Дослідження явища взаєморозуміння в історії психології. Формування соціальних відносин у ранньому дитинстві. Характеристика структури та функцій просоціальної мотивації допомоги. Аналіз актуальних та потенційних можливостей впливу в процесі порозуміння.
Аннотация к работе
І не дивлячись на те, що саме в знанні законів вбачали запоруку майбутнього успіху в спробі взяти верх над капризною та непередбачуваною людською природою - все ж таки на цю природу мала впливати сама людина. Слід також відмітити, що розробка спеціальних методів впливу на інших людей, так само як і створення величезної кількості аутогенних вправ дало не тільки позитивні результати. Але навіть якщо припустити, що людина завжди і скрізь використовувала свій вплив лише з найкращих намірів, то і тоді її недостатня поінформованість, досвідченість та чутливість могли стати причиною помилок у виборі мети або адекватних засобів впливу. Тому той факт, що людина оволоділа багатим арсеналом засобів впливу і, тим самим, звільнилася від тиску зовнішніх обставин привів її одночасно до залежності від власної недосконалості. Характерно, що таку позицію людина, в першу чергу західна людина, займає не тільки по відношенню до іншого, але й по відношенню до живої природи.Якщо ретельно проаналізувати логіку розгортання будь-якої науки, то не важко помітити, що актуальність тих чи інших проблем тісно повязана з історичними умовами їхнього вивчення, з загальним станом культури та з актуальними на той момент сподіваннями людей. До того моменту доки людина не усвідомлювалась як самостійна істота, що може бути активним субєктом власного життя, а не лише частиною суспільних відносин або біологічних законів, не було й потреби у вивченні проблеми її взаємодії з іншими людьми. Були вивчені рівні розвитку соціальної перцепції, диференціація здатності людини до соціальної перцепції у відповідності з її професією, професійним стажем, специфікою підготовки до професійної діяльності, віком, статтю, іншими особливостями (С. В. Але перш ніж почати безпосередній аналіз впливу шляхом взаєморозуміння у загальній системі стратегій впливу, ми хочемо описати те, аналізу чого буде присвячено нашу роботу, а саме: розвиваючу взаємодію, взаєморозуміння та явище впливу однієї людини на іншу. У самому широкому смислі під розвиваючою взаємодією розуміють таке спілкування, в якому реалізуються внутрішні, глибинні потреби людини, а саме: потреби в самореалізації та в єдності з іншими людьми.Коли індивід виконує яку-небудь діяльність в присутності інших людей, у нього актуалізується тенденція до утрати свободи самовираження. В діяльності, яка протікає в безпосередньому зіткненні з іншими людьми, відкриваються два смислових пласта, протилежних один одному: смисл для себе та смисл для інших. Іншими словами, присутність іншої людини призводить до перетворення нашої поведінки із засобу досягнення індивідуальної мети на засіб представлення себе самого, на знак. Коли інша людина закрита від нас, в прямому або переносному значенні, то вона виявляється набагато більш сильним актуалізатором абстрактного "смислу для інших", ніж співбесідник, що доступний для спостереження і відкрито вступає у спілкування. Це позначається на таких її ознаках, як полярність (ми можемо співчувати як позитивним, так і негативним переживанням іншої людини), активно-пасивний характер (з одного боку емпатія є емоційною тенденцією, що спонукає до дії, а з іншого - емоційним станом, який переживає людина) та інші.Що станеться, якщо дитина буде позбавлена товариства інших людей? Але якщо обслуговуючий персонал не буде мати можливості або бажання затриматись біля дитини, висловити їй своє емоційне відношення, взяти на руки, то наслідки виявляються просто страшними. Це явище отримало назву “дитячого госпіталізму”, хоч може виникати не тільки в офіційних дитячих закладах, але й в домашніх умовах, коли спілкування з дитиною зводиться до годування і гігієнічних процедур. Діти, яких виховали тварини та діти, позбавлені людського товариства з інших причин, - сумна ілюстрація того, що спілкування з собі подібними виступає провідним фактором розвитку дитини як представника людського роду. Крім того, дитина помічає, що дорогу до батька протилежної статі загороджує батько своєї статі, а тому ідентифікація з батьком своєї статі досить часто носить ворожий відтінок і повязана з бажанням зайняти місце батька своєї статі.До ядра цієї групи відносяться просоціальні мотиви аффіліації та допомоги. Виходить, що соціальні мотиви проявляються у своєму чистому вигляді саме тоді, коли людина не очікує винагороди за відповідність своїх дій соціальним нормам і рухома лише бажанням допомогти іншому, що опинився в скрутному становищі, яке субєкт допомоги переживає як своє власне. Серед ситуаційних змінних, що впливають на прояв мотиву допомоги, знаходяться наступні: Переключення уваги з оточуючого світу на самого себе (умови ситуації, що сприяють переключенню уваги з оточуючого світу на самого себе ведуть до усвідомлення розходжень між тим, як людина діє або діяла фактично, і тим, як вона хотіла б або повинна була б діяти). 4 чим більшу кількість людей прохають про допомогу, тем менше кожна окрема людина поспішає надати допомогу. допомога не розрахована на взаємність також може викликати невелику подяку або наві
План
План
Вступ
1. Взаєморозуміння як умова субєкт-субєктного впливу
1.1 Дослідження явища взаєморозуміння в історії психології
1.2 Взаєморозуміння як одна з форм впливу
1.3 Субєкт-субєктний вплив на різних рівнях взаєморозуміння
2. Психологічні фактори досягнення взаєморозуміння
2.1 Формування соціальних відносин у ранньому дитинстві
2.2 Загальна структура і функції просоціальної мотивації допомоги
2.3 Ситуаційні змінні досягнення взаєморозуміння
3. Взаєморозуміння як взаємозбагачення
3.1 Діалогічна організація психіки як основа взаєморозуміння
3.2 Актуальні та потенційні можливості впливу в процесі взаєморозуміння