Інтенсивність вільнорадикального окислення і стан антиоксидантної системи у тканинах тимусу і селезінки при дії низькоінтенсивного випромінювання у різних дозах, принцип його дії при хронічному запаленні. Особливості та механізми регуляції генного білка.
Аннотация к работе
Тривала і персистуюча антигенна стимуляція флогогеном і компонентами пошкодженої тканини, що має місце при хронічному запаленні, веде до гіперстимуляції і дисфункції імунної системи з подальшим її виснаженням і розвитком імунодефіциту (Крыжановский Г.Н., 2002). Імунна система є сполучною ланкою при комбінації хронічного запалення і опромінювання, або, іншими словами, випромінювання може впливати на перебіг хронічного запалення, так само і запалення може змінювати радіаційну відповідь лімфоїдної тканини. Підсумовуючи вищесказане, можна зробити висновок, що лімфоїдна тканина є найцікавішим обєктом дослідження при комбінації хронічного запалення і дії г-випромінювання, особливо низькоінтенсивного і в малих дозах, оскільки події, що відбуваються у лімфоїдній тканині, можуть визначати перебіг хронічного запалення і реалізацію його онкогенного потенціалу, і в той же час лімфоїдна тканина є вразливим обєктом відносно дії радіації при хронічному запаленні і розвитку пухлин. Події в лімфоїдних органах, механізми клітинних реакцій і міжклітинних взаємовідношень в лімфоїдній тканині при дії низькоінтенсивного г-випромінювання на тлі хронічного запалення залишаються практично невивченими, що і стало метою даного дослідження. Завдання дослідження: Дослідити інтенсивність вільнорадикального окислення і стан антиоксидантної системи у тканинах тимусу і селезінки при дії низькоінтенсивного г-випромінювання у різних дозах на тлі хронічного запалення.Дослідження здійснювали відповідно до принципів Гельсінської декларації, прийнятої Генеральною асамблеєю Всесвітньої медичної асоціації (1964 - 2000 рр.), Конвенції Ради Європи про права людини та біомедицину (1997), відповідних положень ВООЗ, Міжнародної ради медичних наукових товариств, Міжнародного кодексу медичної етики (1983 р.), національних "Загальних етичних принципів досліджень на тваринах" (Україна, 2001), які узгоджені з положеннями "Європейської конвенції про захист хребетних тварин, які використовуються для експериментальних та інших наукових цілей" (Страсбург, 18.03.1986 р.). Як матеріал для досліджень було використано тканини тимусу та селезінки. Гістологічні зрізи проводили через ксилол, спирти низхідних концентрацій (абсолютний спирт, 96% спирт, 70% спирт), дистильовану воду, розчин для демаскування антигену (DAKOCYTAMOTION Target Retrieval Solution, 30 хв. при 95 - 990С), після чого на препарати послідовно наносили розчин для інактивації ендогенної пероксидази (Dual Endogenous Enzyme Block, 10 хв. при кімнатній температурі), первинні антитіла в розведенні 1:100 з наступною інкубацією у вологій камері протягом 30 хв. при кімнатній температурі, вторинні антитіла, мічені пероксидазою хрону, з наступною інкубацією у вологій камері протягом 30 хв при кімнатній температурі, розчин діамінобензидину для візуалізації пероксидази (Substrate-chromogen DAB), потім препарати забарвлювали гематоксиліном Майєра і закріплювали (Permanent Mounting Medium). При визначенні хемілюмінесценції тимусу було виявлено, що опромінювання до 3-ї доби запалення викликає негайний радіаційний ефект, який полягає в збільшенні інтенсивності максимального спалаху хемілюмінесценції при дозах 0.5 і 1.0 Гр і падінні залишкової інтенсивності при всіх дозах. При аналогічній постановці експерименту (Клименко М.О., Онищенко М.І., 2004) пікова інтенсивність хемілюмінесценції сироватки крові, в цілому, збільшувалася при опромінюванні до 3-ї доби запалення, а при опромінюванні до 7-ї доби дозова залежність мала бімодальний характер; при вивченні нами цього параметра в тканинах тимуса також спостерігалося зростання пікової інтенсивності хемілюмінесценції на 3-ю добу запалення, причому лінійне, а на 7-у добу виявлялося зростання тільки при дозі 0.1 Гр; в той же час при вивченні хемілюмінесценції вогнища запалення (Онищенко М.І., 2005), що визначає ланцюг патологічних подій в організмі в цілому, як і в даній роботі, виявляється зворотній дозозалежний ефект на 3-ю добу запалення і бімодальний на 7-у добу запалення.У дисертації наведено теоретичне узагальнення і нове рішення актуальної наукової медичної задачі, що полягає у зясуванні впливу г-випромінювання з малою потужністю дози на клітинні реакції в лімфоїдних органах при хронічному запаленні. Загальне г-опромінювання в дозах 0.1, 0.5 і 1.0 Гр з малою потужністю дози на тлі хронічного запалення, згідно з даними хемілюмінесценції, призводить до посилення процесів вільнорадикального окислення у тимусі, причому найбільш ефективною є доза 0.1 Гр, що належить до діапазону малих доз; в той же час в селезінці має місце зворотня дозова залежність, повязана, очевидно, з великим вмістом макрофагів, активація яких призводить до "оксидантного вибуху" та активації антиоксидантної системи, що супроводжує його. Експресія білка-онкосупресора р53 в лімфоцитах тимуса і селезінки зростає із дозою (0.1, 0.5, 1.0 Гр) при опромінюванні як до 3-ї, так і до 7-ї доби запалення; при цьому збільшення експресії білка р53 при опромінюванні в дозі 0.1 Гр є