Взаємодія органів місцевого самоврядування в стратегічному плануванні розвитку територій - Автореферат

Стратегічне планування є одним із основних елементів територіального управління, роль якого зростає одночасно з підвищенням рівня відповідальності органів публічної влади зорієнтованих переважно на пошук шляхів успішного поступу за умов перманентних змін зовнішнього середовища, за розвиток території в довгостроковій перспективі. Тому важливим джерелом є практика стратегічного планування територіального розвитку в країнах розвиненої демократії, де місцеве самоврядування розвивається протягом тривалого часу, де напрацьовані ефективні схеми взаємодії органів місцевого самоврядування різного рівня в стратегічному плануванні розвитку територій, співпраці між місцевими урядовцями й громадами, розробці та впровадженні програм територіального розвитку тощо. При всій важливості проведених досліджень подальшого розвитку потребують такі питання, як: уточнення сутність стратегічного планування соціально-економічного розвитку на територіальному рівні; удосконалення системи взаємодії органів місцевого самоврядування щодо стратегічного планування розвитку територій та зясування базових принципів взаємодії органів місцевого самоврядування; опрацювання пріоритетів при стратегічному плануванні органами місцевого самоврядування розвитку територій. Дисертацію виконано відповідно до напрямів науково-дослідних робіт „Організаційно-економічний механізм забезпечення сталого розвитку територіальних громад” (державний реєстраційний номер 0106U003926) і „Проблеми взаємодії місцевих державних адміністрацій та органів місцевого самоврядування” (державний реєстраційний номер 0106U012326), що розроблялися кафедрою регіонального управління та місцевого самоврядування Харківського регіонального інституту державного управління Національної академії державного управління при Президентові України як складові комплексного наукового проекту „Державне управління та місцеве самоврядування”, у межах яких автором розроблено методику аналізу місцевого самоврядування як явища при формуванні цілісної системи взаємодії органів місцевого самоврядування в стратегічному плануванні розвитку територій. Зокрема, історико-структурний метод наукового пізнання став основою для теоретико-методологічного аналізу наукової літератури з питань державного управління й місцевого самоврядування, стратегічного управління, стратегічного планування й суміжних з ними питань; для аналізу сутності території як соціально-економічної системи і виявлення основних особливостей її розвитку було використано системний підхід; у процесі аналізу сутності й особливостей процесу територіального планування в Україні, Європі застосовувались методи елементно-теоретичного аналізу; в аналізі сучасних методів управління територією - метод порівняльного аналізу.У вступі обґрунтовано актуальність теми дисертації, визначено стан її наукової розробки, розкрито звязок роботи з науковими програмами, планами, темами, визначено мету, завдання, обєкт, предмет і методи дослідження, наукову новизну, теоретичне та практичне значення одержаних результатів, наведено дані про їх апробацію. У першому розділі - „Теоретико-методологічна експлікація взаємодії органів місцевого самоврядування у стратегічному плануванні розвитку територій в Україні” - узагальнено засади місцевого самоврядування в Україні щодо концептуальних підходів місцевого самоврядування та територіальної громади, виявлено теоретичні засади територіального стратегічного планування, різні погляди дослідників щодо його місця в системі місцевого самоврядування, наголошено на відсутності єдиних підходів стосовно розуміння природи стратегічного планування, розглянуто методологічні аспекти взаємодії органів місцевого самоврядування у стратегічному плануванні територіального розвитку. На вирішення проблем, повязаних з підвищенням ефективності функціонування територіальної основи як фундаменту місцевого самоврядування, пропонується, зокрема, забезпечити повсюдність місцевого самоврядування, яке здійснювалося б на всій території України без будь-яких обмежень; розробити та впровадити систему заходів щодо надання статусу самостійних адміністративно-територіальних одиниць тим населеним пунктам, які перебувають на сьогодні в межах адміністративних кордонів інших населених пунктів. Важливим питанням, що повязане з проблемою ефективного функціонування інституту місцевого самоврядування і потребує свого остаточного вирішення у регіональній політиці держави, є необхідність регіонів стати реальними субєктами права, у тому числі при вирішенні питань побудови ефективної системи місцевого самоврядування. Найважливішою підвалиною функціонування місцевого самоврядування в нашій державі слід вважати Європейську хартію місцевого самоврядування, що разом із Конституцією України та Законом України „Про місцеве самоврядування в України” є тими трьома стовпами, на яких будується місцеве самоврядування в Україні.Стратегічне планування в органах місцевого самоврядування в Україні є не лише новою, а й новаторською справою, яка надає нові, досі невідомі широкому загалу можл

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ