Встановлення принципів взаємодії вербальних і невербальних компонентів комунікації в англомовному дискурсі з урахуванням універсального, етноспецифічного та індивідуально означеного аспектів НВК. Паралінгвістичні номінації в англомовному дискурсі.
Аннотация к работе
Лінгвістика перетворилася з науки про мову як семіотичну систему на теорію про людське спілкування та мислення, де в центрі перебуває людина з її ментальністю, навичками взаємодії зі світом та іншими людьми. Антропоцентрична парадигма в дослідженні мови, що передбачає розгляд діяльності людини у всіх її аспектах, інтерес до комунікації у всіх її проявах створили умови для залучення невербальних компонентів комунікації до кола інтересів мовознавчих розвідок. Сьогодні ситуація докорінно змінюється: вивчення невербальних компонентів комунікації входить у коло пріоритетів лінгвістики, про що свідчить поява доволі великої кількості дослідницьких робіт, автори яких центральним обєктом дослідження обирають безпосередньо невербальні компоненти комунікації (І.Н. встановити принципи взаємодії вербальних і невербальних компонентів комунікації в англомовному дискурсі з урахуванням універсального, етноспецифічного та індивідуально означеного аспектів невербальних компонентів комунікації; Основні положення та результати дисертаційного дослідження обговорено на засіданнях кафедри англійської філології Інституту філології Київського національного університету імені Тараса Шевченка (2004-2008 рр.) та на таких наукових конференціях: Круглому столі “Наукова та професійна комунікація: завдання та перспективи” (Київський національний університет імені Тараса Шевченка, УІМО, 12 січня 1994 р.), 2-й Міжнародній конференції “Лінгвометодичні концепції навчання мови для спеціальних цілей” (Київ, Київський національний університет імені Тараса Шевченка, УІМО, 27-28 квітня 1995 р.), Науковій конференції та 3-му Українсько-німецькому симпозіумі “Види мовленнєвої діяльності: лінгвістичні та дидактичні аспекти” (Харків, Харківський державний університет, 18-21 жовтня 1995 р.), Міжнародній науково-практичній конференції “Язык мозга и тела человека: проблемы и практическое использование в деятельности органов внутренних дел” (Орел, 29 травня - 2 червня 1996 р.), Міжнародній науковій конференції “Актуальні проблеми вивчення мови та мовлення, міжособової та міжкультурної комунікації” (Харків, Харківський державний університет, 1996 р.), IV Міжнародній конференції IATEFL “English in the 21st century” (Харків, Харківський державний університет, 23-25 квітня 1997 р.), 3-й Міжнародній конференції “Стратегії та методики навчання мовам для спеціальних цілей” (Київ, Київський національний університет імені Тараса Шевченка, УІМО, 24-25 квітня 1997 р.), II Міжнародній конференції “Лінгвістичні та методичні проблеми навчання мови як іноземної” (Полтава, Українська медична стоматологічна академія, 10-13 червня 1998 р.), 4-й Міжнародній конференції “Стратегії та методики навчання мовам для спеціальних цілей” (Київ: Київський національний університет імені Тараса Шевченка, УІМО, 22-23 квітня 1999 р.), Міжнародній науковій конференції, присвяченій 70-річчю факультету іноземних мов Харківського національного університету імені В.Н.У першому розділі “Теоретико-методологічні засади дослідження взаємодії вербальних і невербальних компонентів комунікації” зясовано лінгвістичний статус невербальних компонентів комунікації та їхню роль в організації комунікативного процесу, критично узагальнено основні підходи до дослідження невербальних компонентів комунікації, висвітлено питання категоріальної визначеності невербальних компонентів, наведено визначення невербального та надвербального комунікативних компонентів, уточнено класифікацію невербальних компонентів на основі головних характеристик невербальних засобів (рух, простір, звучання) і базових систем їх відображення та сприйняття (зорова та акустична), наведено методологічні основи лінгвістичного підходу до аналізу невербальних компонентів комунікації в англомовному діалогічному дискурсі, проаналізовано роль дискурсивних студій у вивченні взаємодії вербальних і невербальних компонентів комунікації, дано визначення діалогічного дискурсу та дискурсивної особистості. Виходячи з розуміння комунікації як свідомої, цілеспрямованої передачі інформації, під комунікативною значущістю невербальних компонентів розуміємо їхню здатність виконувати роль, яка зазвичай притаманна мовним знакам, а саме передавати інформацію, що сприяє розвитку, просуванню й регулюванню комунікативного процесу. Поняття дискурсивної особистості відображує індивідуальну здатність мовця гнучко реагувати на дискурсивне оточення, зважати на всі компоненти не тільки мовного, але й немовного характеру, з яких складається комунікативний процес і які впливають на його перебіг, тобто дискурсивна особистість здатна до переходу від одного типу дискурсивних відносин до іншого. У другому розділі “Принципи взаємодії вербальних і невербальних компонентів комунікації” розглянуто такі характеристики НВК, як універсальність, етноспецифічність та індивідуальна означеність, двоїстість їхньої природи та особливості норми їх уживання, які впливають на організацію взаємодії вербальних і невербальних компонентів комунікації. Двоїста природа НВК відображається в таких оп