні аспекти запально-виразкових захворювань гастродуоденального тракту людини (огляд літератури) // Медицина сегодня и завтра. - 2004. - №2. - С.101-106.

3. Скляр Н.І., Бабич О.Є. Характеристика штамів Helicobacter pylori, виділених від хворих з гастродуоденальною патологією // Буковинський медичний вісник. - 2004. - № 4. - С.51-54. (Здобувач визначив частоту розвитку ГДП за участю Н.pylori, вивчив біологічні властивості виділених штамів, провів статистичну обробку та аналіз одержаних результатів, підготував матеріали до публікації).

4. Скляр Н.І. Чутливість мікроорганізмів до етіотропних препаратів після мікроаерофільних умов культивування // Вісник Харківського національного університету імені В.Н. Каразіна. Серія: медицина. - 2004. - №639, випуск 9.

5. Мікрофлора шлунку та дванадцятипалої кишки хворих на запально-виразкові захворювання гастродуоденальної зони / Скляр Н.І., Ромашкіна Л.М., Бабич О.Є., Бабак М.О., Сіроджа О.І., Войцехова О.В., Писаний О.Є., Ворона С.І. // Медицина сегодня и завтра. - 2005. - №1. - С.38-43. (Здобувач визначив роль окремих представників мікробіоценозів у розвитку ГДП, статистично обрахував, узагальнив та проаналізував результати, підготував матеріали до друку).

6. Скляр Н.І. Особливості міжмікробних взаємовідносин в біоценозах гастродуоденального тракту // Вісник Харківського національного університету імені В.Н. Каразіна. Серія: медицина. - 2005. - №658, випуск 10.

7. Скляр Н.І., Бабич О.Є. Активність протимікробних препаратів стосовно мукозної мікрофлори при запально-виразковій патології травного каналу // Сучасна гастроентерологія. - 2005. - №2 (22). - С.29-33. (Здобувач визначив найбільш активні протимікробні препарати відносно Н.pylori та супутньої мукозної мікрофлори, підготував матеріали до публікації).

8. Скляр Н.И. Микрофлора желудка и двенадцатиперстной кишки при хронических заболеваниях гастродуоденальной зоны // Актуальні питання боротьби з інфекційними захворюваннями: Розшир. тези міжнарод. наук. конф. - Харків, 23-24 жовтня 2003 р. - С.129-130.

9. Скляр Н.И., Бабич А.Е. Чувствительность к противомикробным препаратам мукозной микрофлоры желудка и двенадцатиперстной кишки у больных с язвенной болезнью // Медицина третього тисячоліття: Зб. тез міжвузівської конф. молодих вчених. - Харків, 20 січня 2004 р. - С.42-43. (Здобувач визначив найбільш ефективні хіміотерапевтичні засоби відносно мукозної мікрофлори ГДТ, підготував матеріали до публікації).

10. Скляр Н.І., Бабич О.Є. Біологічні властивості мікрофлори шлунку хворих на пептичну виразку при культивуванні етіологічно значущих мікроорганізмів в мікроаерофільних умовах // Тези доповідей X зїзду Товариства мікробіологів України. - Одеса, 15-17 вересня 2004 р. - С.168. (Здобувач визначив вплив мікроаерофільних умов культивування на біологічні властивості мікроорганізмів, провів статистичну обробку результатів, підготував матеріали до публікації).

11. Скляр Н.І., Бабич О.Є. Порівняльна характеристика мукозної мікрофлори шлунку та дванадцятипалої кишки у хворих на пептичні виразки та гастродуоденіти // Тези XIV зїзду мікробіологів, епідеміологів та паразитологів України. - Полтава. - 2004 р. - С.103. (Здобувач визначив частоту зустрічаємості окремих представників супутньої мікрофлори при хелікобактерпозитивній та хелікобактернегативній ГДП, статистично обрахував, узагальнив та проаналізував результати, підготував матеріали до друку).