Методологічні засади і джерельна база дослідження єврейських політичних партій. Стан та еволюція єврейського політичного руху 1920-х років. Інституційний вимір єврейського політичного руху. Практика державної політики щодо єврейських політичних об’єднань.
Аннотация к работе
У цьому аспекті значний інтерес представляє період існування багатопартійності і трансформації до монопартійної системи в Україні в 1920-х роках, зокрема малодослідженим залишається досвід політичної діяльності єврейських партій і обєднань. Тому всебічний аналіз та оцінка діяльності єврейських політичних партій і рухів допоможе в розвіюванні небезпечних соціальних міфів. Дисертаційне дослідження виконано за індивідуальним планом у контексті комплексної теми „Актуальні питання соціально-економічного, політичного і культурного розвитку Нижнього Подніпровя та Побужжя” (номер державної реєстрації в УКРІНТЕІ 0106U010468), якою займається кафедра міжнародних відносин та зовнішньої політики Миколаївського державного гуманітарного університету імені Петра Могили, та науково-дослідній темі „Єврейські політичні партії в 20-х роках ХХ століття (на матеріалах Півдня України)” (номер державної реєстрації в УКРІНТЕІ 0107U008649). Мета дисертації полягає у комплексному теоретико-методологічному осмисленні та виявленні закономірностей діяльності єврейських політичних партій і рухів на території Півдня України, зясування специфіки політичних обєднань і рухів національних меншин на прикладі українських євреїв. Обєктом дослідження виступає діяльність єврейських політичних партій та рухів в Україні 1920-х рр.Перший розділ „Концептуально-методологічні засади та джерельно-історіографічна база дослідження” розкриває етапи наукової розробки теми та джерельну базу, яка характеризує діяльність єврейських політичних партій і рухів у 1920-х рр.; сформульовано концептуально-методологічні засади і методи дослідження. У першому підрозділі першого розділу „Стан наукової розробки проблеми та джерельна база дослідження” висвітлено історіографію проблеми, яка у своєму розвиткові пройшла два основних етапи, що відображають загальні напрямки еволюції історичної та політичної наук: перший етап - радянський (1920-1991 рр.), другий - пострадянський етап (1991 р. Часто автори таких публікацій були безпосередніми учасниками подій: колишніми членами єврейських партій, функціонерами більшовицької партії чи комсомолу (С. Певне пожвавлення у вивченні політичних і національних процесів у 1920-ті рр. намічається у післясталінський період. У той самий час в Ізраїлі зявляються серйозні дослідженнями, які проливають світло на діяльність сіоністських партій і організацій в Росії та Україні (найбільш ґрунтовне дослідження здійснив І.У першому підрозділі другого розділу „Політичні та соціально-економічні передумови активізації політичного руху українських євреїв”, спираючись на теорію Н. На початку 1920-х рр. став проявлятися ряд «структурних передумов» пожвавлення єврейського політичного руху, а саме: структурне сприяння (традиції сіоністського руху серед українського єврейства Півдня України; політизація основних груп населення після революційних подій 1917-1920 рр.), структурна напруга (незахищеність євреїв після потрясінь громадянської війни; важке соціально-економічне становище; помітна нерівність прав євреїв у порівнянні з іншим населенням України), поширення спільних вірувань, наявність організованої групи, фактори прискорення (значне піднесення світового сіоністського руху) тощо. До 1920 р. єврейська політична думка запропонувала різні підходи до вирішення єврейського питання, повністю сформувалась і здобула багато прихильників ідеологія сіонізму в різних її варіаціях. Більшість ідеологем, напрацьованих у кінці ХІХ - на початку ХХ ст. були використані як базові в політичному русі українського єврейства у 1920-х рр.У першому підрозділі третього розділу „Соціальна база, організаційна структура, практична діяльність єврейських політичних партій” автор аналізує специфіку організаційної побудови, соціальну базу, кількісний склад, стратегію та тактику діяльності єврейських партій на Півдні України. Зі становленням радянської влади на території Півдня України продовжували діяльність Єврейська комуністична партія Поалей Ціон (ЄКП ПЦ) і Єврейська соціал-демократична робітнича партія Поалей Ціон (ЄСДРП ПЦ), Радикал-соціалістична партія Поалей Ціон (РСП ПЦ). Усі пять єврейських партій, що діяли в Україні у 1920-х рр., були сіоністського спрямування, хоч і суттєво різнились ідеологією. В узагальненому вигляді соціальною базою єврейських партій була вся єврейська національна меншина України. Вони в Україні займали третє місце після українців і росіян (8,1 % - росіяни, 5,4 % євреї).У першому підрозділі четвертого розділу „Специфіка радянсько-більшовицької моделі взаємодії з єврейськими політичними партіями і рухами” дається характеристика політики радянської влади щодо єврейського політичного руху. До 1925 р. політика більшовиків щодо єврейських партій набула відвертого репресивного характеру і мала системний характер, що включало в себе: ведення постійного спостереження за діяльністю партійних організацій, введення таємних співробітників у партійні організації; агітаційно-пропагандистська робота серед єврейських мас (в основному через діяльність євсекції), проведен