Сутність, передумови та цілі міжнародної економічної інтеграції. Види інтеграційних об’єднань. Історія формування та етапи розвитку Європейського союзу, механізми прийняття рішень та засоби забезпечення їх виконання. Аналіз стосунків України з Європою.
Аннотация к работе
Одним із найважливіших чинників розвитку людської цивілізації, безумовно, виявилася інтеграція. Процес економічної інтеграції відбувається тоді, коли дві (або більше) країни обєднуються разом для створення ширшого економічного простору з метою: забезпечення кращих умов торгівлі; збільшення розмірів ринку;розширення торгівлі паралельно з поліпшенням інфраструктури;поширення передових технологій; стимулювання конкуренції. Країни укладають інтеграційні угоди, сподіваючись на економічний виграш, проте можуть також мати політичні та інші цілі. Завданням курсової роботи було вивчення сутності, форм та цілей економічної інтеграції; ознайомитися із наслідками вступу країн до торгово-економічних інтеграційних обєднань; дізнатися про зовнішні чинники та внутрішні передумови економічної інтеграції України; зрозуміти які саме вектори інтеграції необхідно обрати Україні. Саме тут успішно функціонує Європейський Союз - єдине поки що обєднання країн, розвиток інтеграційних процесів у якому, послідовно пройшовши чотири попередні фази (зона вільної торгівлі, митний союз, спільний ринок, економічний союз), дозволяє сьогодні говорити про створення валютного союзу - міжнародної економічної інтеграції найвищого ступеня.Однією із закономірностей розвитку світового господарства, що значно впливає на основні напрямки і шляхи його еволюції, є створення міжнародних інтеграційних угруповань, які забезпечують узгоджений розвиток і взаємодоповнення регіонів та держав, збільшують процеси виробництва в окремих країнах, дають змогу повніше та ефективніше використовувати наявні ресурси, розподіляти інвестиції та всі види капіталу. Економічні процеси, що відбуваються на цій основі і які звязують та обєднують господарства цих держав, дістали назву міжнародної економічної інтеграції. Взаємодія і взаємопристосування національних господарств проявляється, перш за все, у поступовому створенні «спільного ринку» - лібералізації умов товарообміну і переміщення виробничих ресурсів (капіталу, праці, інформації) між країнами. В даний час, міжнародна торгівля стала все більш доповнюватися різними формами міжнародного руху факторів виробництва (капіталу, робочої сили і технології), в результаті якого за кордон стали переміщатися вже не тільки готовий товар, але й фактори його виробництва. Як правило, під нею мають на увазі не тільки регіональні форми економічного співробітництва країн світу, а обєктивний, усвідомлюваний та відповідно спрямований процес зближення, взаємопристосування та зрощення національних господарських систем, на базі саморегулювання й розвитку, в основі якого лежить економічний інтерес самостійних господарських субєктів та міжнародний поділ праці .За рідкісним винятком міждержавна інтеграція розвивається або між індустріальними країнами, або між країнами, що розвиваються. • Спільності економічних та інших проблем, що стоять перед країнами в області розвитку, фінансування, регулювання економіки, політичного співробітництва і т.д. Очевидно тому, наприклад, країни, головна проблема яких - створення основ ринкової економіки, не можуть інтегруватися з державами, в яких розвиненість ринку досягла такого рівня, що вимагає введення загальної валюти. У країнах, що створили інтеграційні обєднання, зазвичай відбуваються позитивні економічні зрушення (прискорення темпів економічного зростання, зниження інфляції, зростання зайнятості і т.д.), що надає певний психологічний вплив на інші країни, які, звичайно, стежать за змінами, що відбуваються. Після того, як більшість країн того або іншого регіону стали членами інтеграційного обєднання, інші країни, що залишилися за його межами, випробовують деякі труднощі, повязані з переорієнтацією економічних звязків країн, що входять в угруповання, один на одного.На макрорівні розглядають такі основні форми міжнародної регіональної економічної інтеграції: зона преференційної торгівлі; зона (асоціація) вільної торгівлі; митний союз, спільний ринок, економічний та політичний союзи. Економічна інтеграція є якісно новим етапом інтернаціоналізації господарського життя країн світу, адже передбачає зближення і взаємопроникнення національних економік, проведення узгодженої державної економічної та соціальної політики. Зона преференційної торгівлі - зона з пільговим торговельним режимом, коли дві або кілька країн зменшують взаємні тарифи з імпорту товарів, зберігаючи рівень тарифів у торгівлі з іншими країнами. Відповідно до них країни надають більш сприятливий режим один одному, чим вони надають третім країнам. Преференційні угоди, що передбачають збереження національних митних тарифів кожної з країн, що іх підписали, повинні розглядатися навіть не як початковий, а як підготовчий етап інтеграційного процесу, який стає таким, тільки коли набуває більш розвинені форми.Свій початок західноєвропейська інтеграція бере з 1951 року, коли була підписана угода про утворення Європейського обєднання вугілля та сталі (ЄОВС) - зони преференційної торгівлі, до якої увійшли шість країн: Франція, ФРН, Італія, Бельгія, Нідерланди і
План
ЗМІСТ
ВСТУП
РОЗДІЛ 1: МІЖНАРОДНА ЕКОНОМІЧНА ІНТЕГРАЦІЯ
1.1 Сутність і історія розвитку
1.2 Передумови та цілі міжнародної економічної інтеграції
1.3 Риси міжнародної економічної інтеграції
1.4 Види інтеграційних обєднань
1.5 Вплив міжнародних інтеграційних обєднань на країни учасниці
РОЗДІЛ 2: ЄВРОПЕСЬКИ Й СОЮЗ ТА ЙОГО МІСЦЕ У СВІТОВІ Й ЕКОНОМІЦІ
2.1 Історія формування та етапи розвитку ЄС
2.2 Органи управління ЄС
2.3 Місце ЄС у світовій економіці. Його вплив та роль у світі