Проблема євроінтеграції та адаптації вітчизняного законодавства до законодавства Європейського Союзу. Концепт "верховенство права". Правозастосування: загальне поняття та коротка характеристика. Зміст принципу відповідальності органів виконавчої влади.
Аннотация к работе
Сьогодні, у контексті політичних, економічних, соціальних, ціннісних змін, що відбуваються в Україні, набуває вагомості прикладне застосування філософсько-правових знань, серед яких філософські проблеми влади, реалізації права, аспекти євроінтеграції України. Правозастосування є практичним втіленням ідеї права, виступає вираженням принципу правової рівності, стає індикатором того часу, в контексті якого воно здійснюється. У звязку із започаткуванням демократичних процесів, переоцінкою цінностей, врахуванням нових реалій життя, найперше, появи в масовому масштабі в сучасній Україні людини ринкового типу, існує нагальна необхідність переосмислення правозастосування як специфічної форми реалізації права, трактування цього явища з позицій юридичного (природно-правового) підходу, на противагу домінуючому нині в теорії та практиці легістському (законницькому), який в умовах української сучасності час від часу стає серйозним чинником порушення прав людини, а, отже, в значній мірі вичерпав себе. Дослідження було виконано на підставі та у відповідності до Пріоритетних напрямів наукових та дисертаційних досліджень МВС України, що потребують першочергового розроблення та впровадження у практичну діяльність органів внутрішніх справ України на період 2004-2009 роки (наказ МВС України від 05.07.2004 р. Зокрема, вперше: - дано авторське визначення концепту «стандарти прав людини» з акцентами на критеріях правності та духовно-культурного виміру в праві: стандартами прав людини є норми та принципи, що увібрали в себе найвищі досягнення загальнолюдської духовної культури, виражають змістовно принцип правової рівності, закріплюють такі правила поводження держави із людиною, які не принижують людську гідність, і які є підставою для вирішення правових справ та розвитку права у будь-яких формах;Розділ 1 «Основні джерела та методологія дослідження проблеми» - присвячений огляду основних джерел та методологічних підходів, з допомогою яких висвітлено європейські стандарти прав людини в контексті правозастосування сучасної України. Кант та ін.) досліджують, чи засноване право на природному порядку речей, чи доступне воно кожній людині через відчуття справедливості, чи створено людьми і функціонує за рахунок соціальних інститутів. Ющика та ін. все частіше звучить ідея подолання в нашому праврознавстві законницького (легістського) підходу до права, монополізму держави в праві, оскільки він не сприяє демократизації та гуманізації суспільного розвитку. Над проблемою прав людини, дотичних категорій і понять, їх стандартів аналізу рішень Європейського суду з прав людини та можливостями застосування їх в правовій практиці України працюють як українські, так і зарубіжні теоретики і філософи права, зокрема: О. У розділі 2 «Європейські стандарти прав людини: поняття, витоки та основні характеристики» проаналізовано поняття і зміст європейських стандартів прав людини, їх юснатуралістичні витоки, поняття правових цінностей та принципів як засад європейських стандартів права.Нерсесянц), як явища культури, як ідеї дає підстави визнати, що право є реальністю там, де є не просто цивілізація, а висококультурне суспільство, де присутні мораль та духовність, де сформовано в масовому масштабі людину-особистість як повноцінного, в не декларованого, субєкта права. У світлі порівняльного аналізу категорій: європейські стандарти прав людини, реалізації права, правозастосування, принципів права, цінностей, прав людини та стандартів права в контексті двох основних типів праворозуміння у вітчизняній науці, зроблено спробу їх ґрунтовного аналізу та переосмислення у відповідності до євроінтеграційних процесів. В роботі потрактовано права людини з позиції природно-правового праворозуміння як такі права, якими наділений кожен в силу лише того, що він є людиною ; якими всі люди володіють однаковою мірою і які є невідємними; які виступають соціокультурними і політичними гарантіями , необхідними для захисту особи від зазіхань на людську гідність з боку інших людей, сучасних держав та над(поза)державних утворень. Дано авторське визначення стандартів прав людини як сукупності правових принципів та норм, що увібрали в себе найвищі досягнення загальнолюдської духовної культури, виражають змістовно принцип правової рівності, які закріплюють такі допустимі правила поводження держави із людиною, що перебуває на її території, які не принижують її людської гідності і з яких виводять інші права. Запропоновано визначення категорії правозастосування як специфічної діяльності уповноважених органів та посадових осіб громадянського суспільства та держави, або ж приватних осіб, спрямовану на сприяння реалізації права як принципу правової рівності в різних формах субєктами права, на засадах правової рівності і здійснювану в правових, тобто увідповіднених ідеї права, процедурних формах, шляхом створення індивідуально-конкретних рішень, що теж змістовно відповідають ідеї права.
План
ОСНОВНИЙ ЗМІСТ
Вывод
євроінтеграція право верховенство законодавство
У висновках, на підставі проведеного аналізу проблеми європейських стандартів прав людини в контексті правозастосування сучасної України сформульовано наукові положення й рекомендації, зокрема: 1. Розуміння права як суто державно-політичного явища не відповідає вимогам часу. Нове розуміння права як рівності (загального масштабу і рівної міри свободи людей), що передбачає і свободу і справедливість (В.С. Нерсесянц), як явища культури, як ідеї дає підстави визнати, що право є реальністю там, де є не просто цивілізація, а висококультурне суспільство, де присутні мораль та духовність, де сформовано в масовому масштабі людину-особистість як повноцінного, в не декларованого, субєкта права.
2. У світлі порівняльного аналізу категорій: європейські стандарти прав людини, реалізації права, правозастосування, принципів права, цінностей, прав людини та стандартів права в контексті двох основних типів праворозуміння у вітчизняній науці, зроблено спробу їх ґрунтовного аналізу та переосмислення у відповідності до євроінтеграційних процесів.
3. Оскільки предмет дослідження має духовно-культурну природу, виявлено недостатність традиційних, сформованих в контексті легістської доктрини, методогічних засобів, особливо філософських.
4. В роботі потрактовано права людини з позиції природно-правового праворозуміння як такі права, якими наділений кожен в силу лише того, що він є людиною ; якими всі люди володіють однаковою мірою і які є невідємними; які виступають соціокультурними і політичними гарантіями , необхідними для захисту особи від зазіхань на людську гідність з боку інших людей, сучасних держав та над(поза)державних утворень.
5. Дано авторське визначення стандартів прав людини як сукупності правових принципів та норм, що увібрали в себе найвищі досягнення загальнолюдської духовної культури, виражають змістовно принцип правової рівності, які закріплюють такі допустимі правила поводження держави із людиною, що перебуває на її території, які не принижують її людської гідності і з яких виводять інші права. Показано звязки європейських стандартів прав людини із принципами права та встановлено послідовний ряд категорій: «світогляд - цінності людини - принципи права - стандарти прав».
6. Запропоновано визначення категорії правозастосування як специфічної діяльності уповноважених органів та посадових осіб громадянського суспільства та держави, або ж приватних осіб, спрямовану на сприяння реалізації права як принципу правової рівності в різних формах субєктами права, на засадах правової рівності і здійснювану в правових, тобто увідповіднених ідеї права, процедурних формах, шляхом створення індивідуально-конкретних рішень, що теж змістовно відповідають ідеї права. Вказано на неприпустимості застосування неправових законів як форми неправа через невідповідність їх ідеї права.
7. З позиції юридичного підходу з акцентом на змістовній відповідності критерієві правності як ідеї права, що виражена принципом правової рівності, запропоновано визначення поняття правозастосовчого акту.
8. Обґрунтовано необхідність реформування юридичної освіти на природно-правових засадах, що відповідає сучасним світовим тенденціям її розвитку. Зроблено акцент на підвищенні якості філософсько-світоглядної підготовки юристів, не необхідності формування нового образу субєкта правозастосування, на противагу легістському, що уособлює виконавця норм та законів безвідносно до їх якості.
9. Розкрито сутність концепту «верховенство права» як основоположного принципу права. Проаналізовано та співставлено категорії «верховенства права», «законності» та «верховенства закону».
10. Проаналізовано правозастосовчу діяльність правоохоронних органів України в контексті європейських стандартів прав людини. Виділено такі її форми як оперативно-виконавчу, правоохоронну та контрольно-наглядову форму. Зясовано необхідність нормативного вдосконалення засад правоохоронної діяльності, та участі громадськості у здійсненні правозастосовчої діяльності. Висвітлено окремі аспекти контролю громадянського суспільства діяльності державної влади.
11. З огляду на необхідність гуманізації та демократизації законодавства, тобто наповнення їх критерієм правності, ч. 3 ст. 129 Конституції України запропоновано подати в наступній редакції: «Основними засадами судочинства є: 1) принцип верховенства права; 2) принцип правової законності…» і далі по тексту. За відсутності в праві принципу верховенства закону, і наявності принципу законності в розумінні правової законності, вважаємо за доцільне подати ст. 4 Закону України «Про прокуратуру» в наступній редакції: «діяльність органів прокуратури спрямована на всемірне утвердження верховенства права …», а також в Законі України «Про міліцію» положення ст. 3 змінити наступним чином: «діяльність міліції будується на принципах верховенства права, правової законності…» і далі по тексту.
Список литературы
1. Білас Ю. Ю. Юснатуралістичні засади європейських стандартів прав людини / Ю. Ю. Білас // Наук. вісн. Київського національного університету внутрішніх справ. - 2010. - № 3 (70). - С. 113-124.
2. Білас Ю. Ю. Вітчизняне правозастосування: методологія дослідження / Ю. Ю. Білас // Наук. вісн. Київського національного університету внутрішніх справ. - 2010. - № 2 (69) - С. 83-91.
3. Білас Ю. Ю. Європейські стандарти прав людини в розвитку вітчизняного правозастосування / Ю. Ю. Білас // Наук. вісн. Київського національного університету внутрішніх справ. - 2009. - № 6 (67) - С. 127-137.
4. Білас Ю. Ю. Гуманістичні засади європейських стандартів прав людини / Ю. Ю. Білас // Матеріали міжнар. «круглого столу» [«Антропологія права: філософський та юридичний виміри»], (Львів , 4-5 грудня 2009 р.) - Львів : Край, 2009. - С. 31-44.
5. Білас Ю. Ю. Основні вимоги до правозастосовної діяльності в органах виконавчої влади сучасної України / Ю. Ю. Білас // Наукові читання, присвячені памяті Володимира Михайловича Корецького : зб. наук. праць. - К. : Видавництво Європейського університету, 2010. - С. 105-111.
6. Білас Ю. Ю. Принцип верховенства права як гарантія права на приватність в сучасній Україні / Ю. Ю. Білас // Тези Всеукраїнської науково-практичної конференції [«Право на приватність : тенденції і перспективи»], (Львів, 14 листопада 2008 р.) - Львів : ЛЬВДУВС, 2008. - С. 17-20.
7. Білас Ю. Ю. Зясування принципів як одне із завдань порівняльного права / Ю. Ю. Білас // Тези доповідей учасників круглого столу [«Порівняльне правознавство : загальнотеоретичні та галузеві аспекти»], (Львів, 22 травня 2009 р.) - Львів : ЛЬВДУВС, 2009. - С. 12-15.
8. Білас Ю. Ю. Особливості використання філософської методології в правознавстві / Ю. Ю. Білас // Матеріали ІІІ-го щорічного міждисциплінарного теоретико-методологічного колоквіуму [«Методологічні проблеми вітчизняного правознавства»] / Редкол. : В. Д. Гвоздецький, Ю. М. Боднар та ін. - К. : ЮВЕТА, 2010. - С. 77-81.
9. Білас Ю. Ю. Принципи правової держави в Конституції Пилипа Орлика / Ю. Ю. Білас // Матеріали ІІІ міжвузівських наукових читань (до 300-річчя Конституції Пилипа Орлика) [«Конституція - основа державного і суспільного устрою України»] / Редкол. : В. Д. Гвоздецький, Ю. М. Боднар та ін. - К. : ЮВЕТА, 2010. - С. 75-79.
10. Білас Ю. Ю. Стандарти прав людини в Конституції Пилипа Орлика 1710 року / Ю. Ю. Білас // Матеріали міжнародної науково-практичної конференції [«300 років Конституції Гетьмана України Пилипа Орлика : проблеми становлення і розвитку українського державотворення»], (Львів, 14 травня 2010 р.) - Львів : ЛЬВДУВС, 2010 - С. 16-21.
11. Білас Ю. Ю. Необхідність реалізації європейських стандартів прав людини у правозастосовній діяльності правоохоронних органів України / Ю. Ю. Білас // Матеріали IV «круглого столу» [«Загальнотеоретичні та філософсько-правові аспекти державно-правової реформи в Україні»], (Київ, 26 жовтня 2010 р.) - К. : ЮВЕТА, 2010. - С. 80-91.
12. Білас Ю. Ю. Принципи діяльності виконавчої влади у правовій державі / Ю. Ю. Білас // Праводержавність. Збірник наукових праць. Щорічник. Випуск 1. - Київ, 2010 - С. 16-23.