Вплив різних методів інактивації токсинів сальмонел на продукцію цитокінів і циклічних нуклеотидів моноцитами, нейтрофілами та ентероцитами in vitro - Автореферат
Аналіз ступеня резистентності сальмонел до впливу фізичних і хімічних факторів. Вивчення продукції медіаторів та циклічних нуклеотидів моноцитами, нейтрофілами і ентероцитами in vitro. Вплив розчину оцтової кислоти на токсичну активність ліпополісахариду.
Аннотация к работе
Сальмонели викликають в домашньої птиці гострі захворювання, які особливо тяжко протікають в пташенят віком до 1 місяця і призводять нерідко до падежу, який сягає 80 %. Встановлено, що сальмонели, які викликають захворювання у тварин і птиці, нерідко є збудниками окремих захворювань у людей і навіть причиною спалахів. Сальмонели виділяють 2 види токсинів: ендотоксин і ентеротоксин (ЕТ); ендотоксин входить до складу клітинної стінки бактерій і виділяється в навколишнє середовище при їх дезінтеграції і лізисі. Визначити ефективність інактивації ЛПС і ентеротоксину сальмонел розчинами 1 % оцтової кислоти, 3 % гідроперекису та їх сумішшю на підставі вивчення секреції цитокінів моноцитами, нейтрофілами та ентероцитами. Визначити ефективність інактивації сальмонельозних токсинів 1 % оцтовою кислотою, 3 % гідроперекисом та їх сумішшю на основі дослідження циклічних нуклеотидов в моноцитах, нейтрофілах та ентероцитах.При вивченні впливу нативного ЕТ на секреторну активність моноцитів встановлено, що розчинення ЕТ 1:100 викликало найменшу стимуляцію секреції: вміст ІЛ-1? в супернатанті був в 1,35 рази вищим аналогічного показника норми, ІЛ-6 - в 1,3 рази, ІЛ-8 - в 1,27 рази, ФНП-а - в 1,32 рази, ПГЕ2 і ЛТС4 - в 1,45 і 1,23 рази відповідно (р<0,05 в усіх випадках). Найбільші показники секреції зареєстровані при дії на моноцити ЕТ в розчиненні 1 ЛД50 1:1: продукція ІЛ-1? порівняно з референтною нормою зросла в 10,8 разів, ІЛ-6 - в 9,6 разів, ІЛ-8 - в 8,5 разів, ФНП-а - в 11,3 разів, ПГЕ2 і ЛТС4, відповідно, і 10,3 і 7,3 разів (р<0,05 в усіх випадках). При дії на нейтрофіли ЛПС в дозі 0,001 мкг/л секреція ІЛ-1? перевищувала нормативний показник в 1,53 рази, ІЛ-6 - в 1,42 рази, ІЛ-8 - в 1,46 рази, ФНП-а - в 1,36 рази, ПГЕ2 і ЛТС4 - в 1,46 і 1,73 рази відповідно (р<0,05 в усіх випадках). Під дією ЕТ, розведеного 1:100, кратність збільшення секреції ІЛ-1? порівняно з референтною нормою склала 1,37 рази, ІЛ-6 - 1,27 рази, ІЛ-8 - 1,33 рази, ФНП-а - 1,29 рази, ПГЕ2 і ЛТС4 - 1,54 і 1,66 рази відповідно (р<0,05 в усіх випадках). Дія ЕТ в розчиненні 1 ЛД50 1:1 супроводжувалась збільшенням секреції ІЛ-1? в 9,1 разів порівняно з нормою, ІЛ-6 - в 8,3 разів, ІЛ-8 - в 9,14 разів, ФНП-а - в 7,32 разів, ПГЕ2 і ЛТС4 - в 10,6 і 9,6 разів відповідно (р<0,05).У дисертації наведено теоретичне узагальнення і нове вирішення наукової задачі, яка полягає в патогенетичному обгрунтуванні застосування суміші слабких розчинів оцтової кислоти і гідроперекису для обробки сальмонельозних токсинів з метою зниження їх токсичного впливу на клітини-мішені, на підставі вивчення взаємодії токсинів сальмонел з специфічними (ентероцити) і неспецифічними (моноцити, нейтрофіли) клітинами-мішенями in vitro. Сальмонельозні ЛПС та ентеротоксин стимулювали секреторну функцію моноцитів, нейтрофілів та ентероцитів in vitro, що виражалось в підвищенні продукції медіаторів - ІЛ-1?,-6,-8, ФНП-а, ПГЕ2 і ЛТС4. Секреція медіаторів моноцитами, нейтрофілами та ентероцитами зростала в міру збільшення діючої концентрації ЛПС та ентеротоксину. Вплив ЛПС та ентеротоксину сальмонел на внутрішньоклітинний вміст циклічних нуклеотидів в моноцитах, нейтрофілах та ентероцитах виявлявся переважним збільшенням синтезу ЦАМФ в порівнянні з ЦГМФ, що супроводжувалось підвищенням коефіцієнта ЦАМФ/ЦГМФ.
План
ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ
Вывод
У дисертації наведено теоретичне узагальнення і нове вирішення наукової задачі, яка полягає в патогенетичному обгрунтуванні застосування суміші слабких розчинів оцтової кислоти і гідроперекису для обробки сальмонельозних токсинів з метою зниження їх токсичного впливу на клітини-мішені, на підставі вивчення взаємодії токсинів сальмонел з специфічними (ентероцити) і неспецифічними (моноцити, нейтрофіли) клітинами-мішенями in vitro.
Сальмонельозні ЛПС та ентеротоксин стимулювали секреторну функцію моноцитів, нейтрофілів та ентероцитів in vitro, що виражалось в підвищенні продукції медіаторів - ІЛ-1?, -6, -8, ФНП-а, ПГЕ2 і ЛТС4. Секреція медіаторів моноцитами, нейтрофілами та ентероцитами зростала в міру збільшення діючої концентрації ЛПС та ентеротоксину. Найбільш чутливими до дії ЛПС були моноцити, до дії ентеротоксину - ентероцити.
Вплив ЛПС та ентеротоксину сальмонел на внутрішньоклітинний вміст циклічних нуклеотидів в моноцитах, нейтрофілах та ентероцитах виявлявся переважним збільшенням синтезу ЦАМФ в порівнянні з ЦГМФ, що супроводжувалось підвищенням коефіцієнта ЦАМФ/ЦГМФ. Дисбаланс в системі циклічних нуклеотидів був найбільш вираженим при високих діючих концентраціях токсинів. Найбільші зсуви в системі циклічних нуклеотидів відбувались в ентероцитах при контакті in vitro з ентеротоксином сальмонел; в моноцитах і нейтрофілах - при взаємодії з ЛПС.
Сальмонельозні ЛПС і ентеротоксин, піддані інактивації розчинами 1 % оцтової кислоти, 3 % гідроперекису та їх сумішшю, істотно знижувають або повністю втрачають свій токсичний потенціал, що виражається в зменшенні секреції ІЛ-1?, -6, -8, ФНП-а, ПГЕ2 і ЛТС4 моноцитами, нейтрофілами та ентероцитами. Найбільш повна інактивація сальмонельозних токсинів має місце при їх низьких концентраціях.
Взаємодія in vitro моноцитів, нейтрофілів та ентероцитів з сальмонельозними ЛПС й ентеротоксином, попередньо обробленими розчинами 1 % оцтової кислоти, 3 % гідроперекисом та їх сумішшю, не приводить до істотних змін в системі внутрішньоклітинних циклічних нуклеотидів порівняно з неінактивованими токсинами.
Найбільш повну інактивацію сальмонельозних ЛПС і ентеротоксину викликає суміш розчинів 1 % оцтової кислоти і 3 % гідроперекису порівняно з окремим їх використанням. Сальмонельозні токсини, оброблені даною сумішшю, були не здатні стимулювати надлишкову секрецію медіаторів і викликати значні зміни внутрішньоклітинної системи циклічних нуклеотидів в моноцитах, нейтрофілах та ентероцитах.
Список литературы
Шабельник О.И., Душенко Е.А. Влияние сальмонеллезных токсинов на секреторную активность моноцитов in vitro // Український медичний альманах. - 2004. - № 6. - С. 171-174. (Особистий внесок здобувача: виділення моноцитів з периферійної крові донорів, вивчення рівнів індукованої продукції моноцитами цитокінів, оформлення статті).
Гайдаш И.С., Флегонтова В.В., Шабельник О.И. Эффективность инактивации липополисахарида и энтеротоксина сальмонелл раствором уксусной кислоты // Український медичний альманах. - 2005. - № 1. - С. 39-42. (Особистий внесок здобувача: виділення ліпополісахариду з клітинної стінки сальмонел, стандартизація ентеротоксину, оформлення статті).
Шабельник О.И. Влияние инактивации липополисахарида и энтеротоксина сальмонелл 3 % раствором гидроперекиси на внутриклеточное содержание циклических нуклеотидов в моноцитах, нейтрофилах и энтероцитах // Український медичний альманах. - 2005. - № 2. - С. 164-167.
Гайдаш И.С., Флегонтова В.В., Шанько В.М., Шабельник О.И. Влияние липополисахарида и энтеротоксина сальмонелл на секреторную активность энтероцитов in vitro // Вісник морської медицини. - 2005. - № 1. - С. 22-25. (Особистий внесок здобувача: виділення ліпополісахариду з клітинної стінки сальмонел, стандартизація ентеротоксину, отримання культур ентероцитів, оформлення статті).
Казимирко Н.К., Шанько В.М., Гайдаш И.С., Флегонтова В.В., Шабельник О.И., Левченко Т.В., Стериони И.В., Журба Т.А. Влияние липополисахаридов бактерийна секреторную активность моноцитов // Тези доповідей наукової конференції “Четверті читання імені В.В. Підвисоцького”, 26-27 травня 2005 р. - Одеса, 2005. - С. 46-47.