Поняття та основні властивості темпераменту. Психологічні особливості дітей різних типів темпераменту. Індивідуальний підхід до молодших школярів з різними типами темпераментів в процесі навчання і виховання, методика визначення рівня розумового розвитку.
Аннотация к работе
Дана курсова робота присвячується вивченню типів темпераментів в процесі проведення навчально-виховної роботи з дітьми молодшого шкільного віку. Особливості темпераменту суттєво впливають на ієрархію компонентів учбової діяльності молодших школярів, специфіку використання ними способів та прийомів розумової діяльності. Формування індивідуальних стилів учбової діяльності молодших школярів передбачає створення таких умов, які забезпечують оптимальний вплив типу темпераменту учнів на процес засвоєння знань [1;171]. Спільність характеристик темпераменту та індивідуального стилю діяльності полягає в типологічній зумовленості цих характеристик. Темперамент - сукупність індивідуальних особливостей, які характеризують динамічну та емоційну сторони поведінки людини, її діяльності та спілкування.Разом з тим з віком під впливом життя та виховання, яскраво виявляється в пізнавальній діяльності, емоційно-вольовій активності, рисах характеру, інтересах, що дає підстави вважати людину здібною чи не здібною, емоційно вразливою чи «товстошкірою», вольовою чи безвільною, сміливою чи боязливою. Індивідуальні особливості особистості найяскравіше виявляються в темпераменті, характері та здібностях, у пізнавальній, емоційно-вольовій діяльності, потребах та інтересах. Темперамент - вроджена і незмінна властивість людської психіки, що визначає реакцію людини на інших людей та на обставини. Отже, темперамент можна визначити як індивідуальну особливість людини, що виявляється в її збудливості, емоційній вразливості, врівноваженості та швидкості перебігу психічної діяльності [12; 242]. У пізнавальній діяльності ригідність виявляється в повільній зміні уявлень при зміні умов життя, діяльності; в емоційному житті - у закляклості, млявості, нерухливості почуттів; у поведінці - у негнучкості, інертності мотивів поведінки та морально-етичних вчинків при цілковитій очевидності їх недоцільності.Як зазначає київський психолог Віра Ульянівна Кузьменко, «Індивідуальний підхід у вихованні - це варіативне використання педагогом цілісної системи засобів, форм, методів та прийомів виховної роботи з урахуванням комплексу індивідуальних відмінностей дітей». На думку дослідниці, успішне здійснення індивідуального підходу у вихованні залежить від таких передумов: - Поєднання індивідуально-диференційованого підходу до дитини із вихованням дитячого колективу; Діти з уповільненою поведінкою постійно перебувають у невиграшних для себе ситуаціях: коли всі вже закінчили одягатись і пішли на прогулянку, ця дитина ще у роздягальні; всі пообідали, а ця дитина ще за столом тощо. Варто врахувати закономірності підтримання інтересу до справи у таких дітей, давати їм особливо захоплюючі завдання, включати в ігри з ровесниками, які вміють урізноманітнити сюжет, наситити його цікавим змістом. Одна дитина прекрасно справляється з роботою в умовах відволікаючих факторів (шуму, гри інших дітей, присутності сторонніх людей); інша - потребує повної тиші та спокою.Після детального знайомства з психолого-педагогічною та спеціальною літературою ми звернулися до практичної апробації теоретичних висновків. Дослідження проводилося на базі школи №23 м. Дослідження проводилось на базі методик, які наводяться в додатках. Мета дослідження - визначити типи темпераменту дітей. Для проведення констатувального експерименту нами було використано пакет взаємодоповнювальних методик, а саме: методики дослідження творчого компонента (автор методики: П.Роль темпераменту в формуванні загально навчальних умінь та навичок полягає в тому, що від нього залежить ступінь та характер впливу на діяльність як зовнішніх умов, так і внутрішніх - тобто індивідуально-психологічних властивостей людини. Залежність індивідуального стилю діяльності від типологічних особливостей учня, передусім властивостей темпераменту, дозволяє схарактеризувати учбову стратегію сангвініків, холериків, флегматиків та меланхоліків на початковому етапі навчання та дати загальні рекомендації вчителям і батькам. В результаті проведеного експерименту було визначено критерії оцінки рівня розвитку пізнавальної активності у дітей молодшого шкільного віку: • результативний (реальні результати як продукти - досягнення пізнавальної діяльності); • інтелектуального компонента - фіксування й зберігання образів реально існуючих обєктів, продуктивне запамятовування матеріалу, який сприймається на слух (довільне, мимовільне відтворення смислових одиниць у певній послідовності), здатність діяти в плані образів, класифікація та узагальнення обєктів, конструктивність мислення та орієнтування в просторі, соціальна поінформованість, поінформованість про колір і форму, виділення та відтворення ознак обєкту, що сприймається за допомогою довільної уваги; На підставі аналізу різних рівнів (високий, помірний, низький) компонентів пізнавальної активності було виявлено неоднакову тенденцію інтегрування розвитку кожного компонента та виділено чотири інтегрованих типи розвитку пізнавальної активності у досліджуваних дітей молодшого шкільного віку - «Обдар
План
ЗМІСТ
Вступ
Розділ 1. Науково-теоретичні засади темпераменту та його властивості. Темперамент дітей молодшого шкільного віку
1.1 Наукові вчення про типи темпераменту
1.2 Психологічні особливості дітей різних типів темпераменту (властивості)
1.3 Індивідуальний підхід до дітей з різними типами темпераментів в процесі навчання і виховання молодших школярів
Розділ 2. Експериментальна частина
2.1 Опис експерименту
2.2 Аналіз результатів проведеного експерименту
2.3 Методичні рекомендації вчителям і студентам в роботі з молодшими школярами