Політико-правова природа конституційної юстиції європейської моделі. Роль судового конституційного контролю в механізмі сучасної держави. Особливості реалізації положень європейської моделі конституційної юстиції в конституційному правосудді України.
Аннотация к работе
Оскільки Україна традиційно належить до континентальної системи права, для вдосконалення вітчизняної правової системи найбільш цікавим і цінним є досвід тих держав, що належать до аналогічної правової системи і мають конституційне правосуддя такої ж моделі, що й українське. Теоретичне значення має дослідження теорії конституційної юстиції, місця цього інституту в механізмі держави та його значення в процесі побудови соціальної держави. Практичний характер має визначення впливу на процес становлення конституційної юстиції змін у всіх сферах життєдіяльності суспільства, дослідження шляхів вдосконалення органів конституційної юстиції, аналіз проблеми верховенства Конституції як акта вищої юридичної сили, вивчення можливостей конституційної юстиції як засобу захисту прав людини та підвищення рівня викладання теоретичних проблем юстиції у спеціалізованих вузах. У 90-ті роки разом із широким застосуванням інституту конституційної юстиції в країнах Східної Європи його дослідження юридичною наукою отримує новий імпульс. Водночас широкий простір для пошуків, які залишили попередні дослідження, свідчить про недостатній рівень вивчення проблем теорії конституційної юстиції.На сьогодні її сутність полягає в тому, що конституційний контроль здійснюється не судами загальної юрисдикції, а спеціалізованими органами - конституційними судами, особливість яких полягає в тому, що, перевіряючи обєкти контролю на відповідність конституції, на основі судового конституційного контролю, використовуючи відповідну судову конституційну юрисдикцію і конституційне судочинство вони становлять конституційну юстицію, тобто конституційне правосуддя. В дисертації визначається специфіка правотворчості у сфері судового конституційного контролю, що виявляється в наступних її рисах: а) вона здійснюється органами, що належать до правоохоронної системи; б) правотворчость реалізується в особливій процесуальній формі, яка просторово збігається зі спеціальним різновидом судового процесу - конституційним судочинством, відмінності якого, від законодавчого процесу полягають у тому, що в його рамках не лише формується право, а і, як правило, вирішується відповідний конфлікт між основними сторонами; в) націлена на виявлення протиріч у правовому регулюванні фактичних суспільних відносин; г) правотворчість, здійснювана органами судового конституційного контролю, як і інші види нормотворчої діяльності, безперечно, може бути повязана зі скасуванням нормативних актів (хоча не завжди самим органом судового конституційного контролю або нагляду); д) як і інші види правотворчості, вона може бути повязана з виявленням потреб у новому правовому регулюванні; е) правотворчість у сфері конституційного контролю обмежена змістом заявленого в суді клопотання (звернення); ж) нормотворчість у процесі конституційного правосуддя повязана з його цілями та завданнями. У розділі виділяється декілька засобів комплектування органів конституційного контролю та докладно розглядаються особливості і специфіка процедур їх формування: а) процедура, при якій у формуванні Конституційних Судів беруть участь усі гілки влади - законодавча, виконавча і судова (Італія, Україна); б) порядок, при якому призначення членів органів конституційної юстиції здійснюється органами двох гілок влади - законодавчої і виконавчої (Австрія, Франція); в) процедура, в межах якої питання комплектування Конституційного Суду знаходяться у віданні лише органу законодавчої влади (ФРН). Гарантії незалежності, закладені в основу механізму формування Конституційних Судів (Ради) у цілому, доповнюються нормами про незалежність, недоторканність і незмінюваність членів Конституційних Судів, що наявні, як у Конституціях, так і в спеціальному законодавстві про конституційне правосуддя аналізованих країн, що детально і вичерпно визначають підстави для втрати повноважень судді Конституційного Суду. У розділі визначаються і детально аналізуються важливі матеріально-правові повноваження органів конституційного правосуддя як зарубіжних країн, так і України у сфері правової охорони Конституції, а саме: визнання неконституційними законів, що були прийняті парламентом (контроль за конституційністю); розгляд конфліктів між вищими органами держави з приводу їх компетенції; розгляд спорів між органами федерації та її субєктами або між органами центральної влади та автономії з питань їх повноважень; захист конституційних прав і свобод людини; остаточне рішення питань, які стосуються перевірки результатів виборів у вищі державні органи; звільнення з посад вищих посадових осіб держави у звязку з порушеннями ними положень Конституції; встановлення антиконституційного характеру діяльності політичних партій.