Етапи розвитку європейського класичного мислення. Особливості системи знань про фундаментальні принципи буття й пізнання світу в період Нового часу. Сутність раціоналізму й емпіризму у філософії XVII-XIX ст. Тенденції пізнання епохи просвітництва.
Аннотация к работе
Періодом Нового часу (XVII ст.) розпочинається класична філософія, її основними представниками є Ф. Критична діяльність класичної філософії повинна була сприяти перетворенню природи і суспільних відносин в інтересах прогресивного розвитку людства. Наука і проблема пізнання (гносеологія, логіка, методологія) утворюють ядро всієї філософської проблематики класичної філософії Боротьба з догматичним мисленням як мисленням некритичним, рутинним потребувала від філософії аналізу і перевірки власних вихідних принципів і тверджень. Тим більше, що класична філософія прагнула стати наукою, «дійсним» знанням, а не «любовю до знань», як висловився Гегель. Критична спрямованість класичної філософії, особлива увага її до гносеологічної проблематики, до ідеї активності і діяльно-творчого характеру людського існування знаходять своє завершення в головній ідеї класичної філософії XVII-ХІХ ст. ідеї раціонального панування людини над природою і суспільством.На основі механіки і фізики виникає досвідно-математичне природознавство, яке майже до кінця XIX ст. залишалося ідеалом науковості, навіть ідеалом теоретичного знання в цілому (не випадково класична філософія намагалася «уподібнитися» науці, перейняти її методи та прийоми пізнання, стати строго науковим знанням). Наука, що приходить на зміну вірі і релігії, починає домінувати у культурі і стає основним предметом філософських досліджень новочасної філософії XVII ст. Якщо в центрі проблематики схоластичної філософії була проблема співвідношення віри і розуму, то в Новий час розуму і природи, проблема осягнення людиною закономірностей природи і можливості раціонального панування над нею. Філософія XVII ст. осмислює новий образ природи і людини, що утверджується в культурі того часу. Якщо ренесансне відношення до природи було переважно художнім, навіть пізнання розумілося як споглядання природних таємниць, то в XVII столітті природа позбавляється божественного сенсу і перетворюється на обєкт корисних намірів і цілей, навіть на обєкт насильства з боку людини.У центрі уваги філософії Нового часу постало природознавство, а основною проблемою стала проблема методу науки, методу, який би заперечував достовірність, обґрунтованість наукового знання. Раціоналізм і емпіризм розділяє різна позиція щодо ролі, значимості чуттєвого і логічно-раціонального пізнання з їх методами. «розум») джерелом і критерієм достовірного знання вважали розум і тільки розум. Стверджуючи, що логіка людського мислення, принципи розуму однакові у всіх людей, філософи-раціоналісти Нового часу проголошували існування так званих «природжених ідей», потенцій і задатків мислення, незалежних від чуттєвого досвіду. Розум вважали вони, у принципі нічого нового не додає до змісту знання.Основний зміст Просвітництва був визначений раціоналістичним світоглядом з його культом розуму, критикою всіх основ феодального суспільства та ідеєю вдосконалення людини і суспільства. І хоча Просвітництво XVIII ст. було загальноєвропейським явищем (в Англії його представляли Локк і Толанд, у Німеччині Лессінг, Гердер, молоді Кант і Фіхте), але найбільш яскраво просвітницький рух виявив себе у Франції, де він став своєрідною ідейною підготовкою і виправданням Великої французької революції. Просвітники поставили собі за мету створення таких суспільних відносин, які б відповідали вимогам розуму, принципам справедливості, свободи, рівності, братерства. Засіб вдосконалення суспільства просвітники вбачали в освіті і вихованні, у розвитку культури і науки, у моральному вихованні народу. Тому історичний прогрес суспільства залежить вже не стільки від волі Бога, скільки від розумної діяльності, творчості самих людей.На противагу схоластично-теологічному розумінню історії, просвітники висувають раціоналістичні версії суспільного розвитку.
План
Зміст
1. Поняття європейської класичної філософії
2. Особливості філософії нового часу
3. Раціоналізм та емпіризм у теорії пізнання нового часу
4. Філософія епохи просвітництва
1. Поняття європейської класичної філософії
Класична європейська філософія це розвиток філософського мислення від Бекона і Декарта до Гегеля і Фейербаха, тобто з XVII до середини XIX ст.