Європейський банк реконструкції та розвитку як міждержавна фінансова організація - Аттестационная работа

Європейський банк реконструкції та розвитку як міждержавна фінансова організація Вступ Європейський банк реконструкції та розвитку - це унікальна в багатьох аспектах міжнародна кредитно-фінансова організація, яка веде до зближення в економічному та політичному плані Західної та Східної Європи. Існування і діяльність Європейського банку реконструкції та розвитку яскраво відображає характер регіональної європейської інтеграції. Створення ж нового фінансового інституту було необхідне не тільки для надання фінансової допомоги країнам Центральної та Східної Європи, але й для зміцнення інтеграційних процесів на континенті. Передумови виникнення, процес створення, внутрішньо-організаційний механізм та структура ЄБРР Наприкінці 80х років світове суспільство все більше переконувалось в необхідності створення та розширення таких міждержавних установ як ЄБРР, МВФ,ЄІБ і т.д. Це було викликано неможливістю багатьох держав самотужки долати кризи інфляції, безробіття, безладдя в країні, що було викликано політичною ситуацією, модернізацією усіх сфер життя. Створення Європейського банку реконструкції та розвитку значною мірою полегшило таке складне завдання країнам СНД і до сих пір є чи не найпершим кредитором та інвестором, що вкладає значні кошти в розвиток економіки та інших сфер життя. Європейський банк реконструкції і розвитку є міжнародною організацією і був створений згідно з підписаною 29 травня 1990 року в Парижі Угодою для сприяння реформ в країнах Центральної та Східної Європи в зв’язку з переходом країн цього регіону до орієнтованої на ринок економіки. Засновниками банку є 40 країн - усі країни Європи (окрім Албанії), США, Канада, Мексика, Марокко, Єгипет, Ізраїль, Японія, Нова Зеландія, Австралія, Південна Корея та дві міжнародні організації - Європейський економічний союз і Європейський інвестиційний банк, а також ряд країн Східної Європи. В заснуванні банку брав також участь колишній СРСР. Ця подія є результатом декількох нарад експертів з підготовки тексту Угоди і трьох зустрічей представників країн-членів в Парижі 15-16 січня, 8-11 березня та 9 квітня 1991 р., а також особистої участі майбутнього президента ЄБРР Жака Атталі. На сьогодні ЄБРР фінансує проекти тільки в таких країнах: Азербайджан, Киргизька Республіка, Словенія, Албанія, Латвія, Таджикистан, Арменія, Литва, Туркменістан, Бєларусь, Молдова, Узбекистан, Болгарія, Монголія, Україна, Боснія и Герцеговина, Польща, Хорватія, БЮР Македонія, Росія, Чорногорія, Угорщина, Румунія, Естонія, Грузія, Сербія, Казахстан, Словакія. Така оперативність при створенні міжнародного фінансового інституту пояснюється тим, що соціальні і економічні перетворення, які відбулися у 80-х роках в країнах Центральної та Східної Європи, призвели до економічної і політичної перебудови, а також до зниження виробництва і зовнішньої торгівлі, розладу фінансової сфери, погіршенню рівня життя, соціальним та національним конфліктам в регіоні. При створенні тексту Угоди і деяких принципів діяльності ЄБРР використовувався досвід практичної роботи провідних міжнародних фінансових інститутів, наприклад МВФ, а також регіональних банків розвитку. Вирішення цих проблем потребувало фінансування від єдиного великого міжнародного центру, яким і повинен був стати Європейський банк реконструкції і розвитку. Кожна з країн повинна мати свою долю участі в капіталі та свій процент голосів. Членство та голосування відбувається у відповідності до статті 3 Статуту ЄБРР, де вказано, що членство в Банку відкрито для двох категорій країн: для європейських країн та для неєвропейських країн, що є членами МВФ, а також для таких організацій, як Європейське економічне співтовариство (ЄЕС) та Європейський інвестиційний банк (ЄІБ) -це пов’язано з головним принципом ЄБРР - прозорість та відкритість. Два члени ЄБРР - не держави, а міжнародні організації, а саме ЄЕС та ЄІБ. Членство міжнародної організації не дозволено в жодній з МКФО. Проте членство організацій в ЄБРР не має на увазі створення прецеденту ні для того, щоб інші організації чи банки могли стати членами Банку, ні для того, щоб ці організації стали членами інших організацій або інших банків. Особливістю ЄБРР є вдала спроба зберегти вплив європейських країн в регіональній організації за допомогою розподілу акцій таким чином, що при голосуванні країни-члени ЄС разом з ЄЕС та ЄІБ зберігають більшість у 51%, що закріплене в пункті 2 статті 5 Статуту ЄБРР. Керівними та постійними органами ЄБРР є: 1) Рада керуючих; 2) Рада директорів, або Директорат (складається з 23 членів); 3) Президент, віце-президенти; 4) Консультаційна рада з питань навколишнього середовища (складається з 17 провідних спеціалістів). Рада керуючих, в якій кожний член ЄБРР представлений одним керуючим та одним його заступником, є найвищим органом, який визначає основні напрямки діяльності Банку. Дві третини керуючих складають кворум на будь-якому засіданні Ради, за умови, що така більшість представляє не менше 2/3 від загальної кількості голосів, на які мають право члени ЄБРР. Рада кер