Вивчення способів взаємодії класичних і некласичних елементів віршування в межах творчості одного автора мистецька доробка поета, специфічні форми ї спілкування з традицією класичної поезії, характерними для творчих пошуків тогочасної літературної доби.
Аннотация к работе
Сучасне українське віршознавство, маючи, зокрема, обєктом дослідження поезію ХХ ст. з великим розмаїттям нових віршових технік, стилів, творчих індивідуальностей, відстає від динамічних процесів усередині власної системи. Ці твори стирають межу між класичною і некласичною системами, між віршем та прозою і тому вимагають кардинально нових підходів до вивчення. Велике значення для дослідників його творчості мав вихід у 2005 р. збірки вибраних поезій автора „Ми йдемо”, а також отримання ним Національної премії імені Тараса Шевченка. Мета дисертаційного дослідження полягає у вивченні способів взаємодії класичних і некласичних елементів віршування в межах творчості одного автора. Голобородька, де вирішується проблема взаємодії класичного й некласичного вірша у творчості одного автора.Юнга, у своїх віршах поети повністю оголювали душу, намагалися зазирнути в підсвідоме, пояснити його. Цитати з фольклору знаходимо у віршах „Веснянки: дівчата дражнять хлопців” („На горі корито, корито / повно води налито - / дівки ноги повмивали, / хлопці юшку випивали”), „Кривий танець” (Благослови, боже, / весну закликати! Серед таких віршів переважають верлібри, основними складниками яких є дворядкові строфи („Ти від мене пішла”, „Нитки бабиного літа”, „гітара дівувала”, „забути друге село”, „Долання барєрів вигаданих кимось” і т. д.). Зокрема, лише з пятирядкових строф складаються вірші „Подорожній”, „Світання”, „До-шевченкові” - усього сім віршів. Голобородька є вірші, які не тільки передають поетику замовлянь, але і їх тематику: „З дитинства: замовляння дощика”, „Солодкі деревця”, „Замовляння”.