Визначення змісту соціальної взаємодії. Можливості її застосування при конструюванні програм щодо взаємозв’язків між населенням і міліцією. Взаємопорозуміння та співпраця між населенням і міліцією по охороні громадської безпеки у Харківській області.
Аннотация к работе
Узагальнення практичних заходів щодо реалізації Комплексної програми "Міліція і населення - партнери" свідчить, що для досягнення мети програми необхідно вирішити декілька теоретичних і практичних проблем. По-перше, існують різні концептуальні підходи щодо взаємодії поліції (міліції) і населення, тому при розробці програм їх співпраці важливо виявити можливості кожного з них. По-друге, при вивченні реального стану взаємовідносин поліції (міліції) і населення використовують різні методики соціологічного вимірювання, що обумовлює неоднозначність отриманих результатів. Не проводилось також експериментальних досліджень, присвячених вивченню ступеня адекватності сприймання різними статусними групами міліції і населення одне одного в процесі їх взаємодії та взаємної відповідальності сторін за її результати. Дослідження практики співробітництва органів міліції і населення, узагальнення літературних джерел з цієї теми дозволяє констатувати, що склалася проблемна ситуація, коли у процесі становлення правової держави і громадянського суспільства зростає потреба в співробітництві органів правопорядку і населення для зміцнення громадської безпеки і забезпечення основних прав і свобод людини й громадянина, але слабкий рівень цієї співпраці через історичні та інші обєктивні і субєктивні фактори не дозволяє задовольнити цю потребу.У першому розділі дисертаційного дослідження "Аналіз концептуальних підходів щодо взаємодії населення і міліції" здійснено соціологічний аналіз сутності процесу взаємодії, його детермінант та виявів із застосуванням системного та цивілізаційного підходів до розгляду феномена взаємодії в суспільному житті та у взаємовідносинах між міліцією та населенням. На основі використання класичних та сучасних теорій взаємодії зроблено дослідження існуючих у сучасному українському суспільстві форм взаємодії між державними установами і населенням. У першому підрозділі роботи "Основні теоретичні підходи до розгляду проблеми взаємодії і її складових у суспільних науках" виділено низку теоретичних концептуальних напрямків, які визначають взаємодію як: · систему, що знаходиться в стані рівноваги, яка поступово порушується і відновлюється, та в основі якої лежать логічні (раціональні) і нелогічні (емоційні) дії сторін; Парето, завдяки розгляду суспільства як системи, що перебуває в рівновазі, може бути ефективно використана для виявлення перспектив розвитку звязків міліції та населення; конфліктні теорії - для вивчення причин виникнення конфліктів у взаємодії; функціональна теорія та теорія обміну - для розгляду вимог індивідуальності до процесу взаємодії; символічний інтеракціонізм - для виявлення ступеня сприйняття населенням або працівником міліції правил, вимог щодо взаємодії. У другому розділі "Соціологічне вимірювання рівня взаємодії населення і міліції" розглядається сприйняття населенням загрози погіршення криміногенної ситуації в країні, області, районі, підрайоні, МВМ та вплив цього фактора на ставлення населення до міліції й рівні взаємовідносин між міліцією і населенням.У висновках дисертації підбито підсумки, узагальнено результати дослідження та розроблено рекомендації щодо подальших теоретичних розробок і створення системи управління процесом взаємодії між населенням і міліцією. На основі вивчення теорій соціальної взаємодії автор доводить, що соціальна взаємодія між спільнотами може базуватись не лише на ідеях лідерства, переваги, перемоги, конфлікту, але й принципах рівності сторін, співпраці, справедливості, довіри. Отримані результати соціологічних досліджень вірогідні, оскільки проводились за єдиною методикою протягом 1997-2000 рр., а кількісні і якісні результати порівнювались з даними, отриманими за подібною тематикою іншими соціологічними центрами, зокрема Східноукраїнським Центром соціологічних досліджень, ЦГЗ МВС України, Українським інститутом соціальних досліджень. Автор доводить, що ставлення населення до міліції будується поступово: від усвідомлення криміногенної ситуації в країні, регіоні, місці проживання через уявлення образу міліціонера як борця зі злочинністю, захисника спокою мешканців від правопорушників і представника держави, який забезпечує охорону основних прав і свобод людини й громадянина, до випадкових чи необхідних контактів, потім перших взаємодій і лише після цього сприйняття або відторгнення працівника міліції як представника закону, справедливості і порядку. Таким чином, окремим напрямком взаємодії є створення системи громадського контролю за діяльністю міліції, що спирається на моніторинг управлінських рішень у правоохоронній сфері; налагодження практики незалежних громадських експертиз; підвищення ролі обєктивних і незалежних ЗМІ, що відстоюють громадські інтереси. населення міліція взаємодія співпраця
План
ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ
Вывод
У висновках дисертації підбито підсумки, узагальнено результати дослідження та розроблено рекомендації щодо подальших теоретичних розробок і створення системи управління процесом взаємодії між населенням і міліцією.
На основі вивчення теорій соціальної взаємодії автор доводить, що соціальна взаємодія між спільнотами може базуватись не лише на ідеях лідерства, переваги, перемоги, конфлікту, але й принципах рівності сторін, співпраці, справедливості, довіри.
В програму та інструментарій, які використовувались при опитуванні населення, працівників міліції, при інтервюванні експертів, проведенні фокус-груп тощо, були покладені основні гуманістичні ідеї соціальної взаємодії. Це дозволило зробити висновок, що респонденти, які довіряють міліції і знайшли у працівників органів правопорядку співчуття, здебільшого зорієнтовані на співпрацю.
Отримані результати соціологічних досліджень вірогідні, оскільки проводились за єдиною методикою протягом 1997-2000 рр., а кількісні і якісні результати порівнювались з даними, отриманими за подібною тематикою іншими соціологічними центрами, зокрема Східноукраїнським Центром соціологічних досліджень, ЦГЗ МВС України, Українським інститутом соціальних досліджень.
Автор доводить, що ставлення населення до міліції будується поступово: від усвідомлення криміногенної ситуації в країні, регіоні, місці проживання через уявлення образу міліціонера як борця зі злочинністю, захисника спокою мешканців від правопорушників і представника держави, який забезпечує охорону основних прав і свобод людини й громадянина, до випадкових чи необхідних контактів, потім перших взаємодій і лише після цього сприйняття або відторгнення працівника міліції як представника закону, справедливості і порядку.
Взаємодія міліції з населенням у правоохоронній діяльності будується на принципах науковості, правової упорядкованості, законності, публічності, плановості. Ці принципи в практичному вимірі набувають вигляду конкретних заходів, таких як взаємне інформування, планування; спільний аналіз і оцінка оперативної обстановки, а впровадження їх у діяльність міліції і громадських організацій дозволяє значно оптимізувати процес взаємодії.
Взаємодія населення і міліції, в першу чергу, ґрунтується на взаємній довірі і підтримці. У той же час, особливості реалізації завдань правоохоронної діяльності потребують і взаємного контролю. Таким чином, окремим напрямком взаємодії є створення системи громадського контролю за діяльністю міліції, що спирається на моніторинг управлінських рішень у правоохоронній сфері; налагодження практики незалежних громадських експертиз; підвищення ролі обєктивних і незалежних ЗМІ, що відстоюють громадські інтереси. населення міліція взаємодія співпраця
Система громадського контролю може включати такі структурні компоненти: 1. "Сторожові" групи й організації, зорієнтовані на моніторинг взаємодії громадян із державно-адміністративними структурами - сфери, де громадяни найчастіше відчувають суттєві обмеження або неможливість реалізації громадянських прав. Удосконалення законодавства в цій галузі встановило б "правила гри" для держави і для громадянина з визначенням прав і обовязків кожного.
2. Незалежні громадські експертизи стратегій ОВС, ефективності діяльності і контролю за виконанням поставлених завдань. Однією з практичних форм участі представників громадськості в прийнятті відповідальних управлінських рішень може стати розширення практики відкритих громадських слухань звітів про виконану роботу і планів заходів у масштабах органу внутрішніх справ.
3. Засоби масової інформації, які повинні обєктивно і неупереджено відстоювати саме громадські інтереси, пропагувати типи і принципи громадської участі, висвітлюючи перші вдалі спроби ефективної практики системи громадського контролю.
Аналіз мотивації населення до співпраці з міліцією показав, що з розвитком ринкових, товарно-грошових відносин у різних верств населення формується раціональний, прагматичний підхід до такої взаємодії. Він чітко корелюється з віком, статтю, соціальним статусом респондента.
Для того, щоб існуючі форми співпраці населення і міліції стали більш плідними, необхідно прийняти Закон України "Про органи внутрішніх справ України", змінити ставлення ЗМІ до взаємодії міліції і населення, використовувати соціологічні моніторинги щодо виміру стану взаємовідносин населення і міліції.
Важливо, щоб базова і постійна освіта працівників ОВС включала в себе вивчення проблеми взаємостосунків населення і міліції.
Список литературы
1. Московець В.І., Соболєв В.О. Соціологічне і організаційне забезпечення взаємозвязків міліції та населення // Матеріали науково-практичної конференції "Актуальні питання теорії та практики судової експертизи". - Х., 2000. - С. 104-107.
2. Московець В.І. Якби я займався бізнесом, давно б став мільйонером // Богомольця 10. Іменем закону. - № 46 (1226) від 10.11.2000.
3. Московець В.І., Соболєв В.О., Попова Г.В., Болотова В.О. Міліція і населення - партнери / За заг.ред.проф. Ярмиша О.Н. - Х.: Ун-т внутр. справ, 2000. - 93 с.
4. Московець В.І. Взаємодія міліції та населення в охороні громадського порядку //Вісник Університету внутрішніх справ. - Х, 2000. - Вип. 10. - С. 284-288.
5. Московець В.І. Соціологічне супроводження взаємодії міліції і населення // Вісник Міжнародного словянського університету. - Т.4. -№2. - 2001. - С. 36-41.
6. Московець. В.І. Основні форми взаємодії міліції і громадськості в правоохоронній діяльності //Вісник Нац. університету внутрішніх справ. - Х., 2001. - Вип. 13. - С. 36-41.