Вивчення особливостей зарубіжних зв’язків української наукової та культурної громадськості, що здійснювалися за посередництва Всесоюзного товариства культурного зв’язку із закордоном. Засоби популяризації досягнень освіти УСРС в зарубіжних країнах.
Аннотация к работе
Проте у ній автор не приділяє уваги міжнародним звязкам української наукової та культурної громадськості у період до створення ВУТКЗ, коли вона здійснювалася за посередництва Всесоюзного товариства культурних звязків із закордоном (ВТКЗ). В перші роки після завершення громадянської війни, не особливо покладаючись на лояльність наукової та творчої інтелігенції, керівництво радянської держави воліло покладатися в налагодженні таких контактів на підпорядковані йому державні установи, зокрема на Народний комісаріат закордонних справ РСФРР (пізніше НКЗС СРСР) та тісно повязаний з ним український комісаріат (проіснував до 1923р.) було покладене завдання з проведення активної роботи в тих колах західних країн, які симпатизували комуністам або ж були зацікавлені в налагодженні взаємовигідної співпраці з радянськими республіками. Ці товариства, що були за формою і за змістом організовані на громадських засадах, були особливо зацікавлені в налагодженні звязків насамперед з недержавними структурами в Радянському Союзі. На початок 1927р. постійні звязки бюро звязку мало з Німеччиною (де з 1923р. існувало «Товариство друзів нової Росії»), Англією (таке ж товариство виникло в 1924р.), Чехословаччиною (де існувало «Товариство Культурно-Економічного зближення з новою Росією»), Францією (де діяв «Французький комітет наукових звязків з Росією»), Італією (Товариство зближення між італійськими і російськими діячами російського мистецтва та Італо-російський інститут); Австрією (Товариство інтелектуальних бельгійсько-російських відносин); Швейцарією (Товариство вивчення сучасної Росії); Данією (Російсько-датська співдружність); Швецією (Стокгольмське, Ґетеборзьке та Упсальське товариство російсько-шведського зближення); Аргентиною (Товариство друзів Росії); Японією (Радянськояпонське товариство); Фінляндією, Польщею, США, Канадою, Китаєм, Туреччиною, Персією, Зовнішньою Монголією, Тувимською Республікою та Афганістаном [9,с.З-4] У кінці 1926 р. було створено відділ «Взаємообміну інформацією щодо побуту і культурного будівництва в окремих республіках і областях СРСР», до якого увійшли представники всіх союзних республік, зокрема й України, а також представники Асоціації сходознавства, Комітету північних народів, Етно-світу та Відділу Східного Мистецтва Державної академії художніх наук.
Список литературы
1. Безродний Є.Ф. З історії міжнародних звязків Радянської України в галузі освіти (1922-1928рр.) // Український історичний журнал. 1977. № 3. С.85-98.
2. Бюлетень BOKC. 1926. №2.
3. Там само. -№ 3.
4. Там само. № 23.
5. Там само. № 24.
6. Там само. № 25.
7. Там само. № 39.
8. Там само. № 51-52.
9. БЮЛЕТЕНЬВОКС. 1927. -№1.
10. Там само. -№ 3.
11. Там само. -№ 15-16.
12. Там само. -№ 19-20.
13. Там само. № 26-27.
14. Там само. № 36-38.
15. Державний архів Російської Федерації. Ф. 3316. Оп.13. Спр.З.
16. Там само. Ф.5283. Оп.1. Спр.1.
17. Каменева ОД. Два года культурного сближения с заграницей. М. : [Б.и.], 1925.-87 с.
18. Крамар О.С. Проблеми створення та діяльності Всеукраїнського товариства культурного звязку із закордоном: друга половина 20-х початок 30-х років XX століття // Вісник Державної академії керівних кадрів культури і мистецтв: Наук, журнал. K.: Міленіум, 2009. №2. С.95-100.
19. Центральний державний архів вищих органів влади та управління України. Ф.166. Оп.4. Спр.43.