Вплив тривалого застосування добрив на родючість дерново-слабкопідзолистого глинисто-піщаного ґрунту та продуктивність культур в польових сівозмінах - Автореферат

Ефективне землеробство на таких ґрунтах не можливе без систематичного застосування органічних і мінеральних добрив в значних дозах, що рідко узгоджується з організаційно-економічними можливостями господарств, особливо в умовах енергетичної та економічної кризи в державі. Одним з основних шляхів окультурення цих ґрунтів є тривале використання помірних норм удобрення з обовязковим вапнуванням в науково-обґрунтованій сівозміні, що дозволяє поліпшити властивості глинисто-піщаного грунту, збільшити продуктивність культур сівозміни, покращити якість продукції поряд з невисокими економічними та енергетичними втратами під час сільськогосподарського виробництва. До цього розділу входять підрозділи: 3.2.1 “Розробити оптимальну систему удобрення під картоплю для умов легких дерново-підзолистих ґрунтів Полісся України” та 3.2.2 “Розробити спосіб одноразової заправки легкого дерново-підзолистого ґрунту фосфорними добривами”. Мета та задачі досліджень полягають у визначенні умов підвищення родючості дерново-слабкопідзолистого глинисто-піщаного ґрунту, впливу засобів хімізації на його агрохімічні властивості при тривалому використанні добрив в умовах сівозміни, продуктивність та якість врожаю сільськогосподарських культур при високій економічній та енергетичній ефективності їх вирощування. Вперше в умовах центрального Полісся України в польових сівозмінах тривалих дослідів на дерново-слабкопідзолистому глинистопіщаному грунті визначено вплив тривалого застосування різних систем удобрення в сівозмінах на показники родючості ґрунту, продуктивність та якість продукції рослинництва.Наведено огляд з питань підвищення родючості легких ґрунтів як основного засобу збільшення продуктивності культур сівозміни на Поліссі, вивчено роль засобів хімізації в системі ґрунт-рослина, описані процеси, що відбуваються в ній при різних рівнях ведення землеробства, визначено роль сівозмін у підтриманні родючості легких дерново-підзолистих ґрунтів.Дослідження проводились в тривалих польових дослідах, які закладені на Поліській дослідній станції Шевченко Л.А. в 1963-1971 рр. на дерново-слабкопідзолистому глинистопіщаному ґрунті, у польових сівозмінах. В першому досліді починаючи з 1963 р. вивчали ефективність різних систем удобрення в сівозміні, а в другому (1970 р.) - способи внесення фосфорних добрив (щорічно і “в запас”). В обох дослідах вибрано окремі варіанти основних схем, а обєктами досліджень стали: ланка сівозміни з картоплею, кукурудзою на силос, вико-вівсяною сумішкою на зелений корм і озимим житом та сівозміна з картоплею, вівсом, люпином на зелену масу і озимим житом; основною культурою в обох дослідах визначено картоплю (табл. № Варіанти Внесено добрив * види за ротацію на 1 га сівозмінної площі під культури ланки сівозміни картопля кукурудза на силос вико-вівсяна суміш на зелений корм озиме жито № Варіанти Внесено добрив * під культури ланки сівозміни види за ротацію на 1 га сівозмінної площі картопля овес люпин озиме житоВ розділі викладено результати експериментальних досліджень, що отримані, визначено вплив тривалого застосування добрив в сівозмінах на агрохімічні показники ґрунту. Систематичне застосування добрив в сівозміні мало вплив на фізико-хімічні властивості ґрунту, зокрема його кислотність. Поряд з кислотністю ґрунту, особливо гідролітичною, важливими фізико-хімічними показниками були ступінь насичення ґрунту основами, місткість вбирання, сума увібраних основ, зокрема Са та Mg. Зокрема, підвищувалась його кислотність в порівнянні з початковим рівнем (РН на 0.3-0.4; Нг - на 0.4-0.7 мг-екв/100 г ґрунту), зменшувалися ступінь насичення основами на 5-10% і місткість вбирання та сума увібраних основ, а співвідношення Са та Mg було найнижчим. Кислотність ґрунту при цьому знаходилась в межах, близьких до первинних (РН - 4.7, Нг - 1.7 мг-екв/100г), спостерігалось підвищення ступеню насичення основами (до 56%) та місткості вбирання (до 3.88 мг-екв/100 г ґрунту), а також суми поглинутих основ та співвідношення Са : Mg (до 7).Визначено, що найбільш раціональним способом використання добрив у сівозміні було сумісне застосування органічних і мінеральних добрив при періодичному вапнуванні ґрунту повною нормою вапна за гідролітичною кислотністю. Оскільки найбільша потреба в живленні картоплі припадає на період інтенсивного розвитку листової поверхні та бульбоутворення, важливе значення при цьому мали погодні умови періодів вегетації, зокрема водний та температурний режими, чим і пояснюється деяка варіація продуктивності картоплі в 1989-1994 рр. Тривале застосування в польових сівозмінах добрив при вирощуванні картоплі показало, що за рахунок збалансованого мінерального живлення середні прирости врожаю в першому досліді по відношенню до контролю без добрив (62 ц/га) становили близько 150-160 ц/га, що досягалось сумісним застосуванням помірних норм органічних та мінеральних добрив. Поряд з картоплею в дослідах використовували в складі сівозмін і інші культури, такі як кукурудза, вико-овес, озиме жито, люпин та овес, продуктивність яких