Ключові проблеми формування механізму регіонального управління енергоефективністю. Стратегічний аналіз інструментів сучасної політики енергоефективності. Можливості техніко-технологічної модернізації та екологізації реального сектору економіки регіонів.
Аннотация к работе
В роботі представлено ключові проблеми формування механізму регіонального управління енергоефективністю, проведено стратегічний аналіз інструментів сучасної політики енергоефективності, досліджено можливості техніко-технологічної модернізації та екологізації реального сектору економіки регіонів. Саме тому, державна політика в регіонах має бути орієнтована на її посилення, тобто включати окрему складову - стратегічну політику управління енергоефективністю, заходи якої реалізовуватимуться одночасно в енергетичній, економічній та екологічній площині і стосуватимуться насамперед енергозбереження, техніко-технологічної модернізації та екологізації національного виробництва. З огляду на відмінність понять "енергоефективність" та "енергозбереження" слід зазначити, що поняття "енергоефективність" відображає якісну характеристику техногенного базису у сферах виробництва тепла та електроенергії ї їх споживання, тобто його спроможність досягати скорочення витрат паливно-енергетичних ресурсів на виробництво продукції та забруднення навколишнього середовища. Регіональна політика стратегічного управління енергозбереженням та енергоефективністю ставить за мету досягнення якісного стану економіки регіону, що відображається у енергоефективності, і на початкових етапах потребує реалізації потенціалу енергозбереження. Ефективність використання енергії в національній економіці вимірюється такими показниками, як енергоємність ВВП (витрати енергії на виробництво одиниці ВВП) та енергетична ефективність (виробництво ВВП на одиницю спожитої енергії).