Світова спадщина ЮНЕСКО як важлива складова туристичних ресурсів світу. Природна та культурна спадщина ЮНЕСКО в Азіатсько-Тихоокеанському регіоні, в Європі та Північній Америці, Африці, Арабських країнах, в Латинській Америці і Вест-Індії, в Україні.
Аннотация к работе
Актуальність теми дослідження визначається постійним зростанням ролі міжнародного співробітництва в умовах сучасного світу і порушує самі широкі верстви населення усієї земної кулі. У процесі ЮНЕСКО грає винятково важливу роль в соціально-економічному і технологічному прогресі, розвитку людського потенціалу, передусім, у вирішенні питань збереження всесвітньої спадщини, загальної грамотності, підготовки фахівців майбутнього та формуванні покоління людей усього світу, порозумінні, толерантності і демократії. Політика Організації Обєднаних Націй з питань освіти, науки й культури (ЮНЕСКО) включає стратегію діяльності, розробку міжнародної нормативно-правової бази й практику співробітництва на двосторонній і багатосторонній основі, що, разом дає можливість інтегрувати культурні процеси як на національному і міжнародному рівнях.[9,151] У історіографії діяльності ЮНЕСКО слід виділити праці, авторів, які займалися проблемами цієї організації тривалий час як вчені-міжнародники, експерти, практичні працівники ЮНЕСКО та дипломати-Вахрушев В.В.,Кашлев Ю.В.,Ломейко В.Б., Романовський С.К., РУБАНИКК. П., Канаев М.М., Можаев Г.А., Сисакян М.М., Шведов Г.В., Тангян С.А., Майор Ф, Пірадов О.С.,Салтиков Б. Г., Шапошников B.C., Шведов Г.В., Морозов Р. І. та інших.[12,198] Однією із перших фундаментальних праць вітчизняної історіографії, присвячених аналізу діяльності ЮНЕСКО, стала монографія "ЮНЕСКО і сучасність", що вийшла у 1966 році.Саму ідею інтернаціональної відповідальності збереження найцінніших культурних і природних обєктів виникла під час Другої світової Війни. Підстава створення ЮНЕСКО відбулася за ініціативи конференції міністрів освіти країн союзників, скликаної в часи війни. Конференція проводилася в період із 16 листопада 1942 по 5 грудня 1945 року, і 16 листопада 1945 року представники 37 держав підписали у Лондоні Статут ЮНЕСКО. У його преамбулі - ще під враженням злочинів фашизму проти людства - держави, які підписали договір, заявляли, "що, оскільки думки про війну народжуються у настрої людей, їх свідомості слід укореняти ідею захисту миру". Ця провідна ідея, ідеально висловлює прагнення і сподівання виховати ідеальну людину, щоб зробити основні передумови задля зміцнення миру в усьому світі.[11,238]Її ціль - сприяти миру і безпеці, розвитку співробітництва країн в галузі науки, освіти і культури для заохочення загального розвитку справедливості, правопорядку, прав людини й основних свобод, передбачених статутом ООН для всіх народів світу без різниці раси, статі, мови і релігії. Основна мета ЮНЕСКО полягає в тому, щоб сприяти зміцненню миру і безпеки шляхом розширення співробітництва народів у галузі освіти, науки і культури в інтересах забезпечення загальної поваги справедливості, законності і прав людини, а також основних свобод, проголошених у статуті Організації Обєднаних Націй, для всіх народів без розрізнення раси, статі, мови чи релігії. Генеральна конференція визначає напрямок і загальну лінію діяльності ЮНЕСКО, приймає програму та бюджет ЮНЕСКО на наступні два роки, обирає членів виконавчої ради раз на чотири роки і Генерального директора.Генеральний директор обирається раз на чотири роки (раніше він призначався на шестирічний термін). ЮНЕСКО також відзначає міжнародні дні, роки й десятиліття, бере участь у святкуванні найважливіших для держав-членів памятних дат. Держави-??члени та асоційовані члени призначають одного або декількох міністерств, що відповідають за відносини з ЮНЕСКО та / або міністерств в областях компетенції ЮНЕСКО.Останніми роками у діяльності ЮНЕСКО сталися важливі зміни - ця міжнародна організація перестала бути більше "полем битви "холодної громадянської війни", а здобула ідеалізований підхід, характерний попередньому періоду, змінюється конструктивнішим, націленим про співробітництво між державами з різним соціально-політичним настроєм. Навіть Великобританія, попри різку критику діяльності ЮНЕСКО, яка не передбачає проведення кардинальної реформи її системи управління, розглядає питання про повернення в ЮНЕСКО. Генеральна конференція визначає політику й загальні напрями діяльності Організації, стверджує її програми розвитку й бюджет, обирає членів Виконавчої Ради й інших керівних робочих органів, призначає за поданням Виконавчої ради Генерального директора ЮНЕСКО, вирішує інші питання, потребує схвалення з боку держав-членів. ЮНЕСКО приділяє багато уваги організації та проведення численних міжнародних коштів, симпозіумів, конференцій з метою обміну національним досвідом у сфері її компетенції, координації зусиль держав-членів з проблем, які представляють їм загальний інтерес, для узагальнення підсумків міжнародного співробітництва програм і проектам Організації.У списку обєктів Світової спадщини ЮНЕСКО в Індії міститься 29 найменувань (станом на 2012 рік) Щодня Тадж-Махал відвідують десятки тисяч людей, за рахунок туристів «індійська перлина» приносить казні країни чималі кошти. Тадж-Махал також фігурує в декількох списках як одне з семи ч
План
Зміст
Вступ
Розділ 1. Світова спадщина Юнеско як важлива складова туристичних ресурсів світу
Історія створення Юнеско
Характеристика діяльності Юнеско
Список всесвітньої спадщини
Країни-члени Юнеско
Розділ 2. Обєкти світової спадщини Юнеско в країнах та регіонах світу
2.1 Природна та культурна спадщина Юнеско в Азіатсько- Тихоокеанському регіоні
2.2 Природна та культурна спадщина Юнеско в Європі та Північній Америці
2.3 Природна та культурна спадщина Юнеско в Африці
2.4 Природна та культурна спадщина Юнеско Арабських країнах
2.5 Природна та культурна спадщина Юнеско Латинській Америці і Вест-Індії
Розділ 3. Обєкти світової спадщини Юнеско в Україні
3.1 Перелік обєктів світової спадщини в Україні
3.2 Обєкти, які стоять в черзі до списку світової спадщини
3.3 Характеристика обєктів світової спадщини Юнеско в Україні
Розділ 4 Позиції щодо вдосконалення обєктів світової спадщини Юнеско
4.1 Позиції щодо вдосконалення обєктів світової спадщини в світі
4.2 Позиції щодо вдосконалення обєктів світової спадщини в Україні
Висновок
Список літератури
Додатки юнеско спадщина культурний природний
Вывод
Для ЮНЕСКО характерно велика різноманітність конкретних напрямів діяльності, націлених владою на рішення головного завдання організації - зміцнення світу і взаєморозуміння між народами засобами освіти, науку й культури. Останніми роками у діяльності ЮНЕСКО сталися важливі зміни - ця міжнародна організація перестала бути більше "полем битви "холодної громадянської війни", а здобула ідеалізований підхід, характерний попередньому періоду, змінюється конструктивнішим, націленим про співробітництво між державами з різним соціально-політичним настроєм. Навіть Великобританія, попри різку критику діяльності ЮНЕСКО, яка не передбачає проведення кардинальної реформи її системи управління, розглядає питання про повернення в ЮНЕСКО. Генеральна конференція визначає політику й загальні напрями діяльності Організації, стверджує її програми розвитку й бюджет, обирає членів Виконавчої Ради й інших керівних робочих органів, призначає за поданням Виконавчої ради Генерального директора ЮНЕСКО, вирішує інші питання, потребує схвалення з боку держав-членів. ЮНЕСКО проводить працювати відповідно до програми і бюджетом, затверджуваними сесією Генеральної конференції на дворічний період. Перспективні завдання ЮНЕСКО встановлюються середньостроковими планами, затверджуваними Генеральною конференцією на шестирічний період. ЮНЕСКО приділяє багато уваги організації та проведення численних міжнародних коштів, симпозіумів, конференцій з метою обміну національним досвідом у сфері її компетенції, координації зусиль держав-членів з проблем, які представляють їм загальний інтерес, для узагальнення підсумків міжнародного співробітництва програм і проектам Організації. Спочатку велику частину цих заходів відбувалася штаб-квартирі, але з роками домінуючою стала тенденція їх проведення поза Парижем. У цьому особливо помітно збільшилася число міжнародних зустрічей лінією ЮНЕСКО, проведених біля звільнених держав, хоча щодо загальної їх кількості місце припадає понині на європейський континент.
Підсумовуючи даний розділ можна дійти невтішного висновку, що ЮНЕСКО багато структурна організація. Кожний підрозділ організації має управляючого та обовязки, що закріплені в Статуті.
Цілі ЮНЕСКО: внесок в світ безпеки через заохочення міжнародного співробітництва у сфері освіти, науки й культури; забезпечення законності та справедливості прав людини і основних свобод незалежно від раси, статі, мови чи то релігії згідно зі Статутом ООН.