Теорії управління, влади і держави в історії філософії. Роль природних і соціальних законів в управлінні, роль потреб та інтересів у формуванні її мотивів і цілей. Сутність і основні управлінські методи вирішення соціальних суперечностей і конфліктів.
Аннотация к работе
Це визначає необхідність проаналізувати і переосмислити філософсько-методологічні проблеми соціального управління у взаємодії зі владою і державою, що дозволить зрозуміти сутність, особливості та механізм дії сучасного управління суспільством та його перспективи. З іншого боку, в дослідженнях, присвячених управлінню, владі та державі, намітилася небезпечна технократична тенденція, яка відсуває на другий план «людський фактор», духовність, культуру людини і суспільства та ігнорує, в кінці кінців, ідеальність, активність і творчий характер. Між тим, взаємодія управління, влади і держави покликана забезпечити високий рівень організації всіх управлінських структур, соціальних механізмів, які гарантують порядок у суспільстві й взаємопорозуміння між громадянами, тобто, створити умови для ефективного управління соціумом. Таким чином, взаємодія управління, влади і держави, в якій управління виступає як зміст, а влада і держава - як форми регулювання різних сфер матеріального і духовного життя суспільства, стає обєктивною потребою існування соціуму. Глибоке розуміння, ефективне інструментальне застосування таких методологічних понять, як «управління», «обєкт і субєкт управління», «влада», «держава», дає можливість проводити відповідну управлінську діяльність, спрямовану на поліпшення добробуту людей, підвищення взагалі якості людського життя, створення громадянського суспільства.У вступі обгрунтовується актуальність теми, визначається ступінь її наукової розробки, характеризуються методологічні основи дисертації, розкривається її наукова новизна, зясовуються питання теоретичної і практичної значущості роботи, відображається апробація результатів дослідження.У дисертації доводиться, що умовами ефективного управління є: всебічне врахування природних і соціальних законів, внутрішньої природи обєкта управління і творчої активності субєкта управління. Взаємодія управління, влади і держави являє собою взаємодію форми і змісту, де управління виступає як зміст, а влада і держава - як форми регулювання різних сфер матеріального і духовного життя суспільства. Обєктом соціального управління виступають окремі особистості, сімя, колективи, соціальні групи і верстви, класи, національні та етнічні спільноти, держава, матеріальне і духовне виробництво, а також система відносин між людьми, які повинні регулюватися, управлятися і самоуправлятися в будь-якому суспільстві та державі. У підрозділі «Історико-філософський аналіз взаємодії управління, влади і держави в філософії античності та Відродження» визначено, що характерними особливостями поглядів античних філософів на проблему управління були: по-перше, порівняльно-антропологічний підхід до визначення самої природи та якості управління; по-друге, ствердження первинності, визначального значення свідомого, ідеального, культурного факторів, мудрості, рівня компетентності, професіоналізму субєктів управління будь-якого рангу і рівня. Ламетрі про те, що, коли справа стосується управління державою, недостатньо мати владу, необхідно, щоб ті, хто підкоряється чужій волі, були впевнені, що ними управляють за законами справедливості, і люди, які мають владу, здатні розумно і достойно управляти суспільством.Характер і функції управління, влади і держави в регулюванні соціальних конфліктів» досліджується питання про те, що в соціальних конфліктах проявляються суперечності соціального розвитку, зіткнення потреб та інтересів людей, ціннісно-нормативних систем. У підрозділі «Методологія управління соціальним конфліктом» дається аналіз різних підходів до вирішення соціальних конфліктів, серед яких можна виділити такі управлінські методи, як одностороннє домінування, соціальний контроль, соціальна маніпуляція та соціальна участь і партнерство. Управління конфліктом включає ситуаційний аналіз, визначення індексу соціальної напруги, розробку певних процедур. Безперечно, управління конфліктом має бути спрямоване не на штучне гальмування або прискорення соціальних процесів, а на надання їм таких форм, які б забезпечили оптимізацію всього суспільного життя. Підрозділ «Загальнодержавний і регіональний рівні дії управління, влади і держави при вирішенні соціальних конфліктів» присвячений розгляду управлінських дій на загальнодержавному рівні управління, де забезпечується цілісність і стабільність соціуму, його якісна специфіка та відновлення і розвиток соціальної системи, та на регіональному рівні, де вирішуються такі проблеми, як формування соціальної злагоди, прямий діалог між субєктом та обєктом управління.