Європейська валютна система, її становлення та розвиток - Курсовая работа

КУРСОВА РОБОТА з дисципліни «Гроші та кредит» на тему: Європейська валютна система, її становлення та розвиток Зміст Перелік умовних позначень, символів, одиниць, скорочень і термінів Вступ 1. Проблеми та перспективи розвитку Європейської валютної системи Висновки Перелік використаної літератури Перелік умовних позначень, символів, одиниць, скорочень і термінів ЄВС - європейська валютна система ЄС - європейський союз ЕКЮ - грошова одиниця, яка взята за основу європейської валютної системи ЄЦБ - європейський центральний банк ЄСЦБ - європейська система центральних банків ЦСЄ - центральна та східна Європа Вступ Актуальність теми. Посилення економічних звязків держав породжує необхідність уніфікації та зближення норм валютного регулювання та контролю для приведення структурних принципів організації валютного механізму до умов виробництва, світової торгівлі і співвідношенню сил у світі. Оскільки Україна офіційно затвердила європейський як пріоритетний напрям інтеграції, то рано чи пізно перед нами постане питання про майбутнє включення і в процес європейської валютної інтеграції. Для здійснення цієї мети були поставлені наступні основні завдання: · дослідити передумови створення Європейського валютного союзу; · вивчити особливості та причини виникнення валютних криз у Європейській валютній системі; · охарактеризувати зміни в структурі і тенденціях розвитку ринку капіталів в ЄВС у звязку з введенням євро; · оцінити значення створення ЄВС для країн Центральної і Східної Європи і, зокрема, для України; · провести аналіз характеру перспективного впливу країн-кандидатів на вступ до ЄС на стан валютного ринку обєднаної Європи. Теоретичною основою та інформаційною базою дослідження є статистичні матеріали Eurostat (статистична організація Європейської Комісії), а також енциклопедичні видання, монографічні дослідження та публікації зарубіжних і вітчизняних авторів. 1. Валютна інтеграція в Європі бере свій початок з підписання 25 березня 1957 Римського договору, згідно з яким шість країн: ФРН, Франція, Італія, Бельгія, Нідерланди, Люксембург з 01.01.1958 р. обєднувалися в Європейське економічне співтовариство. Високі витрати обміну національних валют, які становили 0,1% при великих міжбанківських операціях, 2-3% при переказах між підприємствами і 5-25% при обміні банкнот, або 0,3% ВВП Європейського Союзу. 2. Поступова втрата Європейським Союзом конкурентних позицій на світовому ринку внаслідок високої вартості робочої сили та нижчого (порівняно із США і Японією) рівня розвитку технологічних та наукових досліджень. 5. На саміті було прийнято рішення про створення Європейського економічного і валютного союзу, розробка стадій формування якого була покладена на премєр міністра Люксембургу Пєра Вернера. Але рішення Європейського центрального банку в сфері єдиної монетарної політики і динаміка курсу євро прямо чи опосередковано впливають на економіку практично всіх країн ЄС та світу. Сучасний розвиток ЄВС Євро знаходиться в обігу в єврозоні, до якої сьогодні входить 18 країн Європейського Союзу (Бельгія, Німеччина, Греція, Іспанія, Франція, Ірландія, Італія, Люксембург, Нідерланди, Австрія, Португалія, Фінляндія, Кіпр, мальта, Естонія, Латвія, Словаччина та Словенія). За наявності єдиного центрального банку замість пятнадцяти національних набагато легше проводити спільну політику в сфері організації кредитування, розрахунків, ціноутворення, податків та ін.