Стильові особливості архітектури Палестини, починаючи з другої половини ХІХ до середини ХХ ст. Роль різних факторів, які сприяють появі європейських впливів на початку ХХ ст. Містобудівна практика поселень, районів, кварталів Єрусалима та міст Тель-Авіва.
Аннотация к работе
Типологія архітектурних обєктів, містобудівні проблеми, збереження памяток архітектури у країнах цього регіону: Лівані, Сирії, Йорданії були відображені у російській, українській історіографії. Важливою діалектичною сутністю архітектури є наявність двох взаємодоповнюючих сторін: традиційної та інтернаціональної, які виступають найважливішими взаємозбагачуючими ланками. Різні аспекти й історія цієї дивної країни, яку називають святою Землею пращурів і прабатьків, цікавлять істориків і архітекторів. Важливість вивчення архітектурних процесів у цій країні пояснюється тим, що в ній, як і в країнах Західної, Східної Європи, з кінця ХІХ до середини ХХ століття зявився новий напрям - функціоналізм, який суттєво вплинув на характер архітектури країни та у подальші 80-ті - 90-ті роки ХХ століття. Виникає питання, якими шляхами (самостійно або під впливом якихось факторів) в архітектурі Палестини виникли елементи європейської культури і архітектури зокрема?У вступі розкрито актуальність досліджуваної проблеми, сформульовані мета, задачі, методи дослідження, наукова новизна та практичне значення роботи.Дослідження наукового, історичного матеріалу, монографічних видань ряду вчених, присвячених архітектурі та містобудуванню країн Близького Сходу, свідчить, що історія архітектури Палестини, як цілісного та окремого розділу не представлена у систематизованому та науково обґрунтованому вигляді в російській та українській архітектурній науці. Розкопки археологів у Тель-ал-Фарі, в Самарії дають нам уявлення про те, якими були планування та забудова міст Палестини в епоху Суддів і Царів. Невелике за розмірами місто Єрусалим було захищене подвійною стіною з вбудованими квадратними вежами та воротами, поблизу яких знаходилася невелика площа, де і проходило громадське життя міста. У подальшому завдяки різним умовам: природного, кліматичного, економічного, релігійного характеру на архітектуру Палестини впливала культура й архітектура греків (еллінів) і римлян. Аналіз історичної літератури показав, що застосування ордера у близькосхідних регіонах було набагато вільнішим, ніж у Греції та Італії, ордер розумівся не як канон, а як тема, яку східні або античні майстри розвивали вільно, з новими варіаціями.Європейські держави використовували суперництво різних християнських спільнот Єрусалима для розширення сфер свого впливу, Оттоманської імперії, яка ще у той час існувала. Важливим фактором швидкого розвитку країни в період, що розглядається, була політика керівництва країни - Британських властей - створити у малонаселених районах міські та сільські поселення для заселення їх в основному новими репатріантами. Міська система, яка сформувалася у період Османської імперії, не відповідала новим вимогам репатріантів, які прибули до країни, прагнули поселитися у містах і селищах у прибережній смузі центру країни. Подальший процес впливу європейської архітектури на зодчество Палестини характеризується складністю та різними факторами, серед яких необхідно виділити такі: - нове політичне становище, викликане правлінням Британського уряду (з 1917 року), який сприяв упорядкуванню адміністративної системи, господарської сфери, будівництву нових обєктів; нові політичні умови сприяли можливості придбання ділянок землі для будівництва, що було спрямовано на заселення малонаселених місць і сільськогосподарських поселень для репатріантів і європейського населення.Окремі питання, які стосуються творчої діяльності провідних архітекторів Європи Р.Кауфмана, Е.Мендельсона на початку-середині 20-х років ХХ століття, висвітлені в історичних джерелах російських, українських і зарубіжних авторів. У формуванні нової архітектури Палестини (Ізраїлю) - громадських, промислових, житлових будівель і містобудівних обєктів другої половини ХІХ - початку ХХ століття - брали участь корінні архітектори країни, які отримали архітектурно-будівельну освіту в університетах Європи. Особливу роль в архітектурному процесі Палестини посідають майстри європейської архітектури Е.Мендельсон, Р.Кауфман, а також представники школи Баухауз, учні В.Гропіуса, які проявили свій талант у створенні нових типів житлових і громадських будівель; у практичному містобудуванні. Центральне місце у розвитку нової архітектури та містобудування Палестини посідає творчість німецького архітектора Ріхарда Кауфмана (1887 р., Франкфурт-на-Майні - 1958 р., Єрусалим). Р.Кауфман творчо розвивав принципи амстердамської школи кінця 10-х років ХХ століття, в ідеях якої відзначено тяжіння до романтизму та поєднання з функціональними планувально-просторовими вирішеннями міських комплексів і будівель. Розпочате Р.Кауфманом у 1921 р. розроблення планування районів Нахалал, поклало початок створенню типової моделі кооперативно-сільськогосподарських поселень, які мають, в основному, раціонально-концентричне зонування житлових і громадських будівель.Дослідження питань впливу європейської архітектури на містобудування та архітектуру Палестини кінця ХІХ - середини ХХ століття дозволило виділити ряд принципових положень: