Взаємна політична відповідальність державної влади і громадянина в сучасній правовій державі - Автореферат

Висунута наприкінці 80-х - початку 90-х років на передній край наукового осмислення, тема правової держави в основному привертала увагу дослідників такими своїми вимірами, як проблема верховенства права, реалізації прав і свобод людини, поділу влади, тоді як осторонь магістрального напрямку досліджень правової держави виявився інший аспект, повязаний з обопільною відповідальністю двох сторін суспільних відносин у правовій державі - державної влади і громадянина. У цьому контексті звернення до проблеми взаємної політичної відповідальності державної влади і громадянина покликано сприяти подоланню сформованої однобічності і формуванню системного уявлення про природу і принципи функціонування сучасної правової держави. Помаранчева революція проголосила курс на системні демократичні перетворення, який повинен як мінімум передбачати удосконалювання механізмів політичної відповідальності всіх учасників політичного життя як гарантії подальшого поступального руху України шляхом демократії, наміченим Конституцією та ідеалами Майдану. Гострота даного дослідження обумовлюється також високою динамічністю політичних комунікаційних процесів саме на стику взаємодії між правовою державою і громадянським суспільством, пошуком нових комунікативних звязків і методів політичного управління в Україні, що сприяють забезпеченню ефективної взаємодії між владою і суспільством, з метою виявлення і реалізації інтересів і потреб різних соціальних груп. Система сучасної правової держави знаходиться в складному переплетенні відносин контролю, здійснюваного через інтегровані політичні комунікації як усередині себе, так і з зовнішнім середовищем, у якості якої виступає громадянське суспільство і його елементарні субєкти - громадяни, носії комплексу прав і обовязків.У першому розділі дисертаційної роботи “Формування теоретико-методологічних основ аналізу проблеми політичної відповідальності в контексті розвитку теорії правової держави” розглядається джерельна база та аналізується ступень наукової розробленості дисертаційної проблематики, визначається методологічні основи та загальна методика дослідження, здійснюється операціоналізація поняття “політична відповідальність”. У першому його підрозділі “Передумови постановки проблеми політичної відповідальності в контексті становлення і розвитку теорії правової держави” зазначається, що якісні характеристики здійснення влади в державі визначаються тим, наскільки застосування влади субєктом владарювання відповідає потребам обєкта владарювання, сприймається ним як належне, необхідне, доцільне. Втім дослідження джерел виникнення поняття відповідальності дозволяє встановити, що воно виникає власне у політичному дискурсі, у державному праві, звідки поширюється на інші галузі права, на сфери науки і техніки, а з них вже на сфери бізнесу і менеджменту, і лише востаннє стало предметом дослідження соціальної психології та соціальної екології в контексті усвідомлення відповідальності за власні дії та за їх наслідки для майбутнього життя. У вітчизняній політичній традиції політична відповідальність традиційно була одним з визначальних принципів функціонування державного механізму в рамках так званої моделі “тяглової держави” На відміну від західної політичної традиції, політична відповідальність розумілася не стільки як відповідальність влади перед громадянами, скільки як відповідальність кожного, від підданого до правителя, перед державою. Важливо вміти їх сполучати (приміром, відповідальність перед державою й за державу; або відповідальність перед памяттю про наших предків і за саму цю память).Політична відповідальність може виявлятися в індивідуальній і колективній формах. Вона тісно повязана з поняттями історичної, моральної, юридичної відповідальності, однак відрізняється специфічним характером санкцій, у якості яких можуть виступати різні ненасильницькі заходи і методи, як то акції громадянської непокори, або люстрація, різного роду обмеження політичних прав, нарешті, так звана “політична смерть”. Політична відповідальність можлива лише за порушення узгоджених норм і правил політичної поведінки, тих чи інших політичних домовленостей, угод і т.д. Постійна взаємна опозиційність влади і громадян невластива правовій державі, її утвердження відкриває шлях до солідаризації відносин між особистістю і державою, посередником і суддею для яких має бути закон. В українських умовах зміцнення політичної відповідальності в першу чергу вимагає посилення відповідальності конституційної.Опыт ненасильственного сопротивления в контексте взаимодействия правового государства и гражданского общества // Доклады и выступления участников Междунар. научн. конф. “Государство и общество: философия, экономика, культура” (Москва, 22-23 апреля 2005 г.).

Основний зміст роботи

У висновках зазначається, що інститут політичної відповідальності виникає як результат тривалої еволюції сучасної демократичної і правової держави. Він являє собою вид соціальної відповідальності, що полягає у застосуванні політичних санкцій до субєктів політики, що є порушниками політичних норм, домовленостей, узятих на себе політичних зобовязань. Політична відповідальність може виявлятися в індивідуальній і колективній формах. Вона тісно повязана з поняттями історичної, моральної, юридичної відповідальності, однак відрізняється специфічним характером санкцій, у якості яких можуть виступати різні ненасильницькі заходи і методи, як то акції громадянської непокори, або люстрація, різного роду обмеження політичних прав, нарешті, так звана “політична смерть”. Такі санкції можуть застосовуватися як по відношенню до влади, так і до будь-яких інших політичних субєктів. Політична відповідальність можлива лише за порушення узгоджених норм і правил політичної поведінки, тих чи інших політичних домовленостей, угод і т.д. Неминучість політичної відповідальності міститься в самому політичному факті укладання тієї або іншої угоди. Взаємний характер політичної відповідальності державної влади і громадянина є необхідною конституюючою підвалиною ефективного регулювання політичних комунікацій в умовах правової держави. Постійна взаємна опозиційність влади і громадян невластива правовій державі, її утвердження відкриває шлях до солідаризації відносин між особистістю і державою, посередником і суддею для яких має бути закон.

В українських умовах зміцнення політичної відповідальності в першу чергу вимагає посилення відповідальності конституційної. Незадовільна практична реалізація інституту конституційної відповідальності свідчить на користь необхідності концептуального перегляду існуючої нині ієрархії нормативних правових актів у сфері конституційної відповідальності. Повноцінна законодавча регламентація відповідальності владних структур можлива тільки за умов узгодженості заходів даної відповідальності з усією системою законодавства, що прямо порушує питання про необхідність прийняття Закону України “Про конституційну відповідальність”, покликаного врегулювати питання відповідальності саме владних структур.

Оскільки з реалізацією політичної відповідальності в державному управлінні органічно повязана моральна відповідальність, тому дії політичного керівника, державного службовця повинні мати моральну основу й у значній мірі визначатися моральними принципами. Виходячи з цього, варто поширити на все коло посадових осіб органів державної влади та місцевого самоврядування практику приведення до присяги, застосовувану до Президента України, народних депутатів України та осіб, що несуть специфічну державну службу (військовослужбовців, суддів тощо). Це сприяло б створенню в Україні на всіх рівнях чесної, відповідальної влади, формуванню державного апарату нового, етичного типу, для посадових осіб якого вищою цінністю стали б людське життя, права й свободи, посилило б засоби політичної відповідальності моральними важелями.

Головні положення дисертаційного дослідження викладені в наступних працях автора

Основні праці

1.Торяник В.Н. Политическая ответственность власти и народа в условиях правового государства // Грані. - 2005. -№2. - С. 138-141.

2. Торяник В.М. Право на опір в контексті взаємної політичної відповідальності громадянина і держави // Грані. - 2005. - №3. - С..119-122.

3. Торяник В.М. Політична відповідальність влади перед громадянином // Грані. - 2005. - №6. - С. 98-102.