Взаємодія виборчої і партійної систем: світовий досвід та проблеми України - Автореферат

Взаємодії виборчої і партійної систем у розвинутих західноєвропейських країнах в зарубіжній політології приділяється значна увага, взаємодія ж цих двох систем у країнах перехідного типу, до яких належить Україна, залишається маловивченою. Тому особливо важливо дослідити основні тенденції розвитку виборчої і партійної систем України, а також, на основі вивчення особливостей взаємодії виборчої і партійної систем зарубіжних країн світу, встановити, яким чином виборча система впливає на систему партійну, зясувати чинники та механізми, що обумовлюють характер взаємодії двох систем. дослідити взаємодію виборчої і партійної систем в зарубіжних країнах за різних форм державного правління та встановити її особливості залежно від форми державного правління; При вирішенні поставлених завдань в дисертаційному дослідженні були використані такі методи: системний - для дослідження виборчої і партійної систем як елементів політичної системи суспільства; структурно-функціональний - для аналізу особливостей взаємодії різних типів виборчої і партійної систем у зарубіжних країнах і в Україні; історичний - для дослідження еволюції виборчої і партійної систем України в хронологічній послідовності; порівняльний - для безпосереднього порівняння виборчих і партійних систем України і зарубіжних країн. Дюверже та послідовників його теорії; обґрунтовано положення про те, що в основі взаємодії виборчої і партійної систем лежить політична культура, як сукупність стійких форм політичної свідомості, поведінки і способів функціонування політичних інститутів, що визначає характер і особливості політичної системи, динаміку і спрямованість політичних процесів; у перехідних суспільствах з низьким рівнем політичної культури на взаємодію виборчої і партійної систем найбільше впливають інституційні чинники, серед яких особливе значення має форма державного правління;У першому розділі дисертаційного дослідження - “Теоретичні засади дослідження взаємодії виборчої і партійної систем” - аналізується ступінь науково-теоретичної розробленості проблеми дисертації у зарубіжній та вітчизняній літературі, здійснюється огляд наукових робіт за темою дисертації та основних напрямів дослідження виборчих і партійних систем у зарубіжній та вітчизняній політичній думці. З іншого боку має місце і зворотній звязок: партійна система відіграє головну роль при визначенні типу виборчої системи, адже жодна з партій не проголосує за запровадження електоральної формули, яка може позбавити її значних переваг. З цією метою аналізуються типи пропорційної виборчої системи, таки як системи з жорсткими, гнучкими, напівжорсткими списками, панашування та виборча система змішаного типу послідовного та паралельного комбінування (змішані звязані та незвязані системи). У таких країнах дуже великою є роль політичних партій; партія має бути сильною, популярною, з широко розгалуженими місцевими осередками, мати значну підтримку виборців, щоб створити більшість у парламенті та формувати уряд. Різниця у застосуванні мажоритарної і пропорційної виборчої системи полягає в тому, що мажоритарна система відносної більшості, за наявності монополії партій на участь у виборчому процесі та жорсткої дисципліни всередині партій, обмежує кількість конкуруючих партій двома, що дозволяє більш потужній з них формувати уряд; пропорційна система, яка існує у більшості парламентарних за формою державного правління країн, призводить до представництва у парламенті більшої кількості партій і утворення коаліційних урядів.Закономірності взаємодії виборчої і партійної систем, досліджені відомими науковцями на прикладах розвинутих західноєвропейських країн і США не знаходять відображення у перехідних суспільствах. Мажоритарна система сприяє утворенню двопартійності лише у разі, якщо партії є основними учасниками виборчого процесу. В стабільних демократичних державах з високим рівнем політичної культури, таких як Великобританія, США, Німеччина, Франція, взаємодія виборчої і партійної систем відбувається відповідно до певних закономірностей. В країнах перехідного типу з низьким рівнем політичної культури особливості взаємодії виборчої і партійної систем обумовлюються передусім інституційними чинниками - формою державного устрою та формою державного правління. В президентських республіках уряд призначається президентом, тому партії зазвичай є слабкими, а на взаємодію виборчої і партійної систем впливають інші чинники.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ

Основні наукові результати дисертації, які характеризуються новизною, розкривають логіку, базову концепцію дослідження містяться в наступних положеннях.

1. Закономірності взаємодії виборчої і партійної систем, досліджені відомими науковцями на прикладах розвинутих західноєвропейських країн і США не знаходять відображення у перехідних суспільствах. У країнах, що мають давню історію демократичного розвитку, виборчі системи є стабільними, а партійні - розвинутими, тому можливо дослідити загальні закономірності їхньої взаємодії. В перехідних суспільствах виборче законодавство зазвичай нестабільне, а багатопартійність перебуває в процесі становлення. У такому випадку “соціологічний закон” М. Дюверже про те, що мажоритарна система відносної більшості сприяє утворенню двопартійної системи не знаходить відображення. Мажоритарна система сприяє утворенню двопартійності лише у разі, якщо партії є основними учасниками виборчого процесу. В перехідних суспільствах з неусталеною партійною системою, де має місце масове висування безпартійних кандидатів, залежність “мажоритарна виборча система відносної більшості - двопартійна система” відсутня.

2. В основі взаємодії виборчої і партійної систем лежить політична культура. В усіх без винятку суспільствах політична культура, яка є сукупністю стійких форм політичної свідомості, поведінки і способів функціонування політичних інститутів, визначає характер і особливості політичної системи, динаміку і спрямованість політичних процесів. В стабільних демократичних державах з високим рівнем політичної культури, таких як Великобританія, США, Німеччина, Франція, взаємодія виборчої і партійної систем відбувається відповідно до певних закономірностей. В країнах перехідного типу з низьким рівнем політичної культури особливості взаємодії виборчої і партійної систем обумовлюються передусім інституційними чинниками - формою державного устрою та формою державного правління. При цьому принципи формування і взаємовідносин вищих органів державної влади справляють вирішальний вплив на взаємодію виборчої і партійної систем.

3. “Соціологічні закони” М. Дюверже діють переважно у парламентарних за формою державного правління країнах. За різних форм державного правління представлені у парламенті партії або зацікавлені у досягненні згоди з іншими партіями для створення коаліції, або незацікавлені. В президентських республіках уряд призначається президентом, тому партії зазвичай є слабкими, а на взаємодію виборчої і партійної систем впливають інші чинники. Президентській формі державного правління найбільше відповідає мажоритарна виборча система, а парламентарній - пропорційна. Еклектичне поєднання обох типів виборчих систем у перехідних суспільствах без урахування особливостей форми державного правління знижує ефективність і стабільність роботи парламенту.

4. Необхідність підвищення ефективності роботи Верховної Ради України вимагає переходу до суто пропорційної виборчої системи. Змішана мажоритарно-пропорційна виборча система справляє помітний вплив на становлення і розвиток багатопартійності, партії набувають все більшої суспільної ваги та значущості. Розвиток партійної системи обумовлює прагнення політичних партій бути єдиними учасниками виборчого процесу, мати монополію на висування кандидатів у депутати, забезпечити яку можна за допомогою суто пропорційної виборчої системи. Для усунення одного з недоліків пропорційної системи - втрати звязку обраних депутатів з виборцями - доцільно запровадити пропорційну виборчу систему з регіональними гнучкими виборчими списками. За таких умов парламентарна форма державного правління є закономірним результатом політичного розвитку держави.

5. Навіть оптимальний, з огляду на політичний досвід розвинутих західноєвропейських країн, варіант поєднання виборчої системи і форми державного правління може не забезпечити політичної стабільності та структурування парламенту, якщо не будуть продумані та врегульовані навіть найменші елементи електорального механізму. Одним з таких елементів є створення виборчих блоків політичних партій. Встановлення барєру представництва не дозволяє потрапити до Верховної Ради України дрібним партіям, які нерідко створюються під конкретного політичного діяча з метою отримання депутатських місць та лобіювання своїх вузькогрупових інтересів. Блокування партій дає реальний шанс таким утворенням подолати загороджувальний барєр і потрапити до парламенту, після чого виборчі блоки розпадаються. На законодавчому рівні не існує жодної норми, яка б регулювала діяльність виборчих блоків після перемоги на виборах. Тому необхідно на законодавчому рівні заборонити або блокування політичних партій напередодні виборів, або розпад таких блоків протягом роботи Верховної Ради даного скликання. Структуруванню Верховної Ради України і налагодженню ефективного законотворчого процесу сприятиме і встановлення 5-відсоткового барєру представництва (за умови переходу до суто пропорційної виборчої системи), що скоротить кількість партій, представлених у Верховній Раді, та запровадження дозволу на створення фракцій лише тими партіями, які подолали цей барєр. У такому разі у Верховній Раді України буде представлено 4 - 5 політичних партій, що дозволить формувати стабільний коаліційний уряд.

6. Неструктурованість Верховної Ради України, відсутність у ній сталої більшості повязана не стільки із виборчим законодавством та існуючою партійною системою, скільки з функціонуванням самої Верховної Ради, яке припускає вільний перехід народних депутатів із однієї фракції до іншої. Міжфракційні переходи є досить багаточисельними і призводять до значних змін як у кількісному складі фракцій, так і у фракційній структурі Верховної Ради в цілому. Неконтрольований перехід депутатів з однієї фракції чи групи до іншої, що часто відбувається в досить короткий проміжок часу і не тягне за собою ніяких зобовязань депутата перед “рідною” фракцією, є одним з найбільш очевидних порушень партійної дисципліни в парламенті. Відсутність партійної вірності (партійної лояльності) особливо болісно сприймається тими партійними фракціями, члени яких стали депутатами за їх списками, але пізніше залишили партію. Ні в Конституції України, ні в Регламенті Верховної Ради України серед причин дострокового припинення повноважень народного депутата не передбачено санкцію за вихід з фракції, хоча така норма могла б вирішити питання фракційної і партійної дисципліни, допомогти налагодити ефективний законодавчий процес.

Мазуренко Г.М. Теоретичні засади взаємодії виборчої та партійної систем // Вісник Київського національного університету імені Тараса Шевченка. Філософія. Політологія. - 2002. - № 39. - С. 134-139;

Мазуренко Г.М. Особливості взаємодії виборчої та партійної систем при різних формах державного правління // Політика і час. - 2002. - № 9. - С. 61-65;

Мазуренко Г.М. Аналіз особливостей взаємодії виборчої і партійної систем: світовий досвід та проблеми України // Дослідження світової політики. - 2003. - № 22. - С. 113-125;

Мазуренко Г.М. Взаємодія виборчої і партійної систем. Теоретичний аспект // Вісник Київського національного університету імені Тараса Шевченка. Філософія. Політологія. - 2002. - № 43. - С. 161-162;

Мазуренко Г.М. Реформування виборчого законодавство та його вплив на партійну систему в Україні // Вісник Київського національного університету імені Тараса Шевченка. Філософія. Політологія. - 2003. - № 56. - С. 33-34.