Особливості емоційної сфери та психофізіології підлітків. Тривожність підлітка як емоційне явище. Поняття соціального становища підлітка в шкільному колективі. Діагностика рівня тривожності та виявлення статусного розподілу серед учнів 8-го класу.
Аннотация к работе
З психологічної точки зору емоції людини викликають інтерес не лише природою їх виникнення, функціонування, а й розвиваючого або ж, навпаки, руйнуючого впливу на особистість. Захаров багато років досліджували явище підліткової тривожності як емоційного стану та її вплив на соціалізацію молодої особистості. Виходячи з кола проблем сучасного шкільного практичного психолога, актуальною на сьогоднішній день постає проблема тривожності підлітків як такої вікової категорії, яка є „перехідною", кризовою, не стійкою, але у той же час - фундаментальною, базовою для „нової"" особистості. Тривожність негативно впливає не лише на емоційне самопочуття людини, а й у подальшому її житті порушує функціональні можливості психіки - занижена самооцінка, низький рівень навчальності в силу ригідності мислення, відсутності креативу уяви, продуктивності памяті - відбувається деструкція і гальмування розвитку особистості. Вирішення цієї проблеми, а саме - виявлення чітких детермінант появи тривожності, обєктивна оцінка наслідків наявності в емоційному житті дитини надмірної тривоги і страху, створення найбільш оптимальної бази тих соціальних інститутів, які супроводжують людину на шляху її соціалізації, розробка дієвих корекційних програм усунення особливо дитячої тривожності - значно допоможе у таких соціальних аспектах як навчально-виховний процес у закладах освіти, родинне виховання, соціалізація особистості, індивідуальний розвиток і саморозвиток.Все це визначає зовсім іншу позицію учнів по відношенню до вчителів, і, так би мовити, емансипує підлітків від безпосереднього впливу дорослих, роблячи їх значно більш самостійними (Божович Л.І.). Основна внутрішня позиція дітей цього віку виявляється в тих зрушеннях, які відбуваються в мотиваційній сфері їх діяльності. “Як і будь-яким іншим віковим категоріям підліткам притаманне таке емоційне явище, як тривожність. Тривожність як стан і як рису, яка виникає в процесі адаптації до середовища та виконання різних видів діяльності, вивчав Ю.Ханін. Термін тривога чи тривожність використовується для позначення відносно стійких індивідуальних розбіжностей в схильності індивіда переживати цей стан.Перевагою при виборі саме цієї методики став той факт, що вона дає психологу можливість більш глибоко і суттєво діагностувати не лише загальну тривожність дитини в стінах школи, а й такі фактори: переживання соціального стресу; Тест складається з 58 питань, що можуть зачитуватися школярами, а можуть і пропонуватися в письмовому виді. Наприклад, на 58-й питання дитина відповіла "Так", у той час як у ключі цьому питанню відповідає "-", тобто відповідь "ні". Страх не відповідати чеканням навколишніх - орієнтація на значимість інших в оцінці своїх результатів, вчинків і думок, тривога з приводу оцінок. Проблеми і страхи у відносинах із учителями - загальне негативне емоційне тло відносин з дорослими в школі, що знижує успішність навчання дитини.Спираючись на теоретичний огляд наукових праць вчених-психологів, ми можемо зауважити, що високий рівень загальної шкільної тривожності може спостерігатися не лише у ізольованих учнів, а й у лідерів та інших соціально благополучних дітей в класі. Даний феномен має чітке пояснення з боку загальної і соціальної психології: дитина хоч і отримує особистісні соціальні переваги в класі, але дуже боїться втратити свій статус з різних причин, що й породжує певний внутрішній конфлікт, який супроводжується емоційними переживаннями і тривогами. Учень, який за соціальним статусом у класі є лідером, має високий рівень шкільної тривожності. Зневажені учні, численність яких дорівнює 12 дітей, мають показники високого рівня загальної шкільної тривожності. На нашу думку, такі поєднання різних соціальних статусів учнів у шкільному колективі та високих показників шкільної тривожності обумовлені не впливом тривожності підлітків на їх соціальне положення у класі, а саме необхідність або небажання того чи іншого учня займати певне соціальне місце у структурі взаємовідносин у класі породжує такі психологічні явища з негативним емоційним підтекстом, як хвилювання, переживання, тривога і, навіть, страх.
План
ЗМІСТ
Вступ
РОЗДІЛ I. Загальна характеристика підліткового віку
1.1 Особливості емоційної сфери та психофізіології підлітків
1.2 Тривожність підлітка як емоційне явище
1.3. Поняття соціального становища підлітка в шкільному колективі
РОЗДІЛ II. Експериментальне дослідження психологічних особливостей підліткового віку
2.1. Діагностика рівня тривожності учнів 8-го класу
2.2. Виявлення статусного розподілу серед учнів 8-го класу
Висновки
Список використаної літератури
Додатки
Вывод
Аналізуючи дані, отримані шляхом попереднього діагностування, можна зробити наступні висновки.
Гіпотеза нашого дослідження передбачала виявлення саме дисгармонійного впливу на особистість підлітка як члена певної малої соціальної групи - класу. Спираючись на теоретичний огляд наукових праць вчених-психологів, ми можемо зауважити, що високий рівень загальної шкільної тривожності може спостерігатися не лише у ізольованих учнів, а й у лідерів та інших соціально благополучних дітей в класі. Даний феномен має чітке пояснення з боку загальної і соціальної психології: дитина хоч і отримує особистісні соціальні переваги в класі, але дуже боїться втратити свій статус з різних причин, що й породжує певний внутрішній конфлікт, який супроводжується емоційними переживаннями і тривогами.
Вибірка наших досліджуваних учнів містила також дещо суперечливі, орієнтуючись на гіпотезу дослідження, результати.
Учень, який за соціальним статусом у класі є лідером, має високий рівень шкільної тривожності.
У групі переважливих за статусом учнів показник тривожності варіюється від середнього (41%;45%) до високого (59%;73%) і дуже високого (100%).
Зневажені учні, численність яких дорівнює 12 дітей, мають показники високого рівня загальної шкільної тривожності.
Ізольовані учні теж мають високі показники зі шкільної тривожності (50%;63%).
На нашу думку, такі поєднання різних соціальних статусів учнів у шкільному колективі та високих показників шкільної тривожності обумовлені не впливом тривожності підлітків на їх соціальне положення у класі, а саме необхідність або небажання того чи іншого учня займати певне соціальне місце у структурі взаємовідносин у класі породжує такі психологічні явища з негативним емоційним підтекстом, як хвилювання, переживання, тривога і, навіть, страх.
Тому ми можемо зауважити, що гіпотеза нашого дослідження, теоретичне припущення, на практиці не підтвердилася. Але шляхом аналізу експериментальних даних нами було виявлене нове психологічне явище, яке також має позитивний внесок у вирішення проблеми взаємозвязку шкільної тривожності і соціальних відносин учнів.
Цінність спотерігаємого феномена в тому, що в роботі шкільного психолога, педагогічного колективу, у вихованні батьками учнів, незалежно який статус вони мають у класі, необхідно враховувати той факт, що у сучасному житті майже кожна дитина є тривожною, наявність якої переймає її.
Таким чином, лідери бояться втратити свій статус, у якійсь ситуації не змогти відповідати належним вимогам, осоромити батьків і т.д. Учні, до яких ставляться переважно або зневажають ними, намагаються покращити свою соціальну позицію, докладають певних зусиль, які часто не відповідають реальним можливостям дитини. А ізольовані діти іноді взагалі не переймаються таким соціальним положенням і, відповідно, їх шкільна тривожність має низькі або середні показники.
Окрім вже освітлених раніше негативних впливах тривоги і страху як емоційних явищ, наведемо декілька думок українських сучасних психологів про позитив названих «детермінант».
Страх, як і будь-яка емоція, дає змогу людині орієнтуватись у предметному та соціальному світі, регулює діяльність, поведінку, охороняє від небезпеки, неприємностей, тобто є необхідною складовою самозбереження особистості.
Варто зауважити, що страх окрім самозбереження, має ще одну корисну функцію - це вправляння у своїй сміливості, точніше - здібності діяти, незважаючи на страх. Здорова дитина - не та, яка нічого не боїться, а та, яка не боїться боятися.
Отже, вікові страхи є корисними, необхідними для самозбереження та розвитку особистості, тому основна допомога щодо цієї групи страхів - не заважати дитині відчувати, усвідомлювати, поважати свої страхи, щоб згодом вона змогла сама перерости їх і відчути свою здатність долати страх [22].
Психологічні проблеми особистості породжує не страх сам по собі, а патерн уникання страху - і, відповідно, блокування активності, повязаної зі страхом.
Причиною надмірного страху може бути індивідуальний досвід минулих невдач або психотравмуючих переживань у подібних ситуаціях.
Страх тривоги - один з варіантів неконструктивних особистісних обмежень. Визначається неадекватним перебільшенням ступеня небезпечності стимулу. Але цим стимулом для людини виступає не сама ситуація, а відчуття тривоги, страху, паніки, що виникають у неї через цю ситуацію. Людина в таких випадках розуміє, що ситуація не страшна, вона боїться не зовнішніх загроз, а своїх внутрішніх відчуттів. Загальним напрямком психологічної допомоги людям, яким притаманний страх тривоги, є перегляд їх ставлення до тривожних переживань [20;21].
2. Кон И.С. Психология ранней юности: Кн. для учителя. - М.: Просвещение, 1989. - 255с.
3. Настольная книга практического психолога: Учеб.пособие: В 2 кн. -М.: Изд-во ВЛАДОС-ПРЕСС, 2003. - Кн. 1: Система работы психолога с детьми разного возраста. - 384с.
Особливості тривожності сучасних підлітків / Вереніч Н. // Підліток: як йому допомогти. - К. 2004. - С.60-65.
Отрочество как зтап жизни и некоторьіе психолого-педагогические характеристики переходного возраста / И.С.Кон, Д.И.Фельдштейн // Хрестоматия повозрастной психологии: Учеб. Пособие. - М.: Издательство Московского психолого-социального института; Воронеж: Издательство НПО «МОДЗК», 2003. - 400с. - С.333-343.
6. Подросток по мнению одноклассников / Цьшев В., Мельницкий В. // Шкільний психолог. - 2002. -№11.- С.42-43.
8. Практикум пообщей, зкспериментальной и прикладной психологи Под ред. А.А. Крьілова, С.А. Маничева. - СПБ.: Питер, 2003. - 560с.
9. Практикум по основам психологии: Тестьі и хрестоматия. Учебное пособие для студентов медицинского института / Составитель - З.А.Мельников. Симферополь: «СОНАТ», 1997. -254с. - С.200-204.
10. Психологические тесты / Под ред. А.А. Карелина: В 2т. - М.: Гуманит. изд. центр ВЛАДОС, 2003. - Т.1. - 312с.
11. Психологическое тестирование. 7-е изд. / А. Анастази, С. Урбина. - СПБ.: Питер, 2003. - 688с. - С.300-304.
12. Психология эмоций: новый подход / Шакуров Р.Х. // Мир психологии. - 2002 -№ 4. - С.30-44.
13. Психофизиология: Учебник для вузов. 2-е изд., доп. И перераб. /Под ред. Ю.И. Александрова. - СПБ.: Питер, 2003. - 496с. - С. 142-166.
14. Рубинштейн С.Л. Основы общей психологии. - СПБ.: Питер, 2005. - -С.551-586.
15. Словарь практического психолога / Сост. С.Ю.Головин. - Минск: Дарвест, М.: ООО «Издательство АСТ», 2003. - 800с. - С.707.
16. Страх себе: специфіка психологічної допомоги / Осадько О. // Психолог. - 2004. - № 17. - С.13-15.
17. Страх тривоги: специфіка психологічної допомоги / Осадько О. // Психолог. - 2004. - № 13. - С.9-12.
18. Страх як прояв особистісних самообмежень / Осадько О. // Психолог. - 2004. - № 7. - С.25-27.
20. Формирование у подростков способности вероятностного оценивания сверстников / Рождественская Н.А., Березина А.В. // Мир психологии. - 2001.- № 3.- С. 112-115.
22. Захаров А.І. Предупреждение отклонений в поведении ребенка. - С. Пб., 1997
Історична довідка.
Соціометричне лонгитюдне дослідження (Д. Эдер і М. Халлинэн, 1978) декількох шкільних класів (вік дітей від 9 до 12 років) показало, що диади дівчат є більш закритими для сторонніх, ніж хлопячі компанії, але в той же час більш тісно звязаними з батьківською родиною. Зато хлопячі компанії мають більш строгий і стійкий ієрархічний порядок, систему лідерства, більш автономні від дорослих, нерідко поводяться антисоціально.
На це ж указують этологичні й етнографічні дані. Американський психолог Р. Сейвин-Уильямс (1980) не знайшов у літературі по приматології жодного приклада стійких, довгострокових груп підлітків-самок; у самців такі групи існують повсюдно. У первісному суспільстві важливу роль у соціалізації підлітків грають так називані "чоловічі будинки" і вікові союзи, що найчастіше охоплюють і предпідростковий вік (8-12 років). Свідомість своєї приналежності й емоційна прихильність до вікової групи передує утворенню більш тісних і індивідуалізованих дружніх відносин, що нерідко підтримуються все життя.
Істотні статеві розходження маються на рівні эмпатии (збагнення емоційних станів іншої людини шляхом співпереживання їй) і саморозкриття. Жінки в середньому емоційно дошкульніші чоловіків, у всіх віках перевершують чоловіків по потребі і здатності до саморозкриття, передачі іншим інтимної і особистісно-значимой інформації про себе і свій внутрішній світ.
Стиль мислення тісно звязаний з особливостями виховання. Дівчат раніш і послідовніше привчають піклуватися про іншіх, зокрема про молодших дітей. Це робить їх більш емоційно чуйними і разом з тим - коммунікативно - ранимими. Люди, що бідують в емоційній підтримці, значно частіше шукають її в жінок, ніж у чоловіків, і жінки більш чуйно реагують на подібні звертання. На нещастя, що осягло найближчих - чоловіків і дітей, чоловіки і жінки реагують однаково гостро, зате неприємності оточуючих людей жінки зауважують частіше і переживають сильніше, ніж чоловіки. Можливо, саме цим розуміється той факт, що жінки частіше більш схильні до психологічних розладів ніж чоловіки. Звичайно це пояснювали підвищеною емоційністю жінок і їхнім невмінням переборювати стресові ситуації, але відомо, що в багатьох подібних ситуаціях вони виявляються набагато сильніше чоловіків (А. Чино і Д. Фьюнабики, 1984). Як би то не було, жінки значно частіше за чоловіків скаржаться на самотність, удвічі частіше переживають стан депресії. Причому чоловік в стані депресії звичайно скаржаться на предметні труднощі - нездатність плакати, втрату інтересу до людей, почуття соціальної невдачі і хворобливі соматичні переживання, тоді як у жіночих описах депресії превалює мотив незадоволеності собою, нерішучості, відсутності підтримки і т.д. (Дерлега, 1981).
Стиль спілкування тісно повязаний з необхідністю підтримувати прийнятий культурою нормативний канон мускулинності чи фемінності. Чоловічий стиль, традиційно орієнтований на підтримку статусу, зобовязує ховати свої слабості і підкреслювати досягнення і високі домагання. Жіночий стиль розрахований на зменшення соціальної відстані і встановлення психологічної близькості з іншими. Така нормативна установка змушує чоловіків ховати такі свої риси і проблеми, що виглядають фемінними (наприклад, соромязливість), що зменшує ступінь їхнього загального саморозкриття.
Щоб полегшити свої комунікативні труднощі, підлітки використовують цілий ряд специфічних хитрощів і стратегічних прийомів. Поняття стратегічної взаємодії введено в науку відомим американським соціологом Ервингом Гоффманом (1969) для позначення ситуацій, у яких партнери по спілкуванню уловлюють, ховають чи відкривають один одному якусь інформацію про себе не прямо, а побічно, за допомогою спеціальних прийомів і хитрувань. Сполучивши ці ідеї з теорією Піаже, Девид Елкинд (1980) відзначив у спілкуванні підлітків ряд особливостей.
По-перше, будучи постійно стурбовані собою і припускаючи, що інші розділяють цю їхню заклопотаність, підлітки звичайно діють у розрахунку на деяку "уявну аудиторію" (один з наслідків цього - соромязливість). По-друге, перебільшуючи свою унікальність і особливість, підлітки часто створюють собі "особистий світ", вигадану біографію, підтримку якої вимагає постійних зусиль.) Тому підліткове спілкування часто є напруженим, неприродним, має подвійний план.
Приклад корекційної програми тривожності в підлітків.
Мета: зниження в підлітків рівня тривожності до стану норми з контролем результату й закріпленням позитивного ефекту до кінця колекційної програми та надалі.
Завдання: Зниження тривожності та скутості школярів.
Формування в учнів віри у свої сили й можливості.
Розширення можливостей школярів, формування в них необхідних знань, умінь і навичок для підвищення результативності шкільної діяльності та зниження рівня тривожності.
Формування адекватної самооцінки в підлітків.
Формування розуміння мобілізуючої ролі певного рівня тривожності у вирішенні проблем і складних життєвих ситуацій.
Розвиток уміння контролювати рівень тривожності.
Підготовка вчителів і батьків до виконання ними завдань корекції.
Предмет корекції: емоційна сфера підлітків.
Методи корекції: ігротерапія, проективний малюнок, психогімнастика, методи поведінкової корекції.
Засоби корекції: ігри, вправи, бесіди, прийоми неігрового типу, спрямовані на зниження рівня тривожності.
Очікувані результати: зниження рівня тривожності, підвищення самооцінки, розвиток комунікативних здібностей.
Етапи корекції: Діагностичний.
Настановчий.
Корекційний.
Етап оцінки ефективності колекційного впливу.
Комплекс вправ, які входять до складу даної програми, повинні базуватися на: бажанні взаємодіяти та співпрацювати дитини з психологом;
таких умовах, які б забезпечували розвиток здатності підлітка до релаксації;
вмінні школярів правильно визначати свій власний емоційний стан та стан інших;
самоаналізі якостей людини, самовихованні;
актуалізації здорового способу життя;
• засадах розвитку всіх психічних процесів людини. Наведений приклад корекційної програми тривожності підлітків був сформований з урахуванням основних тенденцій програми корекції шкільної тривожності в підлітків психолога М.Сисуна [ 8 ].
У даній корекційній програмі М. Сисун радить застосовувати такі вправи.
Діагностичний етап корекції - вправа «Не подобається - подобається».
Психолог просить підлітка поділити чистий аркуш паперу на дві половини й записати відповіді на запитання: що мені не подобається у школі;
що мені не подобається вдома;
що мені не подобається взагалі в житті.
Відповіді на ці запитання учень записує в лівій частині аркуша. Після цього пропонують серію позитивних запитань, відповіді на які записуються в правій частині аркуша: що мені подобається у школі;
що мені подобається вдома;
що мені подобається взагалі в житті.
Підлітки розповідають спочатку про те, що їм не подобається, потім - про те, що їм подобається у школі, вдома й у житті. Важливо дотримуватися послідовності відповідей: спочатку негативні, потім позитивні, показавши, що не так уже й погано все в житті.
Далі школяреві пропонують тест виявлення типу темпераменту (Айзенк).
Настановчий етап корекції - вправа «Подаруй усмішку».
Мета: навчитися знімати скутість обличчя за допомогою усмішки, підтримувати усмішкою, бажати добра навколишнім; створити і підтримувати позитивний емоційний фон; усувати страхи.
Психологу варто пояснити підліткам значення усмішки у житті та самопочутті людини. Напруження мязів не тільки відображає, а й формує поганий настрій, утому, негативні емоції. Мають бути напруженими тільки ті мязи, що необхідні, всі інші повинні бути розслабленими. Цілком розслаблена людина стирає всі негативні емоції. Усміхайтеся! За серйозного виразу обличчя напружені 17 мязів, в усмішці - 7. Фізіологічний сміх - це вібрація й масаж, що знімають напруження. Усмішка покращить настрій вам і навколишнім, для усмішки шукайте приводу, провокуйте усмішку.
Усі учасники групи беруться за руки і дарують один одному усмішки: кожен підліток повертається до свого сусіда праворуч або ліворуч і, побажавши йому чогось гарного, усміхається. Той у свою чергу посміхається наступному сусідові і т.д.
Керівник групи цікавиться враженнями школярів від заняття, дякує групі за роботу й запрошує на наступну зустріч.
Корекційний етап - гра «їстівне - неїстівне».
Мета: створення позитивного емоційного тла; зняття напруження й утоми; перевірка уваги.
Усі учасники групи стають у ряд обличчям до ведучого на певній відстані від нього. Ведучий кожному учасникові по черзі називає предмет і кидає невеликий мяч або мяку іграшку. Якщо названий предмет їстівний - учасник повинен упіймати мяч, якщо неїстівний - відбити. За кожну правильну дію учасник пересувається на один крок до ведучого. Виграє той, хто швидше за всіх дійде до ведучого, він і проводить наступну гру.
Вправа «Примірювання ролей».
Мета: вироблення стилю поведінки й інтонацій упевненої в собі людини.
Кожен учасник групи примірює по дві ролі невпевненої й упевненої в собі людини в одній із пропонованих ситуацій, що задають учасникам: друг продовжує з вами розмовляти, а ви хочете піти. Ви кажете... продавець розмовляє з приятелькою, а вам потрібно зробити покупку. Ви кажете... ваше замовлення виконане з дефектами. Ви звертаєтеся до майстра... ви хочете виправити погану оцінку. Ви звертаєтеся до вчи теля... ваш сусід забруднив чорнилом (крейдою) ваше сидіння. Ви підходите й кажете... ваш товариш поставив вас у незручне становище перед чужими людьми. Ви заявляєте йому... люди, що сидять позаду вас у кінотеатрі, заважають вам голосною розмовою. Ви звертаєтеся до них...
Етап оцінки ефективності корекційного впливу.
Проведення діагностики рівня шкільної тривожності, самооцінки, міжособистісних відносин, емоційного стану підлітків.
Потім учасники групи сідають у коло й діляться своїми враженнями та думками про минулі заняття. Обговорюються позитивні й негативні сторони занять, які зміни вони внесли в життя кожного учасника групи, у поведінку, погляди підлітків, які враження й відчуття після себе залишили. Вислуховують і обговорюють можливі пропозиції школярів щодо зміни чи доповнення корекційної програми. Керівник групи й учасники дякують один одному.