Загальні положення Європейської валютної системи. Історичні процеси створення Європейської валютної системи. Вплив Європейської валютної системи на європейську банківську систему. Визначення переваг використання євро в країнах із перехідною економікою.
Аннотация к работе
Європейське співтовариство - найбільше розвинене регіональне інтеграційне угруповання країн Західної Європи, що було створене у січені 1958 р на основі Римського договору, який підписали ФРН, Франція, Італія, Бельгія, Нідерланди, Люксембург. З листопада 1993 р набула чинності Маастрихтська угода про утворення Європейського політичного, економічного і валютного союзу (скорочена назва Європейський союз (ЄС)). Останні роки Україна все впевненіше і наполегливіше крок за кроком рухається у напрямку інтеграції з крїнами Євросоюзу, а, отже, до інтеграції з європейською валютною ситсемою (ЄВС), яка на сьогодні виявилася однією з найуспішніших і найперспективніших міждержавних валют, що існують у світі. Методологічну основу нашого дослідження склали принципи діалектичної логіки, системного аналізу і синтезу, виявлення причинно-наслідкових звязків, в також методи порівняння і класифікації. Інформаційною базою курсової стали законодавчі документи ЄС, дані Євростатуі Міжнародної асоціації бірж, статистичні та аналітичні матеріали Банку міжнародних розрахунків, Європейського центробанку, Єврокомісії, МВФ, тощо.За більш ніж 40 років, що минули після 1957 p., процес інтегрування в Європі, незважаючи на чималі труднощі та суперечності, в цілому з успіхом розвивався як вшир (кількість повноправних країн-членів збільшилась до 15), так і вглиб (за спрямованістю до головної цілі - формування єдиного економічного простору, в якому незалежно від національних кордонів відбувається вільний рух товарів, капіталів та людей, а також діють рівні для всіх субєктів господарювання умови конкуренції на спільному ринку). Головними досягненнями на цьому довгому шляху стали створення митного союзу (скасування мита та інших обмежень у торгівлі між країнами - членами ЄС та єдиний «зовнішний тариф» у торгівлі з іншими країнами), а також уніфікація господарського законодавства країн-учасниць. З метою помякшення Цього протиріччя та обмеження можливостей країн - членів ЄЕС маніпулювати курсами своїх валют ці країни ще в 1979 р. прийняли рішення про створення Європейської валютної системи, згідно з якою встановлювались певні межі коливань валютних курсів. Створення ЄВС було стабілізувальним моментом по відношенню до цін і курсів в рамках ЄС, що сприяло формуванню єдиного ринку. Натомість, вартість ЕКЮ виражена в одній з валют кошика дорівнювала сумі кількості цієї валюти в кошику ЕКЮ і кількості решти складових валют ЕКЮ, перерахованій на цю валюту за чинним тоді центральним курсом.Всі національні RTGS повязані між собою через механізм TARGET і створюють загальноєвропейську систему розрахунків у євро. Одночасно (паралельно з RTGS) продовжує існувати традиційний механізм кореспондентських відносин, який дозволяє здійснювати операції не тільки в євро, але і в інших валютах. Після введення євро у валютну систему європейського економічного та валютного союзу процес територіального розширення ЄС не зупинився, в 2004 і 2007 рр. відбулося приєднання ще 12 держав Європи до спільноти, 6 з них приєдналися також до зони євро: Словенія - у 2007 р., Кіпр та Мальта - у 2008 р., Словаччина - у 2009 р., Естонія - у 2011 р. та Латвія - у 2014 році. Таким чином, новий механізм сумісний з доволі широкимспектром валютних режимів, не визнаючи лише три з них: а) без узгодженого центрального курсу щодо євро; б) «повзучою» привязкою (crawling peg); в) привязаний до будьякої іншої валюти, крім євро. Не можна не звернути увагу на те, що країні-претенденту доводиться-таки перейти до фіксованого курсу євро (як передостаннього етапу конвергенції) і що протягом двохрічного «випробувального терміну» вона не може самостійно маніпулювати курсом власно ї валюти (наприклад, з метою підвищення конкурентоспроможності власного виробника).Євро знаходиться в обігу в єврозоні, до якої сьогодні входить 13 країн Європейського Союзу (Бельгія, Німеччина, Греція, Іспанія, Франція, Ірландія, Італія, Люксембург, Нідерланди, Австрія, Португалія, Фінляндія та Словенія). Євро також циркулює поза межами Європейського Союзу: Треті країни, де євро використовується як національна валюта: Монако, Ватикан і Сан-Марино Країни та території, де євро використовується де факто: Андорра, Косово та Чорногорія Використання єдиної валюта та економічно-валютний союз посилюють роль Європи на міжнародній арені та у рамках таких організацій, як Міжнародний валютний фонд, Світовий банк і Організація з питань економічної співпраці та розвитку. Євро вже стала однією з основних валют, у якій здійснюється позика коштів: емісія міжнародних цінних паперів, виражених у євро, нині суперничає з випуском паперів у доларах.Попередні етапи економічної інтеграції країн ЄС обумовили необхідність створення цими країнами економічного та валютного союзу. Невизначеність, повязана з коливаннями курсів валют країн ЄС, подібно офіційним торговим барєрам, перешкоджала збільшенню взаємної торгівлі й інвестицій між країнами ЄС, створенню дійсно обєднаного ринку. Підтвердженням неможливості проведення незалежної грошово-кредитної політики й о
План
Зміст європейський валютний система євро
Вступ
1. Загальні положення Європейської валютної системи (ЄВС)
1.1 Поняття та структура європейської валютної системи
1.2 Процес створення Європейської валютної системи (ЄВС)
2. Сучасний розвиток ЄВС
2.1 Вплив ЄВС на європейську банківську систему
2.2 Переваги використання євро в країнах з перехідною економікою
3. Проблеми та перспективи ЄВС
3.1 Проблеми та їх вирішення в ЄВС
3.2 Перспективи розвитку європейської валютної системи