Характер і напрями еволюції політики соціал-демократичних партій, аналіз їх ставлення до процесів поглиблення та розширення євроінтеграції. Методи досягнення балансу між основними політичними стратегіями, подолання неолібералізму і постмодернізму.
Аннотация к работе
Після доволі переконливого періоду домінування в 1990-ті рр., впродовж останнього десятиліття спостерігалося певне послаблення впливу соціал-демократичних партій, що нерідко супроводжувалося втратою ними лідируючих позицій у політичному житті окремих європейських країн. Поверненню до влади німецьких соціал-демократів (Соціал-демократична партія Німеччини, СДПН) і британських лейбористів у 1990-ті рр. передували тривалі періоди перебування в опозиції. Цей процес знайшов втілення у програмних концепціях «Третій шлях» (Великобританія), «Новий центр» (Німеччина), «Реалізм лівиці» («realisme de gauche», Франція), які були позначені ідеологічною конвергенцією та збільшенням уваги до основних проблем європейської інтеграції. Основними методами, які застосовувались у дослідженні, є історичний (для аналізу еволюції вироблення програмових документів, впровадження інституційних змін та практичної політики європейських соціал-демократичних партій); системний (для дослідження політичних систем різних країн та ЄС як політичного цілого в контексті виявлення ролі, яку відіграють у них соціал-демократичні партії як їх невідємна складова); порівняльний (для виявлення спільних та відмінних рис в ідейних засадах, програмових документах, інституційних змінах та практичній політиці цих партій); методи якісного аналізу (в тому числі герменевтичний - для з‘ясування соціал-демократичної сутності реальної політики тих партій, які не виносять у свою назву соціал-демократичну атрибутику), а також елементи кількісних методів аналізу (статистичного та ін.). Так, проблеми міжнародної політики стратегічно вирішуються соціал-демократами на засадах загального бачення ними суспільних та людських цінностей; зокрема, визначено, що соціал-демократичні партії є «програмними» на противагу, наприклад, партіям «виборчим» - чітко відстежують послідовність своїх програмних принципів від виборів до виборів, уникають неузгодженості між заданими цілями і засобами їх досягнення, надають великої ваги процедурним питанням, передбачають широке залучення всіх своїх членів до вироблення, а не лише прийняття, політичних рішень.Розглянуто ідейні джерела соціал-демократії, включаючи спричинені Великою французькою революцією ранні соціалістичні ідеї, творчий марксизм, лассальянство та політичний лібералізм, що були повязані з еволюцією європейського громадянського суспільства. Теоретик європейської соціал-демократії К.Каутський аргументував необхідність підтримки німецькому уряду, посилаючись на необхідність «за будь-яких умов охороняти і захищати незалежність своєї нації, коли вона опиняється під загрозою». В цьому відношенні вирізняються такі течії, як класичний федералізм 1950-1960-х рр., якому був властивий нормативістський, доктринальний характер, з притаманним субєктивним та дещо ідеалістичним уявленням про Обєднану Європу; “інтегральний” федералізм, який передбачає перехід до федерації через залучення до інтеграційних процесів всього суспільства та формування системи “багаторівневого управління”; “галузевий” федералізм, що розглядає федералізм, як гнучку модель, яка дозволяє використовувати форми та методи інших інтеграційних теорій. У третьому підрозділі «Джерельно-документальна база дослідження» запропоновано умовний поділ джерельної бази дослідження на ряд окремих груп (науково-теоретичні праці з питань ідейних засад сучасної соціал-демократії; фахова політична література з проблем європейської інтеграції; спеціальні наукові дослідження, присвячені особливостям діяльності партій соціал-демократичного типу у Франції, Німеччині та Великобританії; первиннні джерела і теоретичні дослідження з проблем адаптації європейської соціал-демократії до викликів глобалізації). У другому розділі «Політико-системна трансформація європейської соціал-демократії у другій половині ХХ століття» висвітлюються проблеми, повязані з урядовою діяльністю соціал-демократів та формуванням їхньої політики, включаючи позиціонування стосовно проблем зовнішньої політики та розвитку європейської інтеграції.Базовими засадами ідентифікації соціал-демократичних партій Німеччини, Франції та Великобританії є схожі, а в останні десятиліття - взаємозалежні тенденції суспільно-політичного розвитку, що сприяють формуванню спільної соціал-демократичної ідеології, зближенню програмних положень, однотипній урядовій політиці та застосуванню близьких за змістом політичних технологій. «Програмний» характер соціал-демократичних партій знаходить прояв у прагненні послідовно дотримуватися ідейних принципів від виборів до виборів, уникати неузгодженості між заданими цілями та засобами їх досягнення, наданні значної ваги процедурним питанням, орієнтації на широке залучення своїх членів до розробки політичних рішень. Системний аналіз ідейних засад політики соціал-демократичних партій Німеччини, Франції та Великобританії дозволив визначити основні періоди розвитку соціал-демократичної парадигми - від інтернаціоналізму марксистського типу до створення держави загального добробуту та розробки і реалізації акти