Загальні відомості про землекористування, характеристика рельєфу. Агроекологічна типізація земель. Тваринництво: структура, напрямки. Потреба в кормах власного виробництва. Проектні пропозиції по організації угідь і сівозмін. Урожайність посівних площ.
Аннотация к работе
Землевпорядне проектування - складова частина землевпорядної діяльності та землевпорядного процесу, що обґрунтовує методи проектування і закономірності функціонування землі, як головного засобу виробництва та просторового базису для найбільш повного науково обґрунтованого, раціонального і ефективного використання земель. Результатом землевпорядного проектування є землевпорядний проект - сукупність документів (розрахунків та креслень) зі створення нових форм устрою землі, їх економічному, технічному, екологічному та правовому обґрунтуванні, які забезпечують організацію раціонального використання земель у сфері народного господарства, і в першу чергу - в сільському господарстві. Основна мета внутрігосподарського землеустрою: організація раціонального використання, охорони та поліпшення земель та повязаних з нею засобів виробництва, що забезпечує максимальну економічну ефективність с/г виробництва і його природоохоронну спрямованість. Саратський район розміщений на південному-заході Одеської області, займає територію загальною площею 147,5 тис. га, в тому числі сільськогосподарські угіддя - 132,2 тис. га, з них рілля - 106,3 тис. га, багаторічні насадження - 7,7 тис. га,, пасовища - 16,9 тис. га, сінокоси - 1,3 тис. га. Район межує на заході Білгород - Дністровськи , на півдні Татарбунарським, Арцизським, на північному заході з Тарутинсь ким районами Одеської області.З останньої таблиці можна дійти до висновку, що територія даного землекористування знаходиться на рівнинному рельєфі, переважне число сільськогосподарських угідь знаходиться на схилах стрімкістю до 3°, і лише невелика частина території знаходиться на схилах до 5° та під балками. Для того, щоб скласти агроекологічну карту необхідно на виділені ареали різної стрімкості схилів нанести ареали еродованості ґрунтів, потім проводиться генералізація контурів, яка полягає в коригуванні окремих меж контурів елементів рельєфу, його ареалів по стрімкості схилів і контурів за ступенем еродованості. Аналіз існуючого використання земель, розміщення угідь і сівозмін, формування земельних масивів сільськогосподарських підприємств проводиться за доцільністю використання земельних ресурсів для тих чи інших цілей і розміщення сільськогосподарського виробництва по території господарства. При цьому виділяються ареали земель та земельні угіддя і сівозміни за інтенсивністю їх використання. Угіддя поділяють на дві групи: а) сільськогосподарського призначення - рілля, багаторічні насадження (сади, ягідники, виноградники, плантації шовковиці та хмелю), сіножаті, пасовища, перелоги; б) несільськогосподарського призначення - ліси, чагарники, площі під водою, гідротехнічними та водогосподарськими спорудами, болота, торфовища, порушені землі, камянисті ділянки.Метою даного курсового проекту було впорядкування території Сергіївської сільської ради Саратського району Одеської області. Первинним етапом розробки проекту були підготовчі роботи, при яких вивчався існуючий стан землекористування. Згідно цього розподілу в подальшому було складено експлікацію земель за стрімкістю схилів, з цієї таблиці робимо висновок , що більша частина території даного землекористування, а саме 1436,38 га знаходиться на спокійному рельєфі, стрімкість якого складає 0-1°, меншу частину 84,61 га займає територія стрімкістю 1-3°, і зовсім незначна частина території зайнята схилом стрімкістю 3-5°(20,87 га). Наступним етапом підготовчих робіт було вивчення ґрунтового покриву за агровиробничими групами та ступенем ердованості. За цими даними були складені таблиці згідно яких, робимо висновок, що 1451 га від загального числа сільськогосподарських угідь знаходиться на незмитих ґрунтах, 645 га - на слабо змитих, 252,51 га - на намитих ґрунтах, 37,02 га - на середньо змитих.
Метою даного курсового проекту було впорядкування території Сергіївської сільської ради Саратського району Одеської області. Первинним етапом розробки проекту були підготовчі роботи, при яких вивчався існуючий стан землекористування. Спочатку визначався розподіл сільськогосподарських угідь за стрімкістю схилів. Згідно цього розподілу в подальшому було складено експлікацію земель за стрімкістю схилів, з цієї таблиці робимо висновок , що більша частина території даного землекористування, а саме 1436,38 га знаходиться на спокійному рельєфі, стрімкість якого складає 0-1°, меншу частину 84,61 га займає територія стрімкістю 1-3°, і зовсім незначна частина території зайнята схилом стрімкістю 3-5°(20,87 га). Наступним етапом підготовчих робіт було вивчення ґрунтового покриву за агровиробничими групами та ступенем ердованості. За цими даними були складені таблиці згідно яких, робимо висновок, що 1451 га від загального числа сільськогосподарських угідь знаходиться на незмитих ґрунтах, 645 га - на слабо змитих, 252,51 га - на намитих ґрунтах, 37,02 га - на середньо змитих. Що стосується агровиробничих груп, то на території Сергіївської сільської ради найбільш поширені чорноземи південні важко суглинкові - 2107,68 га, чорноземи лучні засолені важко суглинисті 214,66 га, а також лучно - болотні засолені ґрунти, неосушені ґрунти заплав - 63,9 га. Далі на основі даних про рельєф та ґрунтів, ми склали агроекологічну карту, на якій зображено агроекологічні типи земель. На території даного землекористування поширені наступні агроекологічні типи земель: під інтенсивне рільництво придатні 1333,18 га земель; під рільництво, овочівництво та плодівництво - 645,45 га; під виноградарство та овочівництво - 31,43 га та під кормо виробництво - 304,8 га.
Наступний етап розробки проекту - організація території та трансформація угідь. В результаті трансформації незначна частина території ріллі була переведена в багаторічні насадження, а саме - сади, . Була проведена трансформація ріллі в багаторічні насадження, а саме - сади; річка, населені пункти, господарські двори, магістральні дороги з усіх сторін відгороджені лісосмугами з відповідною шириною, внаслідок чого відбулися зміни в загальній експлікації угідь.
В третьому розділі розглядалася структура тваринництва та потреба в кормах власного виробництва. Згідно розрахованих таблиць робимо висновок, що дане господарство має найбільший валовий вихід з зеленої маси, а також найбільшу потребу в зелених кормах, концкормах та коренеплодах. Далі ми займалися організацією сівозмін, які були запроектовані у відповідностями з рекомендаціями та вимогами, внаслідок чого ми запроектували 2 польові та 2 кормові сівозміни, в яких розміщені поля розмірами, які відхиляються від середнього розміру поля по сівозміні не більше 15 %. Після цього ми розробили систему чергування культур в сівозміні, розрахували структуру посівних площ, розрахували врожайність на перспективу та вартість валової продукції рослинництва та згідно таблиць зробили висновок , що найбільшу площу займають такі культури: озима пшениця, ярий ячмінь, люцерна та овес і виходячи з цього, вони мають найбільшу валову вартість серед продукції рослинництва.
В пятому розділі розглядали еколого-економічне обґрунтування проектних рішень. Згідно розрахунків робимо висновок, що територія даного землекористування відноситься до екологічно нестійких, як по проекту так і після; бал антропогенного навантаження змінився на 0,02 від фактичного.
Що стосується економічної ефективності, то продукція, яка отримана з птиці, а також шерсть є збитковими, проте збиток компенсується прибутком, що має бути отриманий від інших видів сільськогосподарської продукції. Щодо продукції рослинництва, то найбільший прибуток очікується від виробництва зернових культур, збиткових культур не передбачено.
Список литературы
1. Методичні вказівки для виконання курсового проекту з дисципліни «Землевпорядне проектування».
2. Конспект лекцій з дисципліни «Землевпорядне проектування».
3. Основи землевпорядкування. В.М. Кривов, Р.В. Тихоненко, І.П. Гетьманчик. Київ. « Урожай», 2009.