Теоретичні основи синтаксису сучасної української мови. З’ясування структурно-семантичних і функціонально-стилістичних особливостей вставних і вставлених частин речення. Дослідження ролі та значення вставних синтаксичних одиниць у публіцистичних текстах.
Аннотация к работе
ЗМІСТ ВСТУП РОЗДІЛ І. ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ ВИВЧЕННЯ ВСТАВНИХ І ВСТАВЛЕНИХ КОНСТРУКЦІЙ У СУЧАСНОМУ МОВОЗНАВСТВІ 1.1 Вставні і вставлені конструкції як синтаксичні категорії 1.2 Класифікаційна характеристика вставних і вставлених структур 1.2.1 Основні типи вставних конструкцій 1.2.2 Класифікація вставлених конструкцій РОЗДІЛ ІІ. ФУНКЦІОНУВАННЯ ВСТАВНИХ І ВСТАВЛЕНИХ КОНСТРУКЦІЙ У СУЧАСНІЙ ПУБЛІЦИСТИЦІ 2.1 Роль і значення вставних і вставлених синтаксичних одиниць у тексті 2.2 Потенціал вставних і вставлених конструкцій у сучасних публіцистичних текстах ВИСНОВКИ СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ ВСТУП Проблеми синтаксису постійно знаходяться в центрі уваги мовознавців, тому що структура речення в сучасній українській мові є досить гнучким явищем, яке чутливо реагує на цільові настанови акту комунікації. До таких важливих проблем належить і питання про вставні та вставлені конструкції - особливі синтаксичні одиниці [27, с. О. М. Турчак уважає, що на ранніх етапах розвитку науки про мову питання про вставлені й вставні конструкції окремо не розглядалося, оскільки вони тривалий час не розмежовувалися, хоча явище парентези давно перебувало в центрі уваги дослідників [27, с. На думку дослідниці, тільки з другої половини ХІХ століття в синтаксичній науці склалася інша концепція вставності, згідно з якою термін вставні слова закріпився за граматично відокремленими виразами суб’єктивного відношення до висловлюваного, а вставлені речення - за реченнями, вставленими в інше, але не зв’язаними з ним граматично [27, с. Розглядаючи питання розмежування вставних і вставлених конструкцій, О. А. Войтова та Т. В. Крилова, услід за М. Каранською, Н. Валгіною, В. Бабайцевою, Є. Скобліковою, зауважують: 1) вставні та вставлені утворення мають деякі схожості, однак не можна їх ототожнювати, оскільки ці поняття самостійні, автономні і різняться не лише своєю цілеспрямованістю, а й структурними, семантичними, позиційними, інтонаційними характеристиками; 2) вставлені конструкції відрізняються від вставних не лише функціонально, лексико-граматичними особливостями в синтаксичному оформленні (порядок слів, характер внутрішньої структури тощо), смисловим значенням, а й унаслідок різного характеру інтенцій, що прагне реалізувати мовець; 3) зважаючи на самостійний інтонаційний контур та власний фразовий наголос вставлені конструкції можна охарактеризувати як інтонаційно-самостійні утворення на відміну від вставних; 4) вставлені конструкції можуть мати в своєму складі вставні, тоді як зворотне явище неможливе (цікаво, що ще зовсім недавно це твердження виглядало б абсурдом і самозапереченням, так як довгий час внаслідок сплутування або ототожнювання явищ вставності та парентезації досить часто поняття вставності «поглинало» поняття вставленості); 5) з погляду комунікативно-прагматичної лінгвістики вставний елемент визначається як компонент висловлення, що формує модальний план і реалізує певні комунікативно-прагматичні установки мовця; вставлений ж елемент, з однієї сторони, визначається як особливе синтаксичне явище, яке виходить за рамки і ускладненого, і складного речення, з іншої сторони ? як явище, що структурно ускладнює речення, до якого входить, а на рівні висловлення створює «двотекст» і виражає метакомунікативний зміст [3]. (Леся Українка); На щастя, на виноградник Замфірів флоксера далеко не пішла (М. Коцюбинський); 3) вставні слова, що вказують на джерело повідомлення, вираженого реченням у цілому або його окремими частинами (кажуть, як кажуть, як відомо, по-нашому, по-моєму, на думку, з точки зору, за повідомленням та ін.): Кажуть, мудрість приходить з роками (Л. Дмитерко); Почин, кажуть, великий чоловік (Панас Мирний); Як ви знаєте, через наш район будується асфальтова дорога (Ю. Яновський); 4) вставні слова, що вказують на зв’язок висловленої думки з попередньою, на послідовність викладу (по-перше, по-друге, нарешті, інакше кажучи, наприклад, навпаки, отже, таким чином, однак, проте): Робітників привабив, а казарм стільки, як і було, та й ті порозвалювались: словом, без вікон, без дверей повна горниця людей (С.