Сутність, стан джерельної бази та археологічні дослідження Стародавньої Індії. Характеристика хронології та періодизації староіндійської історії, опис та специфіка природнокліматичних умов в Стародавній державі. Етногенез та ментальність населення.
Аннотация к работе
Індологам доводиться користуватись убогою і вкрай ненадійною джерельною базою, через що історія Стародавньої Індії порівняно з іншими старосхідними цивілізаціями досліджена чи не найгірше. Джерела, на основі яких учені здійснюють історичну реконструкцію староіндійського суспільства, поділяються на чотири основні групи: староіндійські писемні памятки, повідомлення іноземців про Індію, памятки матеріальної культури та живі традиції давнини в нинішній сільській глушині. З релігійно-філософських памяток індологи найбільше цінують священні книги Веди, які складаються з чотирьох основних збірників: Рігведи (гімни), Самаведи (наспіви), Яджурведи (жертвопринесення) та Атхарваведи (закляття та замовляння), причому три останні збірники дійшли до нас у кількох редакціях - самхітах. Ще в давнину до Вед було складено коментарі, які нерідко потребують не менше пояснень, ніж коментовані ними ведійські тексти. Найпоширенішою і найавторитетнішою Дхарма-шастрою були "Закони Ману" ("Ману-смрггі"), що їх склав, як запевняє традиція, "індійський Ной" - Ману (він уцілів під час всесвітнього потопу і врятував священні тексти Вед).У стародавній Індії не було свого Манефона чи Бероса, її історію в давнину ніхто не написав. Васильєв, "у суспільстві, заклопотаному насамперед релігійно-духовними проблемами... практично немає місця для соціально-історичної памяті в будь-якій іншій формі, окрім релігійно-епічної, міфологічно-культурної". Відсутність історичної традиції й датованих писемних памяток унеможливлює складання надійної хронології, яка, таким чином, залишається "білою плямою" в індології. Одним словом, творці староіндійської цивілізації ніби спеціально потурбувались про те, щоб майбутні студенти-історики не були переобтяжені заучуванням дат.Стародавню Індію обрамовували Гімалаї, величну красу яких передали на своїх полотнах художники Микола та Святослав Реріхи. її обмивали води Бенгальської затоки, Індійського океану та Аравійського моря. Тут західний берег ріки гористий, а на схід простягнулася мертва пустиня Тар, яка цілком ізолювала басейни обох великих рік, Інду й Гангу, що значною мірою спричинило неоднаковість історичних доль Північно-Західної та Північно-Східної Індії. Вологі мусони не досягали долини Інду, дощів там випадало дуже мало, влітку шаленіли гарячі вітри пустелі, тому земля вкривалася зеленню лише взимку, коли Інд розливався. Найхолодніше було в січні - лютому, коли температура повітря знижувалася до 5 °С, нависали тумани, випадала ранкова роса. "Коли в нестерпну спеку й задуху,-ділитися своїми враженнями чеський журналіст,-на небі громадяться чорні хмари, які обіцяють сильну зливу, і ви годинами даремно чекаєте, коли вона нарешті проллється, а тим часом хмари на небі починають розсіюватись і разом з ними зникає надія на рятівний душ,-ви й самі ладні впасти навколішки і благати котрогось із могутніх індуїстських богів, щоб він зглянувся і відкрив нарешті своєю ваджрою "шлюзи небесних ставків".Індія була заселена ще в сиву давнину, можливо, навіть стала зоною антропогенезу. Південь материка заселений здебільшого негроїдами, які спілкуються дравідійськими мовами (телугу, тамілі, каннара, малаялі та ін.). Крім цих народів, в Індії існує безліч етнічних меншин, далекі предки яких максимально відрізнялись між собою соціально-економічним, політичним і культурним рівнем. У Декані, Західних і Східних Гатах, передгірях Гімалаїв, у важкодоступних місцинах, де люди споконвіків жили ізольовано, донині близько 25 мли аборигенів ще займаються примітивним вирубно-вогневим рільництвом (наги) чи навіть збиральництвом і мисливством (андаманці, кадари).
План
Вступ до індології
Зміст
1. Стан джерельної бази археологічне дослідження країни
2. Хронологія та періодизація староіндійської історії
3. Природнокліматичні умови в Стародавній Індії
4. Етногенез та ментальність населення
Список використаної літератури
1. Стан джерельної бази археологічне дослідження країни
Список литературы
1. Аркас М. М. Історія України-Руси. - К, 2010.
2. Бойко О. Д Історія України. - К, 2011
3. Борисенко В. Й. Курс української історії. З найдавніших часів до XX ст.: Навч. посіб. -К, 2014.
4. Верша В. Нариси з історії України (кінець XVIII - початок XX ст.). -Львів, 2012.
5. Верстюк В. Українська Центральна Рада. - К, 2013.
6. Грушевський М. Історія України-Руси: У 11 т., 12 кн. - К., 1991-1998.
7. Дорошенко Д. Нариси історії України. - К, 2012. - Т. 1-2.
8. Залізняк Л Нариси стародавньої історії України. - К., 2011.
9. Запорізьке козацтво в українській історії, культурі та національній самосвідомості. - К; Запоріжжя, 2012
10. Історія України / С. В. Кульчицький (керівник) та ін. - К, 2011.
11. Історія України. Маловідомі імена, події, факти. - К, 2012.
12. Історія України: Навч. посіб. - К., 2012
13. Коваль М. В. Україна: 1939-1945. Маловідомі і непрочитані сторінки історії. -К, 2012.
14. Крипякевич І П. Історія України. - Львів, 2013
15. Культурне відродження в Україні. - К, 2012
16. Кульчицький С. В., Коваль М. В, Лебедєва Ю. Г. Історія України: Навч. посіб. - К., 2012.
17. Полонська-Васшенко Н. Історія України. - К, 2012. - Т. 1-2.
18. Субтельний О. Україна. Історія. - К, 2012.
19. Толочко П. П. Від Русі до України. Вибрані науково-популярні, критичні та публіцистичні праці. - К, 2012.
20. Українці в світі. - Мельбурн, 2012.
21. Яблонський В Сучасні політичні партії України: Довідник. - К, 2011.