Інтерпретація "Договорів та постанов" 1710 р. як наслідку взорування укладачів та авторів Бендерської конституції на Річ Посполиту. Витоки та еволюція такого представлення документу, принципи та особливості аргументації даної історіографічної ідеї.
Аннотация к работе
Протягом останніх 25 років на тему укладення і написання «Договорів та постанов» 1710 р. опубліковано сотні статей, ця тема фрагментарно висвітлювалася десятками істориків у монографічних дослідженнях, втім, на сьогоднішній день немає праці, в якій би одночасно було проаналізовано оригінальний староукраїнський текст та латинські варіанти цього ж політико-правового проекту. Перш за все слід окреслити основні історіографічні напрями, в межах яких інтерпретувалося укладення та написання «Договорів та постанов» 1710 р.: 1) як «контракт» між носіями центральної влади та елітою, який постав у результаті прогресивного розвитку козацького суспільства і держави (цей підхід поширений в сучасній українській історіографії); Звернення уваги на «Договори та постанови» 1710 р. як на документ, який належав до політичної традиції pacta conventa, що у свою чергу була наріжним каменем усього офіційного життя Речі Посполитої та політичної культури у широкому значенні поняття, має свою цікаву історію. Яковенко на користь впливу традиції pacta conventa на укладання «Договорів та постанов» залишилися майже без змін: лише тепер українські політики та інтелектуали у Бендерах взорувалися на традицію виключно Речі Посполитої. У статті «Устроєва модель Гетьманату за конституцією 1710 року» (2011 р.) він висловив тезу про найбільшу подібність «Договорів та постанов» до pacta conventa і навів аргументи: «за своїми типологічними особливостями Конституція 1710 р. найбільше подібна до Pacta Conventa, що були елементом політичної культури Речі Посполитої.