Вплив занять з лікувальної фізичної культури на організм дітей з церебральним паралічем - Дипломная работа

Зміни структури і функції опорно-рухового апарату у дітей з різними формами церебральних паралічів негативно впливають на статику та динаміку нижніх кінцівок та всього тіла загалом. Незважаючи на те, що існує величезна кількість методів лікування і реабілітації дитячого церебрального паралічу (ДЦП) , розповсюдження захворювання як в Україні, так і в світі невпинно зростає [Марченко О.К. Засоби і методи реабілітаційного впливу на неповносправних дітей з церебральним паралічем зводяться до застосування медикаментозної терапії і масажу в поєднанні з прийомами лікувальної фізкультури або ортопедо-хірургічним лікуванням і,здебільшого, не вирішують завдань щодо відновлення та корекції рухових порушень[Н.В. Дитячий церебральний параліч є захворюванням головного мозку, що виникає під впливом різних патологічних явищ внутрішньоутробно, при пологах і в період новонародженості. У комплексне лікування дитячого церебрального паралічу включаються: медикаментозні засоби, лікувальна фізична культура, ортопедична допомога, різні види масажу, рефлексотерапія, фізіотерапевтичні процедури, заняття з логопедом і психологом, навчання навичкам самообслуговування і праці.Розвиток дитини супроводжується змінами в організмі, що мають кількісні і якісні показники росту й розвитку та залежить як від біологічних, так і від соціальних факторів. У нашій країні склалася система умовного поділу так званого «шкільного періоду дитинства» на три вікові групи, а саме: · молодший шкільний вік (діти 6-10 років - учні І-IV класів), · середній шкільний вік (підлітки 11-14 років - учні V-VIII класів), · старший шкільний вік (юнаки, дівчата 15-17 років - учні IX-XI класів). У молодшому шкільному віці відбувається інтенсивний розвиток організму дитини - зріст щороку збільшується на 3-5 см, вага - на 2-2,5 кг. Мязи і звязковий апарат слабкі - потрібне велике напруження мязів, щоб утримати тіло у вертикальному положенні; тому неправильне положення тіла, однобічне навантаження, велике мязове напруження можуть призвести до викривлення хребта. Кістки краще ростуть і зміцнюються у дітей, які систематично займаються фізичними вправами та беруть участь у фізичній праці.Дитячий церебральний параліч - це важке захворювання головного мозку та периферичної нервової системи, котре проявляється в різних психомоторних та аналітичних порушеннях при провідному руховому, мовному або зоро-слуховому дефекті розвитку людини[Козявкін, В. І., "Дитячі церебральні паралічі: профілактика і ефективність реабілітації за методом Козявкіна. Морфологічні дані свідчать про те, що у дітей, які страждають церебральним паралічем, процес, що почався внутрішньоутробно, може продовжуватися протягом років, наприклад, мляво протікаючий хронічний менінгоенцефаліт інфекційного або нейроалергійного походження. Інше порушення мязового тонусу-ригідність, характеризується тим, що мязи постійно напружені і знаходяться в стані максимального підвищення тонусу, що призводить до порушення плавності рухів і злагодженої взаємодії окремих мязів під час їх виконання. Дистонія відзначається зміною мязового тонусу, тобто його непостійністю, мінливістю, - в стані спокою мязи розслаблені, при спробі виконувати рух тонус різко зростає, що в окремих випадках унеможливлює цей процес. Гіперкінез відзначається мимовільними рухами внаслідок зміни тонусу мязів та наявністю неприродних положень, незакінчених рухів, які спостерігаються в стані спокою і посилюються при спробі виконати рух або при зміні емоційного стану (хвилювання, злість).Проблема дитячих церебральних паралічів є однією з актуальних проблем дитячої ортопедії та невропатології. Дитячий церебральний параліч є складним захворюванням центральної нервової системи, який веде не тільки до рухових порушень, але і викликає затримку або патологію розумового розвитку, мовну недостатність, порушення слуху, зору і тому подібне. Рухові порушення, що обмежують предметно-практичну діяльність, ускладнюють розвиток самостійного пересування і навичок самообслуговування, ставлять хвору дитини з перших років життя в майже повну залежність від оточення дорослих.Система контролю рівня координаційних якостей школярів молодшого шкільного віку враховувала концепцію комплексного контролю у фізичному вихованні; основи теорії вимірювань, тестів та оцінок; методику тестування рівня фізичної підготовленості дітей [Цьось А.В., 1998, Круцевич Т.Ю. 1999. У процесі дослідження використовувався комплекс методів який включав в себе: - Методика дослідження здібності до оцінки і регуляції просторово-часових та динамічних параметрів рухів За командою «На старт!» учень стає в положення високого старту за стартовою лінією з будь-якого боку від набивного мяча. Це можуть бути тести, де виконуються удари по мячу, кидки мяча у ворота або баскетбольне кільце із заданої відстані без зорового контролю (Платонов, 1997). Учитель називає цифру, учень повертається на 180°, біжить до відповідного набивного мяча, торкається його рукою і повертається назад до мяча 4 кг.За показниками човникового бігу

Проблема дитячих церебральних паралічів є однією з актуальних проблем дитячої ортопедії та невропатології. Соціальна значущість цієї проблеми настільки велика, що цілком закономірно збільшується до неї інтерес. Дитячий церебральний параліч є складним захворюванням центральної нервової системи, який веде не тільки до рухових порушень, але і викликає затримку або патологію розумового розвитку, мовну недостатність, порушення слуху, зору і тому подібне. Тяжкість інвалідизації у 20-35% хворих виявляється настільки значною, що вони не обслуговують себе та не можуть пересуватись самостійно.

Рухові порушення, що обмежують предметно-практичну діяльність, ускладнюють розвиток самостійного пересування і навичок самообслуговування, ставлять хвору дитини з перших років життя в майже повну залежність від оточення дорослих. Це сприяє формуванню у дитини пасивності, безініціативності, порушує становлення мотиваційної сфери. Крім того, при ДЦП мають місце порушення емоційно-вольової сфери, поведінки, інтелекту,мови,зору і слуху,повязані з раннім органічним ураженням головного мозку.

Рання і систематична корекція рухових порушень, що здійснюється в єдиному комплексі лікувально-педагогічних заходів, сприяє попередженню і подоланню багатьох ускладнень і виявлення компенсаторних можливостей дитячого мозку. Особливу роль у цьому процесі відіграє фізичне виховання.