Еволюція концепцій і теорій європейської інтеграції. Визначення ролі України у східноєвропейській політиці Брюсселя після останніх розширень Євросоюзу. Аналіз демократизації українського суспільства, особливості поглиблення політичного співробітництва.
Аннотация к работе
Актуальність теми дослідження обумовлена періодичними ускладненнями у реалізації прагнення України втілити стратегію європейської інтеграції, обраної відразу після проголошення державної незалежності, а також розвитком на континенті історично безпрецедентних явищ і процесів та переплетенням інтересів Європи, нашої держави і Росії у сучасному світі. Рівень реформування політичної системи і економічної політики, здійснюване Україною нині ще не дозволяє їй увійти до Європейського Союзу притягального простору, де панують політична стабільність, демократія і влада закону і має місце один із найвищих рівнів життя в світі. В такому контексті актуальність дисертаційного дослідження визначається: - перетворенням Європейського Союзу в процесі розширення його географічних меж із обєднання західно - та північноєвропейських держав у гравця загальноконтинентального масштабу, з яким Україна вже має 1400 км кордон; У дослідженнях вітчизняних вчених обґрунтовується необхідність інтеграції України до західної цивілізації, яка у своєму розвитку має досягти тих критеріїв, за якими визнається готовність країни-кандидата до членства в ЄС та імплементації законодавчого надбання обєднаної Європи (Бураковський І.В., Власюк О.С., Врадій О.С., Гальчинський А.С., Горбатенко В.П., Кіш Є.Б., Ковальова О.О., Копійка В.В., Кремень В.Г., Кухарська Н.О., Михальченко М.І, Пахомов Ю.М., Потєхін О.В., Рудяков П.М., Сушко О.В., Ткаченко В.М., ШИНКАРЕНКОТ.І., Шнирков О.І., Філіпенко А.С.). Джерельну базу дослідження складають міжнародні договори та угоди, які укладені Україною з Євросоюзом, РФ, імплементовані міжнародні конвенції, що стосуються прав і свобод громадянина та відносно національних меншин, спільні заяви та рішення ЄС, а також закони України, укази Президента України, інші законодавчі акти щодо інтеграції України до Європейського Союзу і відносин її з Росією, документи і матеріали комітетів Верховної Ради України з питань євроінтеграції, у закордонних справах, з питань правової політики, а також відповідних міністерств та відомств, відповідальних за здійснення державної політики у сфері європейської інтеграції.На першому етапі торгово-економічні відносини ЄС як з Україною, так і з Росією й іншими країнами, що виникли після розпаду СРСР, будувалися на основі Угоди про торгівлю й співробітництво, яка була підписана з СРСР у 1989 р. Головним документом, який регулює протягом вже десяти років відносини ЄС з Україною, є Угода про партнерство і співробітництво (УПС), яка набула чинності в березні 1998 р., лише через 3,5 роки після її підписання. Наступними віхами у підтримці Євросоюзом України стали: Спільна стратегія ЄС стосовно України, прийнята у 1999 р., яка вперше зафіксувала визнання європейських прагнень Києва; Європейська стратегія сусідства і надання Україні статусу сусідства у звязку зі східним розширенням ЄС; дієва підтримка демократичних реформ і посередництво у подоланні протистояння під час помаранчевої революції у 2004 р.; визнання за вітчизняною економікою у грудні 2005 р. ринкового статусу; затвердження Брюсселем трирічного Плану дій; узгодження пріоритетних напрямів співробітництва тощо. Кожний із них розкриває відповідно: стратегічні засади входження України до простору ЄС, процеси демократизації вітчизняного суспільства як основи забезпечення вступу у процес європейської інтеграції, а також соціально-економічні та правові аспекти євроінтеграції України, зміцнення цих процесів. Дослідник показує, що визначення задач і термінів їх розвязання були в загальних окреслені у Посланні Президента України до Верховної Ради, де встановлювалися: набуття Україною членства в COT до 2003 p.; підписання Угоди про асоціацію України та ЄС до 2004 p.; створення зони вільної торгівлі між сторонами і приведення законодавства країни у відповідність до вимог законодавства ЄС у пріоритетних сферах до 2007 p.; створення митного союзу між Україною і ЄС у 2007 p.; формування реальних передумов вступу України до Євросоюзу до 2011 р.Спільні зусилля народів сходу та заходу континенту, в їх числі України та Росії, сприяли подоланню блокового протистояння та відкрили можливості для реального формування обєднаної Європи і нарощування інтеграційних процесів й розширення географічних меж демократії (західно)європейського зразка як цивілізаційного поступу, до якого прагнуть приєднатися все більше число країн і народів континенту. Україна, здобувши незалежність, стала результатом і уособленням трансформаційних зрушень на континенті, тому закономірним було визначення нею своїми стратегічними цілями входження до європейського простору, утвердження демократії, верховенства прав людини та інших норм і цінностей, яких дотримуються у обєднаній Європі. Відповідна політика офіційного Києва, визначені стратегічна мета і євроінтеграційний курс отримали не лише схвалення, але й конкретну підтримку Європейського Союзу, що обєднує нині 27 держав континенту і в результаті останніх розширень якого Україна має майже одну пяту свого державного кордону з цим обєднанням. Різ