Пошук і уточнення патогенетичних механізмів розвитку синдрому системної запальної відповіді. Шляхи корекції запалення є важливою задачею, оскільки саме цей початковий етап генералізації запалення є вирішальним у розвитку септичного шоку і смерті хворого.
При низкой оригинальности работы "Вплив вегетативної регуляції на перебіг системної запальної відповіді", Вы можете повысить уникальность этой работы до 80-100%
Як наслідок, розвивається синдром системної запальної відповіді, що клінічно характеризується збільшенням частоти серцевих скорочень (більше 90 уд/хв), зміною температури тіла (нижче 360С або вище 380С), збільшенням частоти дихальних рухів (більше 20 разів/хв) чи зниженням парціального тиску вуглекислого газу в крові (менше 32 мм. рт. ст.), різкою зміною вмісту лейкоцитів (менше 4000 кліток/мм3 або більше 12000 кліток/мм3) чи присутністю більше 10% незрілих нейтрофілів (Лейдерман І.М., 1999). Крім того, показано, що наявність двох симптомів синдрому системної запальної відповіді приводить до розвитку органної дисфункції в 1,8% пацієнтів із гнійно-запальною патологією, а при виявленні трьох і більш симптомів протягом доби частота розвитку тяжкого сепсису зростає до 22,5%, летальність складає 2% (Leclerc F. et al., 2005). Отже, вивчення ефективності холінергічного протизапального шляху в цілісному організмі, зясування тонких механізмів даної регуляторної ланки може внести вагомий вклад у розуміння закономірностей розвитку синдрому системної запальної відповіді. Необхідність одержання таких знань обумовлена і тим, що принципи холінергічної регуляції запальної реакції можуть бути покладені в основу розробки прямої й опосередкованої N-холінорецептор-орієнтованої терапії синдрому системної запальної відповіді. Вивчити взаємозвязок між похідним станом вегетативної нервової системи, її реактивністю у відповідь на стимуляцію ?-адренорецепторів і виживаністю щурів при розвитку синдрому системної запальної відповіді.В другій серії експериментів у 29 щурів вивчали залежність між станом і реактивністю різних відділів вегетативної нервової системи і виживаністю щурів в умовах моделі синдрому системної запальної відповіді. На підставі результатів, отриманих у попередніх серіях, за допомогою спектрального аналізу варіабельності серцевого ритму тварин третьої серії (54 щура) попередньо поділяли на контрольну групу (12 тварин) і групи зі сприятливим і несприятливим прогнозом для життя в моделі синдрому системної запальної відповіді (20 і 22 тварин відповідно). Для зясування впливу N-холінорецепторного протизапального шляху на прогноз для життя в 21 щура в моделі синдрому системної запальної відповіді через кожні 2 години повторювали одночасні інєкції неостигміну й атропіну протягом 8 годин. Аналіз виживаності щурів в умовах моделі перевязки і пункції сліпої кишки показав, що протягом 10 днів спостереження гине біля ѕ тварин, причому головним чином - у ранній термін (1-2 доба) експерименту (рис. Після моделювання системної запальної відповіді в групі із сприятливим прогнозом багато біохімічних показників тканин органів перевищують значення контрольної групи, але разом з тим нижче значень, отриманих для групи з несприятливим прогнозом після операції перевязки і пункції сліпої кишки.Спектральний аналіз варіабельності серцевого ритму дозволяє кількісно оцінити стан і реактивність різних ланок вегетативної регуляції у щурів при дотриманні наступних умов: реєструвати 2-х хв. стаціонарні ділянки ритмокардіограми, симпатичні впливи оцінювати в діапазоні низьких (від 0,08 до 0,6 Гц), а парасимпатичні - у діапазоні високих (від 0,6 до 3,0 Гц) частот. Розвиток синдрому системної запальної відповіді у високостійких щурів, на відміну від загиблих, протягом 2 годин експерименту приводить до закономірного росту потужності вегетативної регуляції, причому тонус парасимпатичного відділу збільшується в 2 рази, а симпатичного - у 3,2 рази. Синдром системної запальної відповіді супроводжується інтенсифікацією перекісного окислювання ліпідів у внутрішніх органах: внутрішньотканинний вміст малонового діальдегіду росте в середньому в 4,3 рази; активність каталази підвищується в середньому в 1,6 рази; у групі низькостійких тварин запаси ендогенного ?-токоферолу в печінці на 8-й годині експерименту знижуються в 2,4 рази.
План
ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ
Вывод
1. Спектральний аналіз варіабельності серцевого ритму дозволяє кількісно оцінити стан і реактивність різних ланок вегетативної регуляції у щурів при дотриманні наступних умов: реєструвати 2-х хв. стаціонарні ділянки ритмокардіограми, симпатичні впливи оцінювати в діапазоні низьких (від 0,08 до 0,6 Гц), а парасимпатичні - у діапазоні високих (від 0,6 до 3,0 Гц) частот. Застосування загальних анестетиків поліпшує відтворюваність кількісних оцінок стану і реактивності вегетативної регуляції.
2. При моделюванні синдрому системної запальної відповіді за допомогою перевязки і пункції сліпої кишки гине 79% щурів. Причому, у похідних умовах високостійкі тварини відрізняються вираженим (у 4,4 рази) приростом потужності регуляції парасимпатичного відділу вегетативної нервової системи у відповідь на фармакологічну стимуляцію ?-адренорецепторів.
3. Розвиток синдрому системної запальної відповіді у високостійких щурів, на відміну від загиблих, протягом 2 годин експерименту приводить до закономірного росту потужності вегетативної регуляції, причому тонус парасимпатичного відділу збільшується в 2 рази, а симпатичного - у 3,2 рази.
4. Модель синдрому системної запальної відповіді приводить до ушкодження внутрішніх органів - росте активність протеолітичного ферменту катепсину Д, причому найбільш рання (перші 2-4 години) і виражена (у середньому 2,5 рази) активація даного ферменту має місце в печінці і нирках.
5. Синдром системної запальної відповіді супроводжується інтенсифікацією перекісного окислювання ліпідів у внутрішніх органах: внутрішньотканинний вміст малонового діальдегіду росте в середньому в 4,3 рази; активність каталази підвищується в середньому в 1,6 рази; у групі низькостійких тварин запаси ендогенного ?-токоферолу в печінці на 8-й годині експерименту знижуються в 2,4 рази.
6. Розвиток синдрому системної запальної відповіді в групі низькостійких щурів приводить до активування лактатдегідрогенази в тканинах внутрішніх органів у середньому в 1,9 рази, причому ступінь активування пропорційний давнині патологічного процесу. Приріст активності внутришньотканинної лактатдегідрогенази в групі високостійких тварин менш виражений, а в тканині легень і нирок - був відсутній.
7. Щури, що відрізняються у похідних умовах низьким тонусом парасимпатичної нервової системи і низькою реактивністю даного відділу на стимуляцію ?-адренорецепторів, характеризуються більшою активацією катепсину Д и лактатдегідрогенази, більш вираженими змінами перекісного окислювання ліпідів і антиоксидантної системи (коефіцієнти парної кореляції Спірмена склали від -0,61 до -0,91).
8. Селективна фармакологічна стимуляція N-холінорецепторів при моделюванні синдрому системної запальної відповіді частково запобігає інтенсифікації перекісного окислювання ліпідів і антиоксидантних механізмів, гальмує активацію лактатдегідрогенази і катепсину Д у всіх внутрішніх органах, що супроводжується збільшенням показника 10-добової виживаності щурів на 46%.
Список литературы
Статті: 1. Савустьяненко А.В., Хрипаченко И.А., Зинкович И.И., Городецкий О.Ю., Вислый А.А. Влияние общей анестезии на вариабельность сердечного ритма в эксперименте // Український журнал екстремальної медицини ім. Г.О. Можаєва. - 2004. - Т. 5, №1 (додаток). - С. 100 - 104.
2. Хріпаченко І.А., Савустьяненко А.В., Кеденко Л.А., Зінкович І.І. Аналіз варіабельності серцевого ритму в оцінці барорефлекторної чутливості наркотизованих щурів // Фізіол. журн. - 2005. - Т. 51, №2.- С. 46 - 50.
4. Хрипаченко И.А., Савустьяненко А.В., Бессмертный С.А., Зинкович И.И. Стандартизация подходов к спектральному анализу вариабельности сердечного ритма у крыс // Збірник статей “Питання експериментальної та клінічної медицини”. - Донецьк. - 2005. - вип. 9, Т. 1. - С. 166 - 170.
5. Савустьяненко А.В., Хрипаченко И.А., Курганская Л.Л., Зинкович И.И. Состояние вегетативной регуляции при системном воспалительном ответе // Питання експериментальної та клінічної медицини. - 2007. - вип. 11, Т. 1. - С. 159 - 164.
6. Савустьяненко А.В., Оленич В.В., Ковальчук Л.Н., Копач Е.В., Зинкович И.И. Влияние стимуляции N-холинорецепторов на выживаемость крыс и повреждение органов при синдроме системного воспалительного ответа // Питання експериментальної та клінічної медицини. - 2007. - вип. 11, Т. 2. - С. 77 - 82.
Тези доповідей: 7. Хрипаченко И.А., Зинкович И.И., Савустьяненко А.В., Бессмертный С.А., Бурда И.Ю. Вариабельность сердечного ритма в модели септического шока // Первая международная дистанционная научно-практическая конференция «Новые технологии в медицине». - Санкт-Петербург. - 2004. - С. 66 - 67.
8. Хрипаченко И.А., Зинкович И.И., Савустьяненко А.В. Наркозные средства как модуляторы вариабельности сердечного ритма // Тезисы докладов 2 международной научной конференции «Гомеостаз: физиология, патология, фармакология и клиника». - Одесса. - 2005. - С. 209 - 212.
9. Хрипаченко И.А., Савустьяненко А.В., Зинкович И.И., Бессмертный С.А. Нейрогуморальная регуляция при экспериментальном эндотоксикозе // Материалы Всероссийского симпозиума «Эндотоксикоз: природа, диагностика, принципы коррекции». - Бюллетень Волгоградского научного центра РАМН и Администрации Волгоградской области .- 2005.- №1.- С. 38 - 39.
10. Khripachenko I., Savustyanenko A., Zinkovych I. Role of autonomic nervous system in systemic inflammatory response syndrome // 5th International Congress of Pathophysiology. - Chinese Journal of Pathophysiology. - 2006. - V. 22, №13 (Suppl.). - P. 99 - 100.
11. Савустьяненко А.В., Зинкович И.И. Спектральный анализ вариабельности сердечного ритма в практике патофизиологических исследований // Материалы конференции «Актуальні питання патофізіології». - Проблемы, достижения и перспективы развития медикобиологических наук и практического здравоохранения. - 2006. - Т. 142, часть III. - С. 247.
12. Савустьяненко А.В., Курганская Л.Л., Пата О.Г., Таран А.С. Влияние вегетативной нервной системы на выраженность септического повреждения печени // Материалы международной конференции «Центральные и периферические механизмы вегетативной нервной системы». - Нейронауки: теоретичні та клінічні аспекти. - 2007. - Т. 3, №1 (додаток). - С. 38.
13. Хрипаченко И.А., Савустьяненко А.В. Роль вегетативной регуляции в развитии системного воспалительного ответа // Материалы международной конференции «Центральные и периферические механизмы вегетативной нервной системы». - Нейронауки: теоретичні та клінічні аспекти. - 2007. - Т. 3, №1 (додаток). - С. 54.
Вы можете ЗАГРУЗИТЬ и ПОВЫСИТЬ уникальность своей работы
